Узагальнення метода віртуального об’єкта на розрахунки оптимальних параметрів складних систем

Автор(и)

  • Любовь Витальевна Бовнегра Одеський національний політехнічний університет, Україна
  • Татьяна Владимировна Лысенко Одеський національний політехнічний університет пр. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна, 65044, Україна
  • Андрей Александрович Становский Одеський національний політехнічний університет пр. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна, 65044, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15587/1729-4061.2014.26279

Ключові слова:

складні системи, проектування, управління, оптимізація в on-line режимі, метод віртуального об’єкта

Анотація

Показано, що сучасне автоматизоване проектування та управління потребує нових інтелектуальних методів оптимізації, які дозволяють розв’язувати задачі в on-line режимі із залученням математичного апарату віртуального об'єкта. Розроблені математичні основи методу, виконана  класифікація віртуальних об'єктів та обґрунтована їхня придатність для механічних, електричних та гідравлічних систем.

Біографії авторів

Любовь Витальевна Бовнегра, Одеський національний політехнічний університет

Кандидат технічних наук, доцент

Кафедра комп’ютерних методів проектування в машинобудуванні

Татьяна Владимировна Лысенко, Одеський національний політехнічний університет пр. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна, 65044

Доктор технічних наук, професор

Кафедра технології та управління ливарними процесами

Андрей Александрович Становский, Одеський національний політехнічний університет пр. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна, 65044

Кафедра комп’ютерних інтелектуальних систем та мереж

Посилання

  1. Goncharova, O. E., Maksimov, V. G., Stanovskiy, A. L. (1999). Nechuvstvitelnyy k asimmetrii chislennyy metod optimizatsii konstruktsiy. Trudy Odesskogo politehnicheskogo universiteta, 2 (8), 41–44.
  2. Balan, S. A., Stanovskaya, T. P., Goncharova, O. E. (2000). Metod virtualnogo obekta v proektirovanii. Trudy Odesskogo politehnicheskogo universiteta, 1 (9), 32–35.
  3. Gritsanov, A. A., Abushenko, V. L., Evelkin, G. M., Sokolova, G. N., Tereshchenko, O. V. (2003). Virtualnaya realnost Entsiklopediya sotsiologii. Knizhnyy Dom, 131.
  4. Bagdasaryan, N. G., Silaeva, V. L. (2005). Virtualnaya realnost: popytka tipologizatsii. Filosofskie nauki, 6, 39–58.
  5. Nosov, N. A. (2001). Manifest virtualistiki. Put, 246.
  6. Grin, B. (2004). Elegantnaya Vselennaya. Superstruny, skrytye razmernosti i poiski okonchatelnoy teorii: Per. s angl. Editorial URSS, 288.
  7. Kolesnikova, E. V., Stanovskaya, I. I. (2013). Fraktalnaya razmernost kak mera transformatsii seriynoy proektnoy deyatelnosti v operatsionnuyu. Pratsi Odeskogo politehnichnogo universitetu, 2 (41), 282–288.
  8. Churikov, V. A. (2009). Vnutrennyaya algebra operatorov drobnogo integrodifferentsirovaniya. Izvestiya Tomskogo politehnicheskogo universiteta, 314 (2), 12–15.
  9. Loskutov, A. Yu., Mihaylov, A. S. (2007). Osnovy teorii slozhnyh system. Izhevsk: NITs «Regulyarnaya i stohasticheskaya dinamika», 612.
  10. Zhilin, D. M. (2004). Teoriya sistem. URSS, 183.
  11. Balan, S. A, Maksimov, V. G., Stanovskaya, T. P. (1999). Avtomatizirovannaya sistema upravleniya tormozheniem avtotransportnyh sredstv. Trudy Odesskogo politehnicheskogo universiteta, 2 (8), 95–97.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-07-24

Як цитувати

Бовнегра, Л. В., Лысенко, Т. В., & Становский, А. А. (2014). Узагальнення метода віртуального об’єкта на розрахунки оптимальних параметрів складних систем. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 4(3(70), 33–37. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2014.26279

Номер

Том 4 № 3(70) (2014): Процеси управління

Розділ

Процеси управління

Ліцензія

Авторське право (c) 2014 Любовь Витальевна Бовнегра, Татьяна Владимировна Лысенко, Андрей Александрович Становский

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.

Ліцензійний договір – це документ, в якому автор гарантує, що володіє усіма авторськими правами на твір (рукопис, статтю, тощо).
Автори, підписуючи Ліцензійний договір з ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», мають усі права на подальше використання свого твору за умови посилання на наше видання, в якому твір опублікований. Відповідно до умов Ліцензійного договору, Видавець ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» не забирає ваші авторські права та отримує від авторів дозвіл на використання та розповсюдження публікації через світові наукові ресурси (власні електронні ресурси, наукометричні бази даних, репозитарії, бібліотеки тощо).
За відсутності підписаного Ліцензійного договору або за відсутністю вказаних в цьому договорі ідентифікаторів, що дають змогу ідентифікувати особу автора, редакція не має права працювати з рукописом.
Важливо пам’ятати, що існує і інший тип угоди між авторами та видавцями – коли авторські права передаються від авторів до видавця. В такому разі автори втрачають права власності на свій твір та не можуть його використовувати в будь-який спосіб.