Голосовий образ в академічному вокальному мистецтві

Анотація

Мета статті – розкрити особливості творення голосового образу в академічному вокалі. Методологія дослідження. У статті використано такі методи дослідження: теоретичний – для виокремлення основних рис академічного вокального мистецтва; антропологічний – для осмислення вокально-художньої діяльності через розкриття індивідуальної сутності співака; структурний – для «конструювання» голосового образу у вокальному мистецтві. Наукова новизна статті: 1) академічне вокальне мистецтво – культурна традиція, що має глибоке коріння, йому належить значуща роль в сучасному соціумі; 2) академічне вокальне мистецтво – вид виконавської діяльності, що позиціонується як самовираження творчої особистості, вияв її сутності у формі голосового образу. Висновки. В українському соціокультурному просторі формуються несприятливі умови для піднесення академічного вокального мистецтва. Це пов’язано з такими факторами: неефективність державної політики у сфері культури; невідповідність між поміркованістю сучасного українця і неосяжністю музики як вираженням емоцій і підсвідомого; напружений ритм життя, коли людині бракує часу на відвідування концертів, щоби стати компетентним слухачем; низький рівень загального музичного виховання, передусім у закладах загальної середньої освіти. Академічне вокальне мистецтво – вид творчої практики, котра є критерієм певного співочого «тону» й естетичної традиції європейської та української культури, зумовлених об’єктивними факторами (фізіологією виконавця, його вокальними даними). Голосовий образ народжується тільки в процесі виконання співаком та сприйняття його слухацькою аудиторією. Він не віддільний від співака, що переживає і передає емоції, закладені у вокальному творі авторами музики та поетичним текстом. Голосовий образ ґрунтується на особливостях інтонаційно-мовної комунікації, тілесності співака, його духовного й емоційного досвіду.