МУЗИКА У ДОБУ ВІРУСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (Частина перша)

Анотація

Мета статті полягає у виявленні імплозивних ефектів миттєвої комунікації у сучасних музичних і параму зичних формах. Методологія дослідження передбачає звернення до загальнонаукових методів до методів тео ретичного музикознавства аналіз елементів музичної виразності й форми і мікросоціології аналіз афордансу й інскрипцій також мають місце полемічний та інтроспективний підходи. Наукова новизна полягає у виявленні маркерів віральності сучасних музичних форм в осмисленні музичної комунікації як діалектики афордансу й інск рипції сценарію медіа у дослідженні рингтону як інтонаційної практики миттєвої комунікації. Висновки. Пробле матизація теми вірусності в інформаційному полі культури дає змогу вийти на нові кордони концептуалізації по няття медаівірусу як чистого сингулярного смислу, поверхневого ефекту, вільного від усякого значення як такого, що виникає в результаті вибуху безумного становлення, коли елімінація часу і простору знеживлює сам процес сигніфікації як функції дистанціювання між означуваним та означником. Музика, як наймен фігуративне з усіх мистецтв відтак, найбіль схильне до нонсенсу і парадоксу і як мистецтво наративне часове, передбачувано переживає надзвичайно інтенсивний вплив ситуації миттєвої комунікації, у якій опинився світ сьогодні.  статті зроблено спробу аплікації ідей дромології Поль Вірільо до площини меметики у контексті сучасних музично- комунікативних стратегій.  результаті глобальної кризи уваги і синдрому перемикання каналів на сцені зявляються музичні й парамузичні форми, що постали в результаті максимальної компактизації музичної думки і є наслідком стратегії промінентності як основного маркеру віральності. До таких форм відносяться рингтони, джи нгли, аудіо-логотипи. Ключову роль у становленні даних феноменів відіграло зруення музики від ефірних форм до приватних, в результаті чого ситуація вимуеної уваги концертного залу була витіснена тотальною нелінійні стю персональних медіа. Вибухова антинаративна діяльність віральних музичних форм спонукає до вироблення нових стратегій неспіних практик, які дозволили б уповільнити час.