МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС ВЕЛИКОЇ ПЕЧЕРСЬКОЇ ЦЕРКВИ КІНЦЯ ХIХ СТОЛІТТЯ ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЙОГО ДАВНЬОРУСЬКОГО ОБРАЗУ

Анотація

Мета статті – дослідити настінний живопис Великої Печерської церкви як версію богослов’я й академічного сакрального монументального живопису кінця ХІХ ст. Методологія дослідження полягає в комплексному застосуванні історико-культурного, мистецтвознавчого аналізу, біографічного методу. Наукова новизна роботи. Визначено, що процес створення образу давньоруського храму у Великій Печерській церкві (Успенському соборі) розпочався в 1880 р. Введено в науковий обіг фото креслення древньої частини храму, зробленого за розпорядженням А. Прахова в 1893 р. Живописна декорація досліджена як синтез академічної богословської думки й академічного сакрального монументального живопису. Розкрито його реалізацію у виборі тем, сюжетів і розміщенні композицій. Охарактеризовано корпус джерел щодо розписів із колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Досліджено трансформацію первісного проекту розписів та візантійського канону ХІ–ХІІ ст. на користь Богородичної тематики. Простежено зв'язок композиції «Вознесіння Панагії» з традицією чернечого життя в Києво-Печерській лаврі. Уточнено тематико-сюжетні лінії: утвердження християнства на теренах Давньої Русі  визначено ще однією провідною темою. Висновки. Процес створення нового живопису Великої Печерської церкви розпочався ще в 1880 р. Виявлення древньої частини храму сприяло зміні його живописної декорації. Остання була результатом академічної богословської програми, реалізованої засобами академічного сакрального монументального живопису. У первісному проекті зберігалась традиція попередньої декорації, відображалась одна з традицій чернечого життя Лаври. У розписах було втілено свідоцтво Печерського Патерика про композиції у Великій церкві. Проте у розміщенні сюжетів академічна богословська думка кінця ХІХ ст. не усіляко підпорядковувалась канону ХІ–ХІІ ст. Тема утвердження християнства була презентована в стінописі як одна з провідних тем.