Розробка методики впорядкування факторів впливу на зрілість процесів управління якістю проектів

Автор(и)

  • Iryna Lazko ТОВ «Хімтехнологія» ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» Сєвєродонецький Інститут (СІ МАУП) вул. Сметаніна, 24а, м. Сєвєродонецьк, Україна, 93400, Україна https://orcid.org/0000-0003-2701-8385

DOI:

https://doi.org/10.15587/1729-4061.2018.140796

Ключові слова:

risk-dominant factor, project quality management, organizational maturity of processes, expert evaluation

Анотація

За результатом теоретичного аналізу відомих та широко застосованих в практичній діяльності стандартів з управління якістю та проектного менеджменту, моделей оцінки організаційної зрілості процесів виокремлено 13 ключових ризик-домінуючих факторів, які потенційно впливають на зрілість процесів управління якістю проектів. Розроблено методику впорядкування ризик-домінуючих факторів, які в найбільшому ступеню впливають на організаційну зрілість процесів управління якістю в проектах. В основу розробленої методики покладено експертний метод Дельфі. На відміну від традиційного методу, впорядкування факторів запропоновано здійснювати в один тур завдяки залученню до експертного оцінювання двох цільових груп: «Виконавців процесу» та «Замовників результатів процесу та представників зацікавлених сторін». Відмінною особливістю методики є отримання впорядкованої номенклатури ключових ризик-домінуючих факторів з урахуванням компетентності експертів у певній галузі. Системне науково-обґрунтоване впорядкування ризик-домінуючих факторів у відповідності із запропонованою методикою сприятиме об’єктивному оцінюванню потенціалу процесів управління якістю в проектах, підвищенню ймовірності отримання очікуваних результатів процесів. Впровадження запропонованої методики дозволить визначати пріоритети серед напрямів росту й організаційних змін процесів для досягнення цільових рівнів зрілості. Запропонована методика може бути реалізована в процесі сертифікації, самооцінювання та аудитах СУЯ.

Проведено практичну апробацію запропонованої методики на прикладі процесу «Запуск проекту». За результатами експертного оцінювання «Виконавців процесу» встановлено наступне. В більшому ступеню на зрілість досліджуваного процесу впливає фактор «Cтупінь документованості процесу», а в меншому ступені – фактор «Ступінь застосовності результатів оцінки дієвості процесів для їх вдосконалення». За результатами експертного оцінювання «Замовників результату процесу та представників зацікавлених сторін» встановлено наступне. В більшому ступеню на зрілість досліджуваного процесу впливає фактор «Cтупінь можливості інтеграції процесу з іншими внутрішніми та зовнішніми процесами», а в меншому ступені – фактор «Поведінка виконавців процесу». Встановлено високий ступінь погодженості оцінок експертів всередині кожної групи, та між оцінками двох груп експертів

Біографія автора

Iryna Lazko, ТОВ «Хімтехнологія» ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» Сєвєродонецький Інститут (СІ МАУП) вул. Сметаніна, 24а, м. Сєвєродонецьк, Україна, 93400

Кандидат технічних наук, професор

Відділ стандартизації та управління якістю

 

