Фотомистецтво і штучний інтелект: еволюція технологічних підходів і художнього вираження

Анотація

Метою статті є встановити здатність генеративного штучного інтелекту відтворювати фотографічну реальність та виявити технічні, художні й методологічні аспекти такої реплікації. Методологія дослідження передбачала застосування таких методів і прийомів, як: аналіз наукових джерел – для виявлення сучасних підходів у фотомистецтві; порівняльний – дав змогу визначити подібність і відмінність при зіставленні оригінальних світлин зі згенерованими; метод семіотичного аналізу – сприяв окресленню змін у природі фотографічного образу та способах репрезентації реальності в епоху штучного інтелекту. Наукова новизна статті полягає в порівняльному аналізі трьох типів зображень: оригінальної світлини, зображення, створеного за текстовим промтом, і репліки світлини, створеної на основі самої фотографії (image-to-image); у виявленні специфічних обмежень генеративного ШІ у відтворенні фактури, світла й автентичності; у формулюванні методології оцінювання технічних та естетичних аспектів ШІ-зображень. Висновки. Технології штучного інтелекту не просто трансформують інструменти фотографа – вони змінюють саму філософію зображення. Світлини переходять з емпіричного рівня на семіотично-когнітивний, у якому головними стають не світло та композиція, а мова, значення, інтерпретація, взаємодія з алгоритмом. Проведене дослідження дало змогу виявити, що репліка (image-to-image) є найближчою до оригінальної фотографії, а текстова генерація має нижчий ступінь візуальної та художньої ідентичності. Генерація за текстом створює естетично довершений, але «постфотографічний» образ, позбавлений автентичної аури моменту. ШІ підтверджує тенденцію до створення нового жанру – «віртуальної фотографії», у якому реалістичність є результатом алгоритму, а не оптики. Він є інструментом для формування нової естетики фотомистецтва, проте поки що не здатен відтворити життєвий контекст та емоційну енергію моменту, яку передає справжня фотографія.