ХАРАКТЕРНІ ВИДИ ТЕХНІКИ У ТВОРАХ ПОГРАНИЧЧЯ КЛАСИЦИЗМУ Й РОМАНТИЗМУ

Анотація

Метою роботи є аналіз концертів для кларнета з оркестром Я.Стаміца, В.Моцарта і першої з чотирьох композицій цього роду Л.Шпора з метою виявлення найбільш відповідальних моментів звучання, що вимагають посиленої уваги виконавців під час підготовки до виступу і в процесі концертної гри. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізуються в обраному ракурсі твори Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора. Висновки. Із запропонованого історичного огляду випливає, що феномен концертного трактування кларнета з художньою апробацією його специфіки в композиторській творчості Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора   склався в пору пізнього класицизму –  раннього романтизму – бідермаєру. У тренувальних збірниках рекомендованих етюдів більше ніж 70% усього матеріалу підлягає, природно, зазначеним базовим техніко-штриховим показникам майстерності кларнетиста. Запропонована ступінчастість проходження технічних рубежів у роботі кларнетиста, від початківця до майстра, стосується градацій складнощів відповідно до етапів технічного й артистичного зростання інструменталіста й особливостей його індивідуальної готовності. Проте зазначені три базові техніко-штрихові позиції (lеgаtо, stаccаttо, detashe), вихідним моментом яких усвідомлюється “наслідування оперному вокалу” (lеgаtо), а інструментальну “швидкість” втілюють два інші технічні прийоми-штрихи,  охоплюють, за можливості, весь інструктивний матеріал у збірниках, зібраних автором цього дослідження. В ньому втілені стилістичні “символи майстерності” кларнетиста, які є вихідною точкою  й основою  розвитку мистецтва гри на кларнеті.