Посилання

  1. DSTU ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) (2016). Systemy upravlinnia yakistiu. Vymohy. Kyiv, 22.
  2. ISO 9001:2015. Quality management systems – Requirements (2015). International Organization for Standardization, 29.
  3. Harrington, H. J. (2006). Project Management Excellence: The Art of Excelling in Project Management. Paton Press, 214.
  4. Belaychuka, A. A., Eliferova, V. G. (Eds.) (2016). Svod znaniy po upravleniyu biznes processami: BPM CBOK 3.0. Moscow, 480.
  5. Ahen, D. M. (2005). CMMI: Kompleksniy podhod k sovershenstvovaniyu processov. Prakticheskoe vvedenie v model'. Moscow: MFK, 300.
  6. Repin, V. (2013). Biznes processy. Modelirovanie, vnedrenie, upravlenie. Moscow, 511.
  7. DSTU ISO/IEC 33001:2016 (ISO/IEC 33001:2015, IDT) (2016). Informatsiyni tekhnolohiyi. Otsiniuvannia protsesu. Poniattia ta terminolohiya. Kyiv, 20.
  8. ISO/IEC 33001:2015 (2015). Information technology – Process assessment – Concepts and terminology. International Organization for Standardization, 19.
  9. Litvak, B. G. (1996). Ekspertnye ocenki i prinyatie resheniy. Moscow: Patent, 271.
  10. Hrabovetskyi, B. Ye. (2010). Metody ekspertnykh otsinok: teoriya, metodolohiya, napriamy vykorystannia. Vinnytsia: VNTU, 171.
  11. Kryuchkovskiy, V. V. Petrov, E. G., Sokolova, N. A., Hodakov, V. E. (2011). Introspektivniy analiz. Metody i sredstva ekspertnogo ocenivaniya. Herson: Grin' D.S., 168.
  12. Lavrish, I. I. (2011). Samoorganizaciya ob'ektov upravleniya i mery soglasovaniya interesov sub'ekta i ob'ekta upravleniy. Avtomatizaciya i sovremennye tekhnologii, 3, 36–41.
  13. Radkevych, A. V., Netesa, A. M. (2017). Determination and ranging of organizational and technological factors that define the rational decisions of re-bars connection. Science and Transport Progress. Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Railway Transport, 3 (69), 171–181. doi: https://doi.org/10.15802/stp2017/104543
  14. Hrabovetskyi, B. Ye., Zianko, V. V. (2013). Identyfikatsiya zmistu ta ranzhuvannia faktoriv, shcho obmezhuiut rozvytok venchurnoho biznesu, na osnovi metodu ekspertnykh otsinok Delfi. Visnyk Vinnytskoho politekhnichnoho instytutu, 4, 46–54.
  15. Hrabovetskyi, B. Ye., Prytsiuk, L. A. (2011). Otsinka priorytetnosti faktoriv, shcho vplyvaiut na zrostannia obsiahiv realizatsiyi avtomobiliv, zapasnykh chastyn, dokhodu vid nadannia posluh na osnovi metodu ekspertnykh otsinok Delfi. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu, 2 (5), 258–264.
  16. Maslennikov, E. V. (2017). Opportunities of use of expert knowledge as the source of concepts of development of the organizations. Moscow State University Bulletin. Series 18. Sociology and Political Science, 23 (2), 229–249. doi: https://doi.org/10.24290/1029-3736-2017-23-2-229-249
  17. Martino, Dzh. (1997). Tekhnologicheskoe prognozirovanie. Moscow: Progress, 591.
  18. Beshelev, S. D., Gurvich, F. G. (1980). Matematiko-statisticheskie metody ekspertnyh ocenok. Moscow: Statistika, 263.
  19. Serenkov, P. S., Romanchak, V. M., Gurevich, V. L. (2010). Minimizaciya pogreshnostey ocenivaniya pokazateley kachestva ekspertnymi sistemami. Pribory i metody izmereniy, 1, 141–146.
  20. DSTU ISO 10006:2005 (ISO 10006:2003, IDT) (2007). Systemy upravlinnia yakistiu. Nastanovy shchodo upravlinnia yakistiu v proektakh. Kyiv, 27.
  21. ISO 10006:2017. Quality management – Guidelines for quality management in projects (2017). International Organization for Standardization, 34.
  22. ISO 21500:2012. Guidance on project management (2012). International Organization for Standardization, 36.
  23. DSTU ISO/IEC 33020:2016 (ISO/IEC 33020:2015, IDT) (2016). Informatsiyni tekhnolohiyi. Otsiniuvannia protsesu. Struktura vymiriuvannia protsesu dlia otsiniuvannia mozhlyvostei protsesu. Kyiv, 18.
  24. ISO/IEC 33020:2015 (2015). Information technology – Process assessment – Process measurement framework for assessment of process capability. International Organization for Standardization, 18.
  25. Hammer, M. (2010). Faster Cheaper Better: The 9 Levers for Transforming how Work Gets Done. Crown Business, 302.
  26. Askol'skaya, E. A. (2010). Nekotorye aspekty metodiki otbora ekspertov na osnove ocenki stepeni doveriya k urovnyu professional'nogo suzhdeniya // Izvestiya OGAU, 4 (28), 170–172.
  27. Kryvda, O. V., Voitiuk, O. V. (2014). Model Delfi yak tekhnolohiya pryiniattia hospodarskykh rishen. Suchasni problemy ekonomiky ta pidpryiemnytsta, 14, 257–262.
  28. Horbatko, V., Petrenko, I. (2008). Metod «Delfi» ta spetsyfika yoho zastosuvannia u prohnoznykh rozrobkakh. Politychnyi menedzhment, 6, 174–182.
  29. Kurtov, A. I., Polikashyn, O. V., Potikhenskyi, A. I., Aleksandrov, V. M. (2017). Ekspertni otsinky. Metod "Delfi" yak tekhnolohiya pryiniattia upravlinskykh rishen. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho universytetu Povitrianykh Syl, 1, 118–122.
