Цифрова культура сучасного закладу вищої освіти в умовах технологічних і соціокультурних трансформацій

Анотація

Мета статті полягає у здійсненні фундаментального культурологічного та педагогічного аналізу феномену цифрової культури в екосистемі сучасного закладу вищої освіти в умовах зміни технологічних укладів. Дослідження спрямоване на визначення структурних трансформацій цифрової культури під впливом генеративного штучного інтелекту, візуальних симулякрів і нових комунікативних норм. Основний фокус зосереджено на виявленні особливостей взаємодії між цифровими культурами викладачів і здобувачів, аналізі моделей цифрової зрілості інституцій та обґрунтуванні ролі цифрової гігієни й академічної доброчесності як ціннісних маркерів освітнього середовища. Методологія роботи ґрунтується на міждисциплінарному підході, що інтегрує методи культурологічного аналізу, цифрової гуманітаристики та педагогічного моделювання. Застосовано методи теоретичного узагальнення для розкриття сутності понять «професійно-цифрова компетентність» (відповідно до рамки DigComp 2.2), «візуальна культура» та «цифровий етикет». Системний підхід дав змогу розглянути цифрову культуру особистості як динамічну систему, що охоплює ціннісні, когнітивні, етичні та безпекові компоненти. Порівняльний метод використано для зіставлення стратегій взаємодії з інформацією у різних поколінь учасників освітнього процесу, зокрема в контексті переходу від «техностресу» до «техно-еустресу». Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації цифрової культури закладу вищої освіти не як сукупності технічних навичок, а як специфічного соціокультурного середовища (екосистеми), де відбувається конвергенція традиційних академічних цінностей і новітніх технологічних практик. У статті вперше в контексті української мистецької та управлінської освіти деталізовано вплив генеративного штучного інтелекту на трансформацію навчальних стратегій здобувачів, зокрема виокремлено типи «когнітивних» і «метакогнітивних» користувачів ШІ. Розкрито специфіку візуальної культури здобувачів як панівного способу сприйняття інформації та проаналізовано феномен «фіджитал» (phygital) простору як нову арену освітньої взаємодії. Обґрунтовано поняття «цифрового гуманізму» як концептуальної відповіді на виклики алгоритмізації творчості. Висновки. Доведено, що цифрова культура є критично важливим активом сучасного закладу вищої освіти, який визначає його конкурентоспроможність і стійкість. Встановлено, що гармонізація цифрової взаємодії можлива через впровадження принципів цифрового гуманізму, перехід від трансляції знань до фасилітації, де ключову роль відіграє інформаційна безпека, етичне партнерство зі ШІ та розвинена візуальна грамотність. Бібліотеку закладу вищої освіти визначено як стратегічний хаб цифрової трансформації та збереження культурної пам’яті через інструменти відкритої науки.