Книжкова культура та барокова проповідь: формування інтелектуального поля українського козацтва

Анотація

Метою статті є визначення ролі книжкової культури та барокової проповіді у формуванні інтелектуального поля українського козацтва XVII–XVIII ст., а також аналіз механізмів впливу книжкових та релігійних текстів на світогляд, освітній рівень і духовні цінності козацької спільноти. Методологічну основу становить комплексний історико-культурний, джерелознавчий і літературознавчий аналіз. Використано порівняльний та системний підходи для дослідження книжкових джерел, друкарень, освітніх осередків та проповідницьких текстів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі взаємодії книжкової культури та барокової проповіді в козацькому середовищі як єдиної системи культурної та освітньої комунікації. Вперше проповіді розглянуто не лише як релігійні твори, а як джерела документальної спадщини, що фіксують соціокультурні процеси, формування історичної пам’яті, моральних і національно-культурних орієнтирів козацтва. Висновки. У XVII–XVIII ст. книжкова та проповідницька традиції тісно взаємодіяли, створюючи єдину систему передачі знань, моральних орієнтирів і культурних цінностей у козацькому середовищі. Книги виконували роль інтелектуальної основи, надаючи тексти для навчання, морального виховання та духовного наставництва, тоді як барокова проповідь виступала інтерпретатором цих знань, адаптуючи їх до потреб конкретної аудиторії, включно з менш освіченими членами козацької спільноти. Через цитування біблійних і богословських творів, житійні сюжети та морально-настановні тексти поширювалися цінності релігійної ідентичності, патріотизму, соціальної дисципліни та відповідальності перед громадою. Така взаємодія сприяла формуванню історичної пам’яті козацтва, закріплювала традиції, моральні орієнтири та уявлення про минуле, а також стимулювала розвиток національної свідомості та культурної ідентичності. Таким чином, книжкова культура і барокова проповідь разом утворювали цілісне інтелектуальне поле козацького суспільства, об’єднуючи релігійні, освітні та політичні практики в єдину систему знань і цінностей.