Чому людина починає програвати конкуренцію за термодинамічну нерівноважність, як фактор розвитку в навколишньому техногенному середовищі
DOI:
https://doi.org/10.31498/2225-6733.49.2.2024.321363Ключові слова:
екологічна небезпека, навколишнє середовище, нові техногенні фактори, термодинамічна нерівноважність, ентропія, людина, штучний інтелектАнотація
У роботі запропоновано до розгляду деякі безпекові умови для людини в навколишньому природному середовищі, через її відношення до термодинамічної нерівноважності, розуміючи під цим критерієм можливість оцінки зміни ентропії в екосистемі. В якості методу аналізу беруться закономірності розвитку таких систем послідовно – в області термодинамічної рівноважності, слабкої термодинамічної нерівноважності і сильно нерівноважних систем. Для розрахунку таких співвідношень в ентропії запропоновано використовувати рівняння Л. Онсагера, закономірності, що покладені в основу теореми І. Пригожина, а також формули для обчислення ентропії К. Шеннона, які визначають взаємовідносини з ентропією для інформаційних систем. Аналізу підлягали дві великі групи екосистем, які мають вплив на стан навколишнього середовища, а саме: неорганічна або метало-металоїдна, з одного боку, і група систем з вуглецево-білковою основою, з початковим припущенням певної конкуренції між ними. Показано, що людина, як представник другої групи, в процесі свого розвитку зіткнулась з низкою техногенних процесів, які усугубляють її претензії на термодинамічну нерівноважність і, тим самим, зменшують її можливості для перспективного розвитку і зменшують її вплив на фактори техногенної безпеки. До них відносяться незворотні процеси техногенного забруднення навколишнього середовища, використання невідновлюваних мінеральних і органічних ресурсів, прояв технологічної інерції у виробництві, зменшення біорізноманіття з вини людини тощо. Однією з таких причин поступово стає залежність людини від властивостей і якостей глобального інформаційного простору, як нового техногенного фактора і його похідних, які при певних умовах можуть ставати здатними привести до небезпечного співвідношення між людиною та глобальним інформаційним простором (ГІП), як частин навколишнього середовища – нездатності для людини мінімізувати ентропію в процесі своєї діяльності. Особливості розвитку штучного інтелекту та ГІП як впливових техногенних факторів в навколишньому середовищі дають можливості для порівняння двох нових техногенних основ, що належать до окремих складових навколишнього середовища і що прийняті для аналізу в роботі, у відношенні до їх рівноправної конкуренції, яку людина ще не програла, але вже і не виграє
Посилання
Helgeson H. C. Thermodynamics of hydrothermal systems at elevated temperatures and pressures. American Journal of Science. 1979. № 277(7). Рp. 729-804. DOI: https://doi.org/10.2475/ajs.267.7.729.
Волошин В.С. Щодо питання про місце людини на Землі. Варіант дослідження. Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення : зб. наук. статей XІХ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 14-15 вересня 2023 р. С.118-130.
Nicolis G., Prigogine I. Self-Organization in Nonequilibrium Systems. From Dissipative Structures to Order through Fluctuations. New York, London, Sydney, Toronto, 1977. 141 p.
Lasaga A. C. Transition State Theory. Reviews of Geophysics. 1981. № 19(2). Рp. 201-232.
Powell R., Holland T. An internally consistent thermodynamic dataset with uncertainties and correlations: 3. Applications to geobarometry, worked examples and a computer program. Journal of Metamorphic Geology. 1988. № 6(2). Рp. 173-204. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1525-1314.1988.tb00415.x.
Волошин В.С. Відходи та їх природа. Маріуполь-Київ, 2024. 630 с.
Prigogine I. Modern Thermodynamics: From Heat Engines to Dissipative Structures. Wiley, John Wiley and Sons LTD, 2014. 560 p.
Корчин В. О. Зони низьких сейсмічних швидкостей в земній корі і їх петрофізичні особливості. Геодинаміка. 2011. № 2(11). С. 122-124.
Атлас «Геологія і корисні копалини». 1:5 000 000 / за ред. Л. С. Галецького. Київ: Вид. НАН України, Міністерства екології та природ. ресурсів України, 2001. 168 с.
