Феноменологія вокальної природи венеціанської баркароли в академічному дискурсі XX століття

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2026.356309

Ключові слова:

венеціанська баркарола, вокальна природа, жанровий інваріант, семантична трансформація, первинна ситуація виконання, музика ХХ століття, акустичний код

Анотація

Мета роботи – розкрити феноменологію вокальної природи венеціанської баркароли як репрезентанта теми взаємодії людини та природи, а також виявити механізми її художньої трансформації у вокальній традиціях XX століття крізь призму формування «лексичного словника» та жанрового інваріанта. Методологія роботи ґрунтується на застосуванні феноменологічного підходу, що дозволяє розглядати жанр як медіум фундаментальних онтологічних опозицій, та впровадженні дескриптивної моделі, заснованої на реконструкції «первинної ситуації виконання» – просторово-акустичного та тілесно-вокального контексту виникнення пісні на воді. У дослідженні використано методи системного мистецтвознавчого аналізу, деконструкції стабільних жанрових форм та семіотичного аналізу, що дозволило комплексно дослідити еволюцію вокальної баркароли від побутового прототипу до складного акустичного коду. Наукова новизна полягає у вперше здійсненому системному переосмисленні вокальної складової баркароли як її онтологічного ядра, що дозволило подолати фрагментарність попередніх описів і створити цілісну концепцію жанру. Визначено принципи трансформації фізики звуку над водною гладдю (ефекти ехо, дистанціювання, дзеркальної симетрії) у специфічні композиторські стратегії ХХ століття. Запропоновано авторське бачення семантичних зсувів у модерністському дискурсі, де традиційний метроритмічний інваріант стає засобом втілення метафізичної рефлексії, есхатологічних передчуттів та екзистенційного відчуження. Висновки. Доведено, що цілеспрямоване використання вокально-антропологічної основи баркароли у творчості композиторів ХХ століття (А. Шенберга, Б. Бріттена, О. Мессіана, Д. Лігеті) сприяло дематеріалізації жанру та його перетворенню на універсальну онтологічну метафору переходу між буттям і небуттям. Музика постає як складний акустичний простір, де трансформація гармонічної мови та вокальної лексики дозволяє моделювати порогові стани людської свідомості, перетворюючи голос із носія мелодії на інструмент переживання часу й тиші.

Посилання

Kornii, L. P. (2001). History of Ukrainian Music: in 3 vols. Vol. 3: 19th century. M. P. Kots Publishing [in Ukrainian].

Kianovska, L. O. (2008). Ukrainian Musical Culture. Triada Plus [in Ukrainian].

Opanasiuk, O. P. (2020). ‘Quiet Songs’ by Valentyn Sylvestrov: Principles of Cultural-Intentional Accentuations. Ukraine. Europe. World. History and Names in Cultural-Artistic Reflections, 153–158 [in Ukrainian].

Filts, B. I. (2006). Barcarolle. Ukrainian Musical Encyclopaedia: in 5 vols. IMFE NAN Ukraine. Vol. 1 [in Ukrainian].

Shtunder, Z. L. (2005). Stanislav Liudkevych. Life and Works. Dyvosvit. Vol. 1 [in Ukrainian].

Edgecombe, R. S. (2001). On the limits of genre: Some nineteenth-century barcaroles. 19th-Century Music, 24(3), 252–267 [in English].

Margetts, J. A. (2008). Echoes of Venice: The origins of the barcarolle for solo piano. Doctoral dissertation. University of Cincinnati [in English].

Motorna, T. (2016). Reflection of the theme look in the work of O. Messiaen as a paradox in the art of the twentieth century. European Applied Sciences, 9, 16–19 [in English].

Privitera, M. (2011). Canzoni, ariette, gondole, barchette. La canzone il mare. Atti del Convegno Università di Napoli “Federico II” [in English].

Rousseau, J.-J. (1768). Dictionnaire de Musique. Chez la veuve Duchesne [in English].

Yang, J. (2025). Barcarolle Chu Vankhua: Genre Transformation at the Crossroads of Cultures. Fine Art and Culture Studies, 3(2), 67–75 [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-31

Номер

Розділ

Музичне мистецтво