Інтерпретаційні парадигми пісні Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори» в системі музичного продакшну

Анотація

Мета дослідження. У роботі здійснено порівняльний аналіз музичних інтерпретацій пісні В. Івасюка «Я піду в далекі гори» в парадигматиці музичного продакшну. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного методу, який дав можливість простежити текстово-музичні зміни в інтерпретаціях пісні «Я піду в далекі гори», які здійснили Л. Відаш, В. Івасюк, В. Зінкевич, К. Цісик у різні роки, та охарактеризувати її музичні рішення, що були продиктовані індивідуальним продюсерським баченням твору. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі на прикладі пісні В. Івасюка «Я піду в далекі гори» запропоновано новий тип аналізу музичного твору, у центрі якого – розкриття інтерпретаційного потенціалу пісенної композиції музичними продюсерами, робота яких спрямована на знаходження оптимальних художніх рішень, що здатні максимально повно відповідати естетичним запитам слухацької аудиторії. Висновки. Пісенна композиція «Я піду в далекі гори» є знаковим твором для української музичної культури. Із моменту його написання В. Івасюком багато виконавців пропонують слухачам власні версії цього музичного шедевра. Важливу функцію в цих інтерпретаціях відіграє музичний продюсер, який формує інтерпретаційну концепцію та звуковий образ твору, орієнтуючись на слухацьку аудиторію. У системі музичного продакшну основою продюсерської інтерпретації стають базові компоненти пісенного твору: текст, мелодія, темброве рішення. Інтерпретації Л. Відаш, В. Івасюка, В. Зінкевича, К. Цісик показали особливості підходів їх продюсерів до оновлення тексту пісні, який зазнає змін, поглиблюючи національно марковані елементи. Музична складова пісні відповідно до бачення продюсерів відзначена стильовим розмаїттям: у версії В. Івасюка акцент зроблено на стилістиці вокального підстилю ритм-енд-блюзу doo-wop. В інтерпретації Л. Відаш відбулося поєднання стилів doo-wop та попмузики. Трактування В. Зінкевича відзначено використанням елементів фанку. У версії К. Цісик поєднано здобутки класичної естради та академічної музики, що дозволило створити унікальну виконавсько-продюсерську інтерпретацію, яка максимально повно розкрила інтерпретаційний потенціал пісенного шедевру В. Івасюка. Трансформації зазнала музична драматургія пісні «Я піду в далекі гори»: попри збереження куплетної форми із приспівом, доповненої вступом та вокалізом-кодою, головний музичний акцент поступово зміщується із приспіву на вокаліз та тематично пов’язаний із ним куплет, що свідчить про відхід від шлягерних канонів і наближення пісенного твору до традицій музичного академізму.