Фольклор у музичному мистецтві: від сакральних жанрів до популярної музики

Анотація

Мета дослідження – виявити особливості взаємодії фольклору з професійною музичною творчістю усної та письмової традицій академічних і неакадемічних напрямів з урахуванням специфіки світського та релігійного фольклору. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного, типологічного, аналітичного методів, які дали можливість розкрити особливості взаємодії народної та професійної музичної творчості в її тематичному розмаїтті. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що при звертанні до проблематики взаємодії фольклорної традиції з професійною музичною творчістю академічних і неакадемічних напрямів вперше було включено до розгляду жанри релігійного фольклору у їх функційному розмаїтті, що дозволило розкрити питання фольклорного компоненту в музиці з урахуванням специфіки сакральної сфери. Висновки. Фольклор стояв у витоків професійної музичної творчості та протягом усієї історії музики збагачував її жанрово-стильову систему. На сьогодні взаємодія фольклору та академічної музики є найбільш вивченою, серед основних її форм дослідники виділяють створення обробок народних пісень, включення народних мелодій до власних музичних творів, написання композицій, які є стилізаціями в народному дусі. Представники неакадемічних музичних напрямків використовують аналогічні підходи у роботі з фольклорним першоджерелом, при цьому враховуючи специфіку джазу, року або попмузики. Особливої уваги потребує вивчення фольклору у його взаємодії із музичною сакральною сферою. Фольклоризація релігійних пісень християнської традиції йшла двома шляхами. Перший, що був характерний для православного церковного середовища з малорозвиненими паралітургічними практиками, відзначався поступовим витісненням духовних пісень із сакральної сфери до побутової. Паралітургічні католицькі та протестантські пісенні практики сформували другий різновид народного релігійного співу, що за формами виконання нагадував світський фольклор, проте залишався в рамках церковної традиції. До релігійного фольклору зверталися митці, що репрезентували академічний та неакадемічний музичні напрями, однак меншою мірою, ніж до світського, що пов’язано із секуляризаційними процесами в культурі Нового та Новітнього часу.