Українське ігрове кіно як інструмент культурної дипломатії та каталізатор громадських дискусій

Анотація

Мета статті – проаналізувати механізми впливу українського ігрового кіно на суспільні процеси. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методу системного аналізу (для розгляду українського ігрового кіно як цілісної системи, що функціонує в контексті культурної дипломатії та суспільних дискусій); історичного методу (для аналізу кінематографічного процесу після 2014 року як реакції на Революцію Гідності та російську агресію); комплексний культурологічний підхід (для дослідження кіно як мистецького явища, що водночас виконує соціальні, політичні та культурні функції); метод контент-аналізу (для безпосереднього аналізу змісту фільмів «Плем’я», «Атлантида» та «Додому», виявлення в них ключових наративів та художніх прийомів); метод порівняльного аналізу (для зіставлення обраних фільмів та виявлення відмінностей у їхніх художніх підходах до осмислення травматичного досвіду); метод узагальