Культурні стратегії роду Острозьких в європейському контексті раннього Нового часу

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні змісту та особливостей культурних стратегій роду Острозьких в контексті європейських інтелектуальних та патрональних практик раннього Нового часу. Методологія ґрунтується на поєднанні історико-ретроспективного, компаративного, структурно-логічного та культурно-історичного підходів, що дозволило простежити локальні особливості меценатства та його відповідність європейським тенденціям. Наукова новизна полягає у спробі розглянути меценатство Острозьких крізь призму європейської моделі культурної політики, в якій патронат виступає інструментом формування символічного капіталу, інтелектуального середовища та репрезентації влади; водночас було актуалізовано питання про власні стратегії української еліти, які спрямовувались на утвердження культурної суб’єктності українських земель. Висновки. У роботі зазначено, що створення Острозької академії та друкарні було не випадковою ініціативою, а частиною продуманої культурної стратегії Василя-Костянтина Острозького, яка орієнтувалася на формування православної інтелектуальної еліти, модернізацію національної освітньої традиції та розширення комунікативних можливостей української культури. Доведено, що освітній проєкт спирався на університетські моделі європейських країн, які були адаптовано до потреб православного середовища, що дозволило поєднати латинську інтелектуальну традицію з візантійською богословською спадщиною. Наголошено, що друкарська діяльність виступала не лише в якості технічної бази видавничої справи, а як ключовий інструмент ідейного впливу. Обґрунтовано, що меценатство роду Острозьких сприяло становленню українського освітнього і книжкового простору, а також формуванню мережі інтелектуальних контактів.