Моральні чесноти української культури у концепції В. Шинкарука

Автор(и)

  • Tetiana Reva кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління та гуманітарних наук Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2017.138680

Ключові слова:

Володимир Шинкарук, українська культура, Київська школа філософії, світогляд, любов, надія, віра

Анотація

Мета статті – дослідити роль моральних чеснот у розвитку української культури у концепції Володимира Шинкарука. Методологія дослідження включає низку наукових методів і підходів, серед яких аналіз, синтез, порі- вняльний та культурологічний, які дали змогу проаналізувати аксіологічний підхід В. Шинкарука до християнських чеснот як фундаментальних компонентів української культури. Наукова новизна полягає у спробі автора розгля- нути моральні цінності як основні засади розвитку української духовної культури у концепції В. Шинкарука. Висновки. В. Шинкарук стверджував, що основне джерело людської доброти – це духовне самовдосконалення особистості. Людина має працювати та виховувати в собі моральні чесноти. Рефлексуючи тріаду "Віра-Надія- Любов", філософ вказує на їх взаємну детермінованість: "Для осяяння і прозріння вічності любов має животворитися вірою. Щоб вірити у щось, потрібно, щоб воно стало предметом любові. Без любові немає предмета для надії". Саме ця тріада є основою розвитку національної культури та головним індикатором збереження української ідентичності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-05

Номер

№ 3 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.