Проблематика культурної релокації в умовах повномасштабної російсько-української війни

Анотація

Мета статті – концептуалізувати особливості культурної релокації та виявити перспективні напрями її дослідження в Україні в умовах повномасштабної російсько-української війни з позицій сучасної культурології. Методологія дослідження. Застосовано методи: аналітичний, термінологічного та компаративного аналізу, структурно-функціональний, моделювання. Наукова новизна. Розглянуто явище культурної релокації в умовах повномасштабної російсько-української війни; уточнено поняття «культурна релокація» та запропоновано його трактування; окреслено перспективні напрями дослідження культурної релокації в Україні в умовах повномасштабної російсько-української війни в сучасній культурології. Висновки. Культурна релокація в Україні в умовах повномасштабної російсько-української війни – це вимушене переміщення / переселення закладів культури і мистецтва, колективів й окремих представників культурних та креативних індустрій, а також культурних цінностей у межах і за межами території України з міркувань безпеки та з метою забезпечення можливості збереження і відтворення матеріальних і духовних культурних цінностей, створення, поширення та популяризації українського культурного продукту / послуги. Дослідження виявило, що найбільш поширеними типами культурної релокації в Україні з 24 лютого 2024 р. є: інституційна культурна релокація (релокація закладів культури і мистецтва); групова культурна релокація (релокація групи митців – музикантів, акторів, танцюристів та ін., представників одного або кількох творчих колективів); персональна культурна релокація (релокація митця або культурного діяча); ціннісна релокація (релокація культурних цінностей); територіальна культурна релокація: міжнародна, регіональна, внутрішньо-регіональна. Масова культурна релокація в Україні 2022–2024 рр. зумовила: активізацію тенденції цифровізації закладів культури і мистецтва; розвиток нових культурних практик; посприяла урізноманітненню традиційних форм культурного продукту та форматів культурних послуг. Одними з перспективних напрямів дослідження вбачаємо: розробку проблематики креолізаційної концепції культури, що полягає в створенні представниками української культурно-мистецької галузі, які зазнали міжнародної релокації, та їх закордонними колегами нових культурних форм; нові формати культурних продуктів та практик, опосередкованих цифровими технологіями, поява яких була зумовлена важливістю репрезентації як для українського споживача, так і для закордонного.