Комунікативно-візуальні стратегії в ілюстрації дитячої книжки кінця ХХ – початку ХХІ ст.: український та китайський досвід

Анотація

Мета дослідження: стаття спрямована на виявлення та порівняльний аналіз комунікативно-візуальних стратегій, застосованих в ілюстрації українських і китайських дитячих книжок кінця ХХ – початку ХХІ ст., а також на з’ясування їхнього впливу на формування читацького досвіду, естетичного сприйняття та культурної ідентичності дитини. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході, що поєднує візуально-структурний, культурологічний, семіотичний та компаративний аналіз. Використано методи інтерпретації візуального тексту, контент-аналізу художніх засобів, а також порівняння стилістичних рішень в ілюстраціях українських та китайських дитячих видань. Окрему увагу приділено аналізу взаємодії ілюстрації з текстом та специфіці кодування культурних сенсів через візуальні образи. Наукова новизна. Уперше узагальнено типологізацію комунікативно-візуальних стратегій в ілюструванні дитячої книги у двох національних традиціях, які розвивалися під впливом різних естетичних, соціальних і технологічних факторів. Виявлено, як спільні тенденції,  зокрема орієнтація на емоційний контакт, наративну динаміку та інтерактивність з читачем, а також певні культурно-мистецькі відмінності пов’язані з культурною символікою, домінантними стилями, модусами візуального мислення та ін. Висновки. Дослідження  комунікативно-візуальних стратегій в ілюструванні дитячої книжки демонструє, що українська та китайська ілюстративні школи кінця ХХ – початку ХХІ ст. формують різні моделі комунікації з дитиною: українська традиція тяжіє до ліризму, експресивності й авторської стилізації, тоді як китайська – до гармонізації образів, орнаментальності та вбудованої культурної символіки. Водночас обидві системи активно використовують візуальні ресурси для розвитку емоційної чутливості та наративної компетентності юного читача.