Ущільнення пористого порошкового тіла, що складається з пружнопластичного середовища
DOI:
https://doi.org/10.15587/1729-4061.2018.149683Ключові слова:
поверхня навантаження, пористе тіло, результуючі рівняння, залізо-чавун-скло, швидкість деформації, інваріант тензора, ізотропний матеріалАнотація
При розробці технологічних процесів отримання холоднопресованих спечених деталей малої пористості особлива увага приділяється механізму зміни щільності. На практиці порошкової металургії дуже часто використовують багатокомпонентні шихти, що складаються як з пластичних металів, так з погано стискаємих включень і з'єднань. До такої шихти в рівній мірі можна віднести і шихту, що складається з порошку заліза, чавуну і скла. У цій шихті перший компонент (основа) – це пластичне залізо, а два інших – чавун і скло – пружні компоненти. Викликає певний інтерес, яке ущільнення може бути отримано в такому випадку і які результуючі рівняння можна застосувати для оцінки механіки ущільнення такої порошкової шихти.
Пропонуються результуючі рівняння ущільнення пористих порошкових тіл із залізо-чавун-скло. Наведено аналіз ізотропного, жорсткопластичного зміцнюючого матеріалу типу залізо-чавун-скло. При ущільненні такого матеріалу швидкість дисипації енергії (тиск пресування) визначається швидкостями зміни обсягу тіла і його формозміни. Показано, що відмінність стискаємих (чавун і скло) і пластичних (залізо) матеріалів, що ущільнюються, формує особливі механічні властивості матриці. Отже, гідростатичний тиск може впливати на формозміну тіла, а дотичні напруження – на зміну обсягу. Отримані результати математичного підходу для отримання результуючих рівнянь ущільнення пружнопластичного середовища показали шлях побудови теорії пластичності тіла, що ущільнюється, при якому виключається необхідність врахування виду поверхні навантаження. При обліку поверхні навантаження неможливо отримання універсальних рівнянь з ущільнення пористого пружнопластичного середовища. Показано, що для застосування класичного формулювання моделі пружнопластичного тіла, що ущільнюється, необхідно вважати, що поверхня навантаження опукла-замкнутаПосилання
- Nigmatulin, R. I. (1978). Osnovy mekhaniki geterogennyh sred. Moscow: Nauka, 336.
- Fleck, N. A., Kuhn, L. T., McMeeking, R. M. (1992). Yielding of metal powder bonded by isolated contacts. Journal of the Mechanics and Physics of Solids, 40 (5), 1139–1162. doi: https://doi.org/10.1016/0022-5096(92)90064-9
- Shereen Magdy Mehamed (2012). Simulation for elastoplastic powder materials in rigid matrix. Az.T.U. Machine Science, 28, 76–83.
- Mammadov, A. T., Mammadov, V. A. (2012). Phenomenological approach to the plastic deformation of metallic powders in cofinedcavby. ANSA, 1 (9), 67–72.
- Cigler, G. (2006). Eksperimental'nye principy termodinamiki, neobratimyh processov i mekhaniki sploshnoy sredy. Moscow: Mir, 135.
- Zawzur, A., Sbubz, P. (2008). Onformulationonstress-strainrelationsforsoilsand failure. Z. Angew. Math. Undphys, 19 (5), 770–778.
- Sedov, L. I. (2003). Mekhaniki sploshnoy sredy. Vol. 1, 2. Moscow: Nauka, 492, 568.
- Maximenko, A. L., Van Der Biest, O. (2001). Modelling of damage development during sintering. Journal of the European Ceramic Society, 21 (8), 1061–1071. doi: https://doi.org/10.1016/s0955-2219(00)00309-5
- Kuhn, H. A., Downey, C. L. (1971). Deformation characteristics and plasticity theory of sintered powder materials. Internal Journal of Powder Netallurgy, 7, 15–25.
- Olevsky, E. A., Maximenko, A Van Der Biest, O. (2002). On-line sintering strength of ceramic composites. International Journal of Mechanical Sciences, 44 (4), 755–771. doi: https://doi.org/10.1016/s0020-7403(02)00005-x
- Pavie, E., Doremus, P. (1999). Triaxial characterisation of iron powder behaviour. Powder Metallurgy, 42 (4), 345–352. doi: https://doi.org/10.1179/003258999665693
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Tahir Jabbarov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.
Ліцензійний договір – це документ, в якому автор гарантує, що володіє усіма авторськими правами на твір (рукопис, статтю, тощо).
Автори, підписуючи Ліцензійний договір з ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», мають усі права на подальше використання свого твору за умови посилання на наше видання, в якому твір опублікований. Відповідно до умов Ліцензійного договору, Видавець ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» не забирає ваші авторські права та отримує від авторів дозвіл на використання та розповсюдження публікації через світові наукові ресурси (власні електронні ресурси, наукометричні бази даних, репозитарії, бібліотеки тощо).
За відсутності підписаного Ліцензійного договору або за відсутністю вказаних в цьому договорі ідентифікаторів, що дають змогу ідентифікувати особу автора, редакція не має права працювати з рукописом.
Важливо пам’ятати, що існує і інший тип угоди між авторами та видавцями – коли авторські права передаються від авторів до видавця. В такому разі автори втрачають права власності на свій твір та не можуть його використовувати в будь-який спосіб.
