Дигіталізація театрального мистецтва як засіб збереження культурної спадщини
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2025.344209Ключові слова:
дигіталізація, культурна спадщина, музей, театральне мистецтво, цифрова вистава, цифрові технологіїАнотація
Мета дослідження – виявити особливості дигіталізації театрального мистецтва під час його трансформацій, зумовлених пандемією Covid-19 і повномасштабним російським вторгненням, задля подальшого збереження його здобутків як важливої частини української культурної спадщини. Методологія дослідження. Для визначення ролі дигіталізації театрального мистецтва у збереженні його як частини культурної спадщини України використовується системний підхід із застосуванням аналітичного, компаративного, культурологічного методів дослідження. Наукова новизна. Використання цифрових технологій як засобу збереження культурної спадщини в Україні, а саме творів театрального мистецтва, досліджується вперше. Дана тема набула особливого значення через пандемію COVID-19 і російсько-українську війну. Висновки. Дигіталізація українського театрального мистецтва стає важливим засобом збереження і популяризації театру як вагомої складової культурної спадщини нації. Завдяки прикладам дигіталізованого архівування і фіксації театрального процесу в інших країнах світу, подібні проєкти було успішно реалізовано українськими фахівцями. Нині в онлайн-просторі забезпечено доступ науковців і дослідників театрального мистецтва, глядачів та поціновувачів театру до цифрових вистав і здобутків українського театру, віртуальних галерей музеїв та архіву театрального мистецтва. Тож використання цифрових технологій у театральному мистецтві має потужний потенціал у справі його збереження як частини культурної спадщини для передачі інформації про український театр наступним поколінням.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
