Культурна спадщина як ресурс: проблеми та стратегічні перспективи її розвитку

Анотація

Мета статті спрямована на дослідження комплексного аналізу культурної спадщини як важливого соціокультурного ресурсу, а також виявлення основних проблем та стратегічних перспектив її розвитку в умовах сучасних трансформацій суспільства. Увага приділяється взаємозв’язку між збереженням спадщини та її потенціалом для сталого розвитку, інновацій та посилення національної ідентичності. Крім того, дослідження прагне показати роль культурної спадщини як платформи для міжкультурного діалогу та формування соціальної згуртованості. Методологія дослідження. Для досягнення дослідницьких завдань використано міждисциплінарний підхід, що синтезує аналіз історичних, правових і культурологічних джерел із застосуванням системного, порівняльного та інтерпретативного підходів до сучасних наукових досліджень. Також враховано міжнародний досвід збереження культурної спадщини та перспективи інтеграції нових технологій у процеси охорони та популяризації пам’яток. Наукова новизна. Уперше проведено цілісний аналіз культурної спадщини як ресурсу з акцентом на виклики, що виникають у процесі її збереження, а також окреслено стратегічні напрямки розвитку, що враховують сучасні політичні, технологічні та соціокультурні трансформації. Наголошено на важливості розвитку цифрових технологій та інклюзивного підходу до участі різних соціальних груп у культурних процесах. Висновки. Окреслено комплексне значення культурної спадщини як ресурсу розвитку суспільства, її роль у збереженні національної ідентичності та формуванні соціальної згуртованості. Наголошено на взаємозв’язку культурної спадщини з інноваційними технологіями, інтеграцією у світовий культурний простір та посиленням ролі громадянського суспільства. Зазначено, що сучасний підхід до збереження культурної спадщини потребує комплексного розуміння її соціально-культурної, економічної та екологічної цінності. Підкреслено необхідність удосконалення правової бази, підвищення професійної підготовки фахівців і розвитку освітніх програм, що сприятимуть сталому розвитку цієї сфери. Підкреслено також значення соціальної інклюзії та доступності культурної спадщини для різних груп населення.