Peixoto J. P., Oort A. H. Physics of Climate. New York : American Institute of Physics, 1992. 520 р.
Advancing Volcanic Activity Monitoring: A Near-Real-Time Approach with Remote Sensing Data Fusion for Radiative Power Estimation / G. S. Di Bella et al. Remote Sensing. 2023. Vol. 16. Pp. 1-24. DOI: https://doi.org/10.3390/rs16162879.
Holton J. R., Hakim G. J. An Introduction to Dynamic Meteorology. 5 ed. Academic Press, Elsevier, 2013. 552 p. DOI: https://doi.org/10.1016/C2009-0-63394-8.
Salby M. L. Physics of the Atmosphere and Climate. Cambridge University Press, 2012. 717 p. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9781139005265.
Knauss J. A., Garfield N. Introduction to Physical Oceanography. 3-d ed. Waveland Press, 2005. 305 p.
Inverse Problems, Inverse Methods, and Inverse Models / Wunsch C., Kirk J., Henry J., Yager L. Encyclopedia of Ocean Sciences. 3-d ed. 2019. Pp. 502-512. DOI: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-409548-9.11262-X.
Emery W. J., Thomson R. E. Data Analysis Methods in Physical Oceanography. New York : Elsevier, 2001. 638 p. DOI: https://doi.org/10.1016/C2010-0-66362-0.
Morowitz H. J. Energy Flow in Biology: Biological Organization as a Problem in Thermal Physics. The Journal of Applied Ecology. 1969. Vol. 6. Iss. 3. Рp. 517.
Kauffman S. A. The Origins of Order: Self-Organization and Selection in Evolution. Oxford : Oxford University Press, 1993. 577 p. DOI: https://doi.org/10.1093/oso/9780195079517.001.0001.
Lineweaver C. H., Davies P. C., Ruse M. Complexity and the Arrow of Time. New York : Cambridge University Press, 2013. 352 p. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9781139225700.
International Energy Agency (IEA). World Energy Outlook 2022. Paris: OECD/IEA, 2022. 524 p.
Kanamori H., Brodsky E. E. The physics of earthquakes. Reports on Progress in Physics. 2004. Vol. 67(8). Pp. 1429-1496. DOI: https://doi.org/10.1088/0034-4885/67/8/R03.
Emanuel K. A. Divine Wind: The History and Science of Hurricanes. Oxford University Press, 2005. 279 p.
Pielke R. A. Jr., Landsea C. W. Normalized Hurricane Damages in the United States: 1925-1995. Weather and Forecasting. 1998. Vol. 13(3). Pp. 621-631. DOI: https://doi.org/10.1175/1520-0434(1998)013<0621:NHDITU>2.0.CO;2.
Goody R. M. Sources and sinks of climate entropy. Quarterly Journal of the Royal Meteorological Society. 2000. Vol. 126(569). Pp. 1953-1970. DOI: https://doi.org/10.1002/qj.49712656619.
Bar-On Y. M., Phillips R., Milo R. The biomass distribution on Earth. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2018. Vol. 115(25). Рp. 6506-6511. DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.171184211.
Hoornweg D., Bhada-Tata P. What a Waste: A Global Review of Solid Waste Management. World Bank, 2012. 439 p.
Report of the International Telecommunication Union on information and communication technologies statistics : note / by the Secretary-General. 2024. URL: https://digitallibrary.un.org/record/515803?ln=ru&v=pdf (дата звернення: 15.08.2024).
Russel S., Norvig P. Artificial Intelligence: A Modern Approach. 4th ed. 1115 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Журнал "Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія: Технічні науки" видається під ліцензією СС-BY (Ліцензія «Із зазначенням авторства»).
Дана ліцензія дозволяє поширювати, редагувати, поправляти і брати твір за основу для похідних навіть на комерційній основі із зазначенням авторства. Це найзручніша з усіх пропонованих ліцензій. Рекомендується для максимального поширення і використання неліцензійних матеріалів.
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди, які стосуються неексклюзивного поширення роботи в тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
