Коди історії театрально-декораційного мистецтва в музейних колекціях Закарпаття

Анотація

Мета статті – проаналізувати ескізи сценічних костюмів для Закарпатського народного хору художників Федора Манайла, Андрія Коцка та довести, що вони є кодами історії. Методологія роботи включає наукові методи аналітичний, структурно-функціональний, узагальнюючий; прийоми порівняльного аналізу. Наукова новизна роботи полягає у вивченні кодів історії на прикладі театрально-декораційного мистецтва в музейних колекціях Закарпаття. Висновки. На основі вивчення теоретичного матеріалу у попередніх дослідженнях, зокрема монографії «Коди культури і “подвійне кодування” в мистецтві», констатували, що код історії є різновидом кодів культури з притаманними рисами збирання, збереження, трансляції інформації в артефактах. Інституціями збирання, вивчення, збереження і передачі інформації є музеї з експозиціями артефактів. У результаті знайомства з окремими експонатами музейних колекцій Закарпаття можемо зазначити, що до кодів  історії зі всіма ознаками інформаційного забезпечення, можемо віднести: визначну музейну споруду – Ужгородський замок, який зберіг пам'ять про минулі події регіону; інституції, що підтримують національну пам'ять та ідентичність у процесі вивчення, збереження і збирання колекцій з артефактів як витворів мистецтва (Закарпатський обласний художній музеї ім. Й. Бокшая; філіали: Меморіальний-будинок музей народного художника України А. Коцки, Меморіальний-будинок музей народного художника України Ф. Манайла; Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Т. Легоцького); видатні колективи з функціями відтворення історичного минулого і сучасності  (Закарпатський народний хор; Закарпатський обласний український музично-драматичний театр); представників мистецтва (художники Й. Бокшай, А. Ерделі, А. Коцка, Ф. Манайло, Е. Медвецька-Лутак), які зробили внесок у розвиток культурної спадщини; артефактів з колекцій музею, в яких занотована історія і сучасність регіону (костюми різних місцевостей Закарпаття; твори театрально-декораційного мистецтва Ф. Манайла – ескізи чотирьох сценічних костюмів, дві концертні афіши, програмка  до концерту; А. Коцки – 150 ескізів сценічних костюмів, два кольорових ескізи декорацій, два чорно білі ескізи костюмів до вистави «Дванадцята ніч» У. Шекспіра, два ескізи  декорації до вистави). Характерними рисами, а у нашому випадку з кодами історії, то у ескізах сценічних костюмів відмічено стильову оригінальність і колористичну бездоганність, яка була притаманна народному одягу регіону різних місцевостей, але й ґрунтовну освіту, що отримали митці.