Аксіологічний потенціал хореографічного мистецтва в утвердженні національно-культурної ідентичності

Анотація

Мета статті – розкрити аксіологічний потенціал хореографічного мистецтва в утвердженні національно-культурної ідентичності. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, який дозволяє звертатись наукового аналізу з точки зору філософської, культурологічної наук, мистецтвознавства та соціології культури. У статті було застосовано загально-наукові (аналіз, порівняння та узагальнення) та спеціальні метод герменевтики для розкриття символізму та семантичних образів у хореографії та метод контент-аналізу у висвітленні основних груп цінностей та їх інтерпретації хореографічному мистецтві від його класичного виміру до народного. Наукова новизна. Наукова новизна полягає у розкритті аксіологічного потенціалу хореографічного мистецтва в утвердженні національно-культурної ідентичності на прикладі України та світових хореографічних практик. Висновки. Таким чином, хореографічне мистецтво, завдяки симбіозу своєї універсальної природи, візуалістиці та пластиці, виступає ефективним медіумом у транслюванні художніх образів, смислів, сенсів та цінностей. Останні представлені декількома групами, які висвітлюють різні вектори їх впливу на габітус суспільства та національну ідентичність, а саме: соцієтальні, етичні, гносеологічні та культурні. Перші фокусуються на наративах солідарності, боротьби, єдності, свободи (національні танці «Гопак» та «Агир ава ве Кайтарма») та рефлексії травматичного досвіду («Трамвай бажань», «Елегія воєнного часу»); другі на моральному виборі людини – совість, справедливість, любов (танго, «Дощ», «LISOVA», «Тіні забутих предків»); гносеологічні акцентують на екзистенції людського буття та пошуків сенсу життя («Безмежний океан», «Пізнай себе»); культурні репрезентують хореографічне мистецтво як елемент світової культурної спадщини та його автентику та унікальність як національної культури. Отже, аксіологічна синтетичність хореографічного мистецтва підкреслює його вплив на презентацію національно-культурної ідентичності у соціокультурних процесах на локальному та глобальному рівнях.