Флористична символіка у візуальній репрезентації жіночого образу в образотворчому мистецтві України ХХ – початку ХХІ століть

Анотація

Метою дослідження є виявлення та аналіз особливостей використання флористичних символів у візуальній репрезентації жіночих образів в образотворчому мистецтві України ХХ - початку ХХІ століть. Важливим є визначення ролі квіткових символів у формуванні художнього змісту творів, національної ідентичності та гендерної семантики образу жінки. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує мистецтвознавчі, семіотичні та культурологічні методи, що зумовлено складністю квіткового символізму як знакової системи, вкоріненої в культурно-історичному контексті. Іконографічний метод застосовано для аналізу фактичного, конвенційного та символічного рівнів значень квіткових образів, семіотичний – для інтерпретації їх як елементів знакової структури, з урахуванням семантичного і прагматичного аспектів. Стилістичний аналіз дав змогу визначити особливості художнього втілення флористичних мотивів у різні періоди, а контекстуальний метод – простежити зв’язок символіки квітів із соціальними й культурними умовами. Герменевтичний і порівняльно-типологічний підходи дозволили глибше інтерпретувати багатозначні образи та зіставити прояви квіткового символізму в різні епохи. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі флористичної символіки у візуальній репрезентації жіночого образу в українському мистецтві ХХ – початку ХХІ століть. У роботі вперше простежено еволюцію квіткових мотивів у контексті змін художніх парадигм – від декоративного до національно-метафоричного. Уточнено семантичні та іконографічні функції флористичних символів у побудові жіночого образу, виявлено особливості їх використання та окреслено механізми трансформації символів під впливом соціокультурних процесів. Висновки. У дослідженні проаналізовано особливості використання флористичної символіки у візуальній репрезентації жіночих образів в українському мистецтві ХХ – початку ХХІ століть. Квіткові мотиви постають одним із найстійкіших засобів художнього осмислення жіночності, демонструючи неперервність традиції від модерну до сучасних концептуальних практик. У творах митців квітка виступає знаком національної ідентичності, духовної енергії та життєстійкості. В сучасних інтерпретаціях флористичний символізм набуває функції комунікативного мосту між минулим і сьогоденням, стаючи засобом переосмислення жіночої суб’єктності, внутрішньої свободи та культурної самобутності українського народу.