Механоактивація портландцементу в технології виготовлення сумоущільнюючого бетону
DOI:
https://doi.org/10.15587/1729-4061.2018.133235Ключові слова:
механоактивація, самоущільнюючий бетон, ефективна в'язкість, суперпластифікатор, полікарбоксилат, мікрокремнезем, поліпропіленова фібраАнотація
Матеріали пропонованої статті присвячені інтенсивній роздільній технології виробництва самоущільнюючого бетону (СУБ). Обґрунтовується запропонована технологія виробництва СУБ можливістю ефективного управління в'язкістю цементоводних композицій, що забезпечують, в основному, рухливість бетонних сумішей. Окреме приготування цементоводної композиції в швидкісному змішувачі з подальшим її змішуванням з заповнювачами в ординарному бетонозмішувачі в корені змінює пріоритети технології виробництва бетонної суміші. Обґрунтовується ідея про те, що за допомогою роздільної технології можливо оптимізувати режими швидкісного змішування і окремо готувати висококонцентровані цементовміщюючі суспензії в умовах інтенсивних гідродинамічних впливів на них. Особлива увага приділяється вивченню впливу вмісту суперпластифікатору полікарбоксилатного типу Релаксол-Супер ПК, мікрокремнезему і поліпропіленової фібри на ефективну в'язкість цементовміщюючої суспензії. Наведено порівняльний аналіз впливу вхідних рецептурних факторів на її значення. Встановлено, що механоактивація цементовміщюючої суспензії в присутності добавки Релаксол-Супер ПК призводить до граничного руйнування її початкової структури, що необхідно для рівномірного розподілу мікрокремнезему і поліпропіленової фібри в об’ємі.
Виявлено вплив наведених вище рецептурних факторів на механічні характеристики СУБ. Показано, що інтенсивна роздільна технологія виготовлення самоущільнюючих бетонних сумішей забезпечує отримання СУБ з міцністю при стиску в 28-и денному віці не менше 55 МПа та покращує характеристики його зі стиранності та ударної міцностіПосилання
- Bazhenov, Yu. M. (2003). Tekhnologiya betona. Moscow: Izd-vo AVS, 500.
- Aleksandrov, Ya. A. (2011). Vybor syr'evyh materialov dlya proizvodstva samouplotnyayushchihsya betonov. Tekhnologiya betonov, 3, 18–19.
- Okamura, H., Ouchi, M. (2003). Self-Compacting Concrete. Journal of Advanced Concrete Technology, 1 (1), 5–15. doi: 10.3151/jact.1.5
- Zaychenko, N. M., Serdyuk, A. I. (2013). Betony s vysokim soderzhaniem zolya dlya massivnyh zhelezobetonnyh konstrukciy. Visnyk DonNABA. Suchasni budivelni materialy, 1 (99), 137–144.
- Berdov, G. I., Il'ina, L. V. (2010). Aktivaciya cementov deystviem mineral'nyh dobavok. Mezhdunarodniy zhurnal prikladnyh i fundamental'nyh issledovaniy, 9, 55–58.
- Kamal, M. M., Safan, M. A., Etman, Z. A., Kasem, B. M. (2014). Mechanical properties of self-compacted fiber concrete mixes. HBRC Journal, 10 (1), 25–34. doi: 10.1016/j.hbrcj.2013.05.012
- Barabash, I. V., Barabash, T. I., Shcherbina, O. S. (2015). Effektivnaya vyazkost' aktivirovannyh cementnyh suspenziy s dobavkoy domennogo shlaka. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia, 546–550.
- Ibragimov, R. A., Pimenov, S. I., Izotov, V. S. (2015). Vliyanie mekhanohimicheskoy aktivacii vyazhushchego na svoystvo melkozernistogo betona. Magazine of Civil Ingineering, 2, 63–69.
- Vyrovoy, V. N., Barabash, I. V. et. al. (2014). Mekhanoaktivaciya v tekhnologii betona. Odessa: OGASA, 148.
- Li, F. M. (1961). Himiya cementa i betona. Moscow: Stroyizdat, 645.
- Ahverdov, I. N. (1981). Osnovy fiziki betona. Moscow: Stroyizdat, 464.
- Batrakov, V. G. (1990). Modificirovannye betony. Moscow: Stroyizdat, 440.
- Rebinder, P. A. (1979). Poverhnostnye yavleniya v dispersnyh sistemah. Moscow: Nauka, Izbrannye trudy, 384.
- Rebinder, P. A. (1958). Fiziko-mekhanicheskaya mekhanika. Moscow, 64.
- Ur'ev, N. B. (1980). Vysokokoncentirovannye dispersnye sistemy. Moscow: Himiya, 320.
- Ur'ev, N. B. (1998). Dinamika strukturirovannyh dispersnyh system. Kolloidniy zhurnal, 60 (5), 662–683.
- Ur'ev, N. B. (1988). Fiziko-mekhanicheskie osnovy tekhnologii dispersnyh sistem i materialov. Moscow: Himiya, 256.
- Ur'ev, N. B., Dubinin, I. S. (1980). Kolloidnye cementnye rastvory. Leningrad: Stroyizdat, 192.
- Butt, Yu. M., Sychev, M. M., Timashev, V. V. (1980). Himicheskaya tekhnologiya vyzhushchih materialov. Moscow: Vysshaya shkola, 472.
- Nikiforov, A. P. (2002). Dobavki dlya betona. Sostoyanie i perspektivy. Budivelni materialy. Suchasni problemi betonu ta yoho tekhnolohiya, 186–190.
- Fayner, M. Sh. (2001). Novye zakonomernosti v betonovedenii i ih pravticheskoe primenenie. Kyiv: Naukova dumka, 480.
- Barabash, I. V., Vyrovoy, V. N. (2000). Mekhanizmy organizacii struktury mekhanoaktivirovannyh grubodispersnyh system. Zbirnyk «Kompozytsiyni materialy dlia budivnytstva. Visnyk – DDABA, 2 (22), 12–15.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Ivan Barabash, Darya Harashchenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.
Ліцензійний договір – це документ, в якому автор гарантує, що володіє усіма авторськими правами на твір (рукопис, статтю, тощо).
Автори, підписуючи Ліцензійний договір з ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», мають усі права на подальше використання свого твору за умови посилання на наше видання, в якому твір опублікований. Відповідно до умов Ліцензійного договору, Видавець ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» не забирає ваші авторські права та отримує від авторів дозвіл на використання та розповсюдження публікації через світові наукові ресурси (власні електронні ресурси, наукометричні бази даних, репозитарії, бібліотеки тощо).
За відсутності підписаного Ліцензійного договору або за відсутністю вказаних в цьому договорі ідентифікаторів, що дають змогу ідентифікувати особу автора, редакція не має права працювати з рукописом.
Важливо пам’ятати, що існує і інший тип угоди між авторами та видавцями – коли авторські права передаються від авторів до видавця. В такому разі автори втрачають права власності на свій твір та не можуть його використовувати в будь-який спосіб.
