Твори Миколи Гоголя на українській театральній сцені: еволюція художнього осмислення та адаптації

Анотація

Мета роботи – виявити еволюцію художнього осмислення та сценічної адаптації творів Миколи Гоголя в українській театральній творчості. Методологія дослідження включала історико-культурний, компаративний та мистецтвознавчий аналіз, що дало змогу виявити еволюцію режисерських підходів у відтворенні гоголівських мотивів на сцені. Дослідження базується на аналізі мемуаристики, медійних публікацій, рецензій і театральних постановок, що дало можливість простежити розвиток режисерських рішень творів М.Гоголя. Наукова новизна статті полягає у виявленні змін у трактуванні гоголівської тематики в контексті українського театру, у характеристиці творчих режисерських експериментів. Висновки. Літературна спадщина Миколи Гоголя є важливою частиною українського театрального процесу. Маючи позачасовий характер, вона здатна відбивати традицію та новаторство, що доводить: вона не архаїчний спадок, а жива й гнучка матерія, що збагачує сучасний театр новими сенсами й формами. Представлення творчої спадщини Миколи Гоголя на українській театральній сцені за майже сто років зазнало помітних трансформацій. На них мали значний вплив політичні події, ідеологічні настанови та культурне підґрунтя кожного історичного періоду. Театральна гоголіана на сьогодні, крім романтизованої етнографії, відбиває постколоніальне сприйняття представленої у творах письменника реальності. Нині український культурний простір репрезентує творчість Миколи Гоголя як частину національної культурної спадщини, очищуючи її від російського ідеологічного тлумачення. На сьогодні твори митця представлені в різних формах – від класичних вистав до експериментального театру, де сучасні технології дають змогу занурити глядача у світ образів Гоголя щоразу по-новому.