Дослідження можливостей використання біофортифікованих овочів як джерела каротиноїдів

Автор(и)

  • Григорій Вікторович Дейниченко Харківський державний університет харчування і торгівлі вул. Клочківська, 333, м. Харків, Україна, 61051, Україна https://orcid.org/0000-0003-3615-8339
  • Ольга Петрівна Юдічева Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» вул. Коваля, 3, м. Полтава, Україна, 36014, Україна https://orcid.org/0000-0003-4421-3318

DOI:

https://doi.org/10.15587/1729-4061.2015.39763

Ключові слова:

овочі, біофортифікація, каротиноїди, мікронутрієнти, добриво, «Ріверм», харчування, контроль, дослідження, вирощування

Анотація

Доводимо доцільність використання агрономічно біофортифікованих овочів як джерела каротиноїдів у диверсифікованих дієтах, призначених для подолання проблеми мікронутрієнтного голоду. Дослідження вмісту каротиноїдів проводилося у баклажанах, перці солодкому, гарбузах, динях, вирощених з використанням органічного добрива «Ріверм», розробленого українськими вченими. Як контроль було обрано зразки овочів, для вирощування яких було використано традиційну технологію. 

Біографії авторів

Григорій Вікторович Дейниченко, Харківський державний університет харчування і торгівлі вул. Клочківська, 333, м. Харків, Україна, 61051

Доктор технічних наук, професор

Кафедра устаткування підприємств харчування

Ольга Петрівна Юдічева, Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» вул. Коваля, 3, м. Полтава, Україна, 36014

Кандидат технічних наук, доцент

Кафедра експертизи та митної справи

Посилання

  1. Khoffman, F. (2000). Vitamin A. Pishchevaia promishlennost, 7, 94–96.
  2. Pavlotska, L. F., Dudenko, N. V., Dymytriievych, L. R. (2007). Osnovy fiziologii, gigiieny kharchuvannia ta problemy bezpeky kharchobykh produktiv: navchalnyi posibnyk.Sumy: VTD “Universytetska knyha”, 441.
  3. Gillespie, S., Mason, J. (1994). Controlling Vitamin A Deficiency. Nutrition Policy Discussion. Nestel. Available at: http://pdf.usaid.gov/pdf_docs/pnack954.pdf.
  4. McLare, D. S. (1999). Towards the Conquest of vitamin A Deficiency disorders.Basel. Available at: http://www.sightandlife.org/fileadmin/data/Books/towards_the_conquest_of_vitamin_a_deficiency_disorders.pdf
  5. Report of the Joint FAO/WHO Secretariat on the Conference. Second international conference on nutritin (2014). Rome. Available at: http://www.fao.org/3/a-mm531e.pdf
  6. Postanova Prezydii Natsionalnoi akademii nauk vid 8chervnia 2011 roku № 189 «Pro shvalennia proectu Kontseptsii Derzhavnoi naukovo-tehnichnoi program «Biofortuficatsiia ta funktsionalni product na osnovi roslynnoi syrovyny na 2012-2016 roky» (2014). Zakon i normatyv. Available at: http://www.licasoft.com.ua/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=647009&menu=807115/.
  7. Esli HMO prodvihaiut, znachit eto komu-nibud nuzhno Analiticheskii obzor (2009). HMO. Available at: http://www.gmo.ru/sections/32
  8. Philip, J. W., Broadley, M. R. (2009). Biofortification of crops with seven mineral elements often lacking in human diets – iron, zinc, copper, calcium, magnesium, selenium and iodine. New Phytologist, 182 (1), 49–84. doi: 10.1111/j.1469-8137.2008.02738.x
  9. Cakmak, I. (2008). Enrichment of Cereal Grains with Zinc: Agronomic or Genetic Biofortification. Plant and Soil, 302 (1-2), 1–17. doi: 10.1007/s11104-007-9466-3
  10. Kozak, V. V. (2009). Printsipy ekologicheski bezopasnogo zemledeliia. Kiev: МEF «AQUA-VITAE», 38.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-04-22

Як цитувати

Дейниченко, Г. В., & Юдічева, О. П. (2015). Дослідження можливостей використання біофортифікованих овочів як джерела каротиноїдів. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 2(10(74), 36–40. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2015.39763

Номер

Том 2 № 10(74) (2015): Технології та обладнання харчових виробництв

Розділ

Технології та обладнання харчових виробництв

Ліцензія

Авторське право (c) 2015 Григорій Вікторович Дейниченко, Ольга Петрівна Юдічева

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.

Ліцензійний договір – це документ, в якому автор гарантує, що володіє усіма авторськими правами на твір (рукопис, статтю, тощо).
Автори, підписуючи Ліцензійний договір з ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», мають усі права на подальше використання свого твору за умови посилання на наше видання, в якому твір опублікований. Відповідно до умов Ліцензійного договору, Видавець ПП «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР» не забирає ваші авторські права та отримує від авторів дозвіл на використання та розповсюдження публікації через світові наукові ресурси (власні електронні ресурси, наукометричні бази даних, репозитарії, бібліотеки тощо).
За відсутності підписаного Ліцензійного договору або за відсутністю вказаних в цьому договорі ідентифікаторів, що дають змогу ідентифікувати особу автора, редакція не має права працювати з рукописом.
Важливо пам’ятати, що існує і інший тип угоди між авторами та видавцями – коли авторські права передаються від авторів до видавця. В такому разі автори втрачають права власності на свій твір та не можуть його використовувати в будь-який спосіб.