Інтернаціональне позиціонування декоративно-прикладного мистецтва України через культурно-дипломатичні артпроєкти

Анотація

Мета дослідження – виявити роль декоративно-прикладного мистецтва України як інструмента культурної дипломатії в процесі формування міжнародного іміджу держави. Методологія роботи. У роботі застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: аналітичний – для вивчення теоретичних концепцій культурної дипломатії та мистецької комунікації; порівняльно-історичний – для простеження еволюції українського декоративно-прикладного мистецтва; структурно-функціональний – для визначення його ролі у формуванні культурного іміджу держави; а також метод кейс-аналізу – для дослідження конкретних міжнародних артпроєктів як інструментів культурної дипломатії. Також використано міждисциплінарний підхід, що поєднав принципи культурологічного, мистецтвознавчого та комунікативного аналізу. Наукова новизна статті полягає в доведенні тези, що декоративно-прикладне мистецтво продовжує виконувати функцію збереження етнокультурних кодів, водночас адаптуючись до глобального контексту через інтеграцію цифрових технологій, нових матеріалів та дизайнерських рішень. Висновок. У теоретичному вимірі культурна дипломатія через мистецтво ґрунтується на концепціях soft power, public diplomacy та nation branding, формуючи платформу для позиціонування України як суб’єкта європейського культурного простору. Показано, що саме декоративно-прикладне мистецтво стає ефективним інструментом культурної комунікації, оскільки здатне репрезентувати національні цінності через універсальні символи. Проаналізовано приклади міжнародних виставкових проєктів Amidst Cries from the Rubble, Beyond Tradition, Rushnyky: Sacred Ukrainian Textiles, Maria Prymachenko: Paintings on Show in London, які підтверджують значний потенціал українського народного мистецтва у створенні позитивного культурного іміджу держави. Зроблено висновок, що через символіку рушника, соняшника та писанкового орнаменту Україна транслює світу меседжі гуманізму, стійкості та духовного відродження, утверджуючи власну ідентичність навіть в умовах війни. Результати дослідження показують, що сучасний стан декоративно-прикладного мистецтва України характеризується гармонійним поєднанням традиційності й інноваційності, що відображається в синтезі народних технік з новітніми художніми пошуками.