  30. Buharin, S. N., Divueva, N. A., Maryshev, E. A. (2014). Vybor rezul'tiruyushchego ranzhirovaniya v processe nauchno-tekhnicheskoy ekspertizi innovacionnyh proektov. Innovatika i ekspertiza, 1, 114–120.
  31. Ruposov, V. L. (2015). Metody opredeleniya kolichestva ekspertov. Vestnik IrGTU, 3 (98), 286–292.
  32. Postnikova, V. (2012). Analysis of approaches to formation of expert group membership focused on preparing and making decisions. Science and Education of the Bauman MSTU, 12 (5), 333–346. doi: https://doi.org/10.7463/0512.0360720
  33. Korobov, V. B. (2005). Sravnitel'niy analiz metodov opredeleniya vesovyh koefficientov «vliyayushchih faktorov». Sociologiya: metodologiya, metody, matematicheskoe modelirovanie (4M), 20, 54–73.
  34. Chernysheva, T. Yu. (2009). Ierarhicheskaya model' ocenki i otbora ekspertov. Doklady TUSUR. Upravleniya, vychislitel'naya tekhnika i informatika, 1 (19), 168–173.
  35. Putivtseva, N. P., Igrunova, S. V., Beketova, E. Y., Capitan, S. A. (2016). Implementation of the hyerarchical multicriteria procedure of the evaluation of experts’ quality. Research Result. Information technologies, 1 (1). doi: https://doi.org/10.18413/2518-1092-2016-1-1-39-47
  36. Buharin, S. N., Divueva, N. A. (2013). Problema ocenki kompetentnosti s uchetom psihologicheskih svoystv. Innovatika i ekspertiza, 1 (10), 108–115.
  37. Korobov, V. B. (2003). Organizaciya provedeniya ekspertnyh oprosov pri razrabotke klassifikacionnyh modeley. Sociologicheskie issledovaniya, 11, 102–108.
  38. Azgal'dov, G. G. (2012). Kvalimetriya dlya vsekh. Moscow: ID InformZnanie, 165.
  39. Velychko, O., Gordiyenko, T., Kolomiets, L. (2017). A comparative analysis of results of the group expert assessment of metrological assurance of measurements. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 6 (9 (90)), 30–37. doi: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2017.114468
  40. Korobov, V. B. (2013). Nekotorye problemy primeneniya ekspertnyh metodov na praktike. Nauchniy dialog. Estestvoznanie. Ekologiya. Nauki o zemle, 3 (15), 94–108.
  41. Velychko, O. M., Hordienko, T. B., Kolomiets, L. V. (2014). Metodyka otsinky kompetentnosti ekspertiv z urakhuvanniam kharakterystyk nevyznachenosti danykh. Metallurh. y hornorud. prom-st., 3 (288), 135–137.
  42. Velychko, O., Gordiyenko, T. (2015). Evaluation of competence of the experts in field of metrology and instrumentations. XXI IMEKO World Congress “Measurement in research and industry”. Prague, Czech Republic, 5. doi: https://doi.org/10.13140/rg.2.1.2624.9365
  43. Velychko, O., Gordiyenko, T., Kolomiets, L. (2017). A comparative analysis of the assessment results of the competence of technical experts by different methods. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 4 (3 (88)), 4–10. doi: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2017.106825
  44. Velychko, O. M., Hordienko, T. B., Haber, A. A., Kolomiets, L. V. (2014). Otsiniuvannia kompetentnosti ekspertiv u sferi vyshchoi osvity. Zbirnyk naukovykh prats ODATRIa, 2 (5), 32–37.
  45. Davydenko, Ye. O. (2012). Formalizatsiya protsesu formuvannia skladu ekspertnoi hrupy dlia analizu ryzykiv IT-proektiv. Vestnyk KhNTU, 1 (44), 163–168.
  46. Karatanov, A. V., Druzhinin, E. A. (2014). Informacionnye tekhnologii ekspertnogo ocenivaniya proektnyh resheniy pri formirovanii edinogo informacionnogo prostranstva. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho universytetu Povitrianykh Syl, 3 (40), 155–160.
  47. Kalinina, I. O., Hozhyi, O. P., Musenko, H. O. (2013). Vrakhuvannia kompetentnosti ekspertiv u metodakh bahatokryterialnoho analizu v zadachakh ratsionalnoho vyboru. Naukovi pratsi [Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly]. Ser.: Kompiuterni tekhnolohiyi, 191 (179), 116–123.
  48. Leonov, V. V., Voronych, B. O. (2014). Metodyka otsinky kompetentnosti ekspertiv u protsesi rozrobky propozytsiy do prohramnykh dokumentiv. Zbirnyk naukovykh prats Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen «Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy imeni Ivana Cherniakhovskoho, 3 (52).
  49. Rayhman, E. P., Azgal'dov, G. G. (1974). Ekspertnye metody v ocenke kachestva tovarov. Moscow: Ekonomika, 151.
  50. Podolianchuk, S. V. (2014). Vyznachennia kompetentnosti ekspertiv z otsiniuvannia naukovoi diyalnosti u vyshchomu pedahohichnomu navchalnomu zakladi. Teoriya i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy, 4, 112–122.
  51. Hordienko, T. B., Velychko, O. M. (2014). Metodyka otsinky kompetentnosti ekspertiv iz zastosuvanniam metoda analizu ierarkhiy. Metallurg. i gornorud. prom-st', 2 (287), 86–89.
