Культура опери в сценічно-екранному дискурсі. Частина 1. Франко Дзефіреллі: авторська творчість режисера-художника

Анотація

Мета статті виявити особливості засобів режисерської і художницької майстерності в реалізації оперної постановки в просторі сцени й екрану. Методологія дослідження. Задля вивчення феномену оперного мистецтва на теренах сценічної та екранної культури в науковій розробці теми було використано міждисциплінарний підхід, що сприяло результативному опрацюванню фактологічного матеріалу оперних постановок в театрі й кіно-телеекрані. Застосування системного підходу склало підґрунтя наукового аналізу особливостей роботи режисера-художника над постановкою опери в царині сцени та її екранізації. Використання компаративного й порівняльного методів стало в нагоді при вивченні та порівнянні режисерських і художницьких засобів авторської діяльності на теренах оперної творчості в контексті театральної та екранної культур. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні новітніх можливостей взаємовпливу та взаємозбагачення оперного й екранного мистецтв щодо переосмислення й трансформування виразних засобів майстерності режисера і художника в театральному та екранному обширі; у виявленні особливостей режисерсько-художницької діяльності Франко Дзефіреллі в презентації опери в сценічному та екранному просторі, що вперше постало предметом фахового дослідження. Висновки. Аргументовано, що за допомогою екранних режисерських і художницьких засобів уможливлюється не лише популяризація оперного мистецтва серед широкого глядацького загалу, але й презентуються модернові технології фіксації й демонстрації опери, творчості оперних композиторів, виконавців.