Встановлення пріоритетності типів затримок у будівництві та стратегій їх мінімізації з використанням інтегрованої моделі RCA-FAHP-RII

Анотація

Об’єктом дослідження є завершені проекти будівництва доріг у Східному Калімантані, у яких у період 2022–2024 років спостерігалися негативні відхилення від графіка. Проблема, що розглядається в цьому дослідженні, полягає в постійних затримках будівництва, які залишаються невирішеними попри часте застосування продовження термінів, що вказує на системні слабкості в плануванні, контролі та управлінні. Метою цього дослідження є визначення найкращих рішень щодо причин затримок, які необхідно усунути в першу чергу. Результати показують, що найважливішими факторами затримок, виявленими в ході аналізу першопричин (RCA), є слабкий контроль за проектом та оперативне планування, ненадійні ланцюги постачання матеріалів та закупівель, нестабільна продуктивність під час виконання критично важливих робіт на об’єкті, а також непередбачені зовнішні обмеження. Результати застосування методу ієрархічного аналізу на основі нечіткої логіки (FAHP) свідчать про те, що впровадження цифрових систем управління проектами та планування є найефективнішою стратегією пом’якшення наслідків, оскільки отримало найвищий синтетичний показник (0,599) порівняно з іншими альтернативами. Цей результат додатково підтверджується аналізом чутливості, що засвідчує стабільність рейтингу. Згідно з аналізом індексу відносної важливості (RII), фактори, пов’язані з погодою, виявляються найбільш значущими причинами затримок, з показником на рівні факторів 0,729, за ними йдуть фактори часу (0,662) та фактори обладнання (0,643). На рівні показників найбільший індивідуальний вплив мають затримки з доставкою матеріалів із значенням RII 0,779. Загалом п’ять із шести основних груп факторів затримок належать до категорії «високої важливості», що підкреслює домінуючу роль системних та операційних проблем, а не поодиноких технічних несправностей. Особливість запропонованих результатів полягає в поєднанні виявлення причинно-наслідкових зв’язків, визначення пріоритетності та орієнтованої на політику підтримки прийняття рішень, що дозволяє вирішувати проблему затримок системно, а не лише на адміністративному рівні. Ці результати можуть бути застосовані державними органами, що відповідають за інфраструктуру, шляхом використання цифрових систем планування, оцінювання на основі результатів та більш ефективних механізмів підзвітності, особливо в регіонах із швидким розвитком інфраструктури