  52. Kadenko, S. V., Tsyhanok, V. V. (2017). Vyznachennia vidnosnoi kompetentnosti ekspertiv pid chas ahrehatsiyi parnykh porivnian. Reiestratsiya, zberihannia i obrobka danykh, 19 (2), 69–83.
  53. Polegen'ko, A. F., Knyazskiy, A. V. (2014). Ocenka otnositel'noy kompetentnosti ekspertov v ekspertnoy gruppe s ispol'zovaniem matric parnyh sravneniy. Ozbroiennia ta viyskova tekhnika, 3, 49–55.
  54. Kolpakova, T. A. (2011). Opredelenie kompetentnosti ekspertov pri prinyatii gruppovyh resheniy. Radioelektronika, informatyka, upravlinnia, 1, 40–43.
  55. Koczkodaj, W. W., Szybowski, J., Wajch, E. (2016). Inconsistency indicator maps on groups for pairwise comparisons. International Journal of Approximate Reasoning, 69, 81–90. doi: https://doi.org/10.1016/j.ijar.2015.11.007
  56. Popov, G. A., Popov, A. G. (2017). Rezul'tiruyushchaya ocenka pri nalichii neskol'kih variantov ocenivaniya na primere zadach informacionnoy bezopasnosti // Vestn. Astrahan. gos. tekhn. un-ta. Ser.: Upravlenie, vychislitel'naya tekhnika i informatika, 1, 48–61.
  57. Gucykova, S. V. (2011). Metod ekspertnyh ocenok. Teoriya i praktika. Moscow: In-t psihologii RAN, 144.
  58. Zadeh, L. A. (1965). Fuzzy sets. Information and Control, 8, 338–353.
  59. Zadeh, L. A. (1992). Knowledge Representation in Fuzzy Logic. An Introduction to Fuzzy Logic Applications in Intelligent Systems, 1–25. doi: https://doi.org/10.1007/978-1-4615-3640-6_1
  60. Saaty, T. L. (1980). The analytic hierarchy process. N.-Y.: McGraw Hill, 288.
  61. Saaty, T. L. (2008). Relative measurement and its generalization in decision making why pairwise comparisons are central in mathematics for the measurement of intangible factors the analytic hierarchy/network process. Revista de la Real Academia de Ciencias Exactas, Fisicas y Naturales. Serie A. Matematicas, 102 (2), 251–318. doi: https://doi.org/10.1007/bf03191825
  62. Podinovskiy, V. V., Podinovskaya O. V. (2011). O nekorrektnosti metoda analiza ierarhiy. Problemy upravleniya, 1, 8–13.
  63. Podinovskiy, V. V., Podinovskaya, O. V. (2012). Eshche raz o nekorrektnosti metoda analiza ierarhiy. Problemy upravleniya, 4, 75–78.
  64. Korobov, V. B., Tutygin, A. G. (2010). Preimushchestva i nedostatki metoda analiza ierarhiy. Izvestiya Rossiyskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. A. I. Gercena, 122, 108–115.
  65. Kendall, M. G., Smith, B. B. (1939). The problem of m rankings. The Annals of Mathematical Statistics, 10, 275–287. doі: https://doi.org/10.1214/aoms/1177732186
  66. Kendell, M. Dzh. (1975). Rangovye korrelyacii. Zarubezhnye statisticheskie issledovaniya. Moscow: Izdatel'stvo «Statistika», 216.
  67. Kobzar', A. I. (2006). Prikladnaya matematicheskaya statistika. Dlya inzhenerov i nauchnyh rabotnikov. Moscow: FIZMATLIT, 816.
  68. Orlov, A. I. (2015). Analiz ekspertnyh uporyadocheniy. Nauchniy zhurnal KubGAU, 112 (08). Available at: http://ej.kubagro.ru/2015/08/pdf/02.pdf
  69. Orlov, A. I. (2014). Noviy podhod k izucheniyu ustoychivosti vyvodov v matematicheskih modelyah. Politematicheskiy setevoy elektronnyy nauchniy zhurnal Kubanskogo gosudarstvennogo agrarnogo universiteta, 100, 146–176.
  70. Kemeni, Dzh., Snell, Dzh. (1972). Kiberneticheskoe modelirovanie: Nekotorye prilozheniya. Moscow: Sovetskoe radio, 192.
  71. Buharin, S. N., Divueva, N. A., Maryshev, E. A. (2014). Vybor rezul'tiruyushchego ranzhirovaniya v processe nauchno-tekhnicheskoy ekspertizy innovacionnyh proektov. Innovatika i ekspertiza, 1 (12), 114–120.
  72. Zhukov, M. S., Orlov, A. I. (2016). Zadacha issledovaniya itogovogo ranzhirovaniya mneniy gruppy ekspertov s pomoshch'yu mediany Kemeni. Nauchniy zhurnal KubGAU, 122 (08).
  73. Dvoenko S. D., Pshenichniy D. O., Popov A. V. (2017). Gruppovoe ranzhirovanie na osnove mediany Kemeni s metricheskimi svoystvami. Izvestiya Tul'skogo gosudarstvennogo universiteta. Tekhnicheskie nauki, 10, 11–24.
  74. Karatanov, A. V., Druzhinin, E. A. (2014). Informacionnye tekhnologii ekspertnogo ocenivaniya proektnyh resheniy pri formirovanii edinogo informacionnogo prostranstva. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho universytetu Povitrianykh Syl, 3, 155–160.
  75. Lazko, I. Shaping managerial system by quality in project with use the flexible modules. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 5 (2 (71)), 56–61. doi: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2014.28336
  76. Lazko, I. (2018). Formation of quality management system rational model in projects. Proceedings XIV International Conference “Strategy of Quality in Industri and Education”. Varna, Bulgaria, 355–361.
  77. Schucany, W. R., Frawley, W. H. (1973). A rank test for two group concordance. Psychometrika, 38 (2), 249–258. doi: https://doi.org/10.1007/bf02291117

