Alvin Ailey American Dance Theater: балетмейстерське вирішення великої хореографічної форми засобами афро-джаз-танцю

Анотація

Мета статті – виявити особливості балетмейстерського вирішення великої хореографічної форми засобами афро-джаз-танцю на прикладі танцювальних постановок Alvin Ailey American Dance Theater. Методологія дослідження. Застосовано метод теоретичного аналізу, історико-культурний метод, що надали можливість опрацювати наукову літературу з теми дослідження та посприяли уточненню особливостей зародження і розвитку афро-джаз-танцю; типологічний, та формально-стилістичний метод, застосовані з метод з’ясування основних лексичних, формально-технічних та стилістичних характеристик афро-джаз-танцю; метод мистецтвознавчого аналізу – для виявлення специфіки постановочних рішень балетмейстерів Alvin Ailey American Dance Theater. Наукова новизна. Досліджено проблематику вирішення великої хореографічної форми засобами афро-джаз танцю на прикладі сценічних творів балетмейстерів Alvin Ailey American Dance Theater; уведено на наукового обігу маловідомі матеріали щодо творчої діяльності Е. Ейлі, Р. К. Брауна, Р. Баттла, Д. Джеймісон та М. Раслін; проаналізовано хореографічні постановки «Revelations», «N.Y. Export: Opus Jazz», «Audience Favorites», «The Holy Blues», «Dancing Spirit», «Are You in Your Feelings?» крізь призму проблематики еволюціонування постановочних підходів афро-джаз-танцю А. Ейлі в творчості його учнів та послідовників. Висновки. Закладені А. Ейлі балетмейстерські підходи отримали розвиток в творчості його учнів та послідовників К. Абрахама, Х. Бойкіна, Р. К. Брауна, Р. Баттла, Ч. Монтейро, М. Раслін М. Рашинг Дж. Джеймісон та ін. і на сучасному етапі являють собою унікальний приклад балетмейстерських рішень великою хореографічної форми засобами афро-джаз-танцю. На основі аналізу хореографічних постановок Alvin Ailey American Dance Theater можна констатувати, що серед ключових композиційних прийомів, що використовуються балетмейстерами у вирішенні великих хореографічних форм засобами афро-джаз-танцю: принцип «колективного ритуалу», діалогізм (між солістом і кордебалетом), що проявляється у структуруванні масових сцен через звернення до форми «заклику-відповіді»; контамінація лексики афро-джаз-танцю з елементами танцю контемпорарі, танцю модерн (зокрема техніці Л. Хортона – Lester Horton Technique) і класичного танцю з метою досягнення поліфонії пластичної мови. Специфічними лексичними та формально-технічними прийомами афро-джаз-танцю, до яких найчастіше звертаються балетмейстери є: поліритмія та поліцентрія, при яких різні частини тіла танцюриста виконують рухи в різних ритмах; центр сили та ізоляція – рухи йдуть від центру тяжіння танцюриста до кінцівок; граундінг, що є наслідком міцного зв’язку африканського народу із землею (демі-пліє, плоскінні кроки, удари стопами при нахилені торсі вперед).