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-08-21

Як цитувати

Lazko, I. (2018). Розробка методики впорядкування факторів впливу на зрілість процесів управління якістю проектів. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 4(3 (94), 14–28. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2018.140796

Номер

Том 4 № 3 (94) (2018): Процеси управління

Розділ

Процеси управління

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Iryna Lazko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.

Ліцензійний договір – це документ, в якому автор гарантує, що володіє усіма авторськими правами на твір (рукопис, статтю, тощо).
Автори, підписуючи Ліцензійний договір з ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», мають усі права на подальше використання свого твору за умови посилання на наше видання, в якому твір опублікований. Відповідно до умов Ліцензійного договору, Видавець ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» не забирає ваші авторські права та отримує від авторів дозвіл на використання та розповсюдження публікації через світові наукові ресурси (власні електронні ресурси, наукометричні бази даних, репозитарії, бібліотеки тощо).
За відсутності підписаного Ліцензійного договору або за відсутністю вказаних в цьому договорі ідентифікаторів, що дають змогу ідентифікувати особу автора, редакція не має права працювати з рукописом.
Важливо пам’ятати, що існує і інший тип угоди між авторами та видавцями – коли авторські права передаються від авторів до видавця. В такому разі автори втрачають права власності на свій твір та не можуть його використовувати в будь-який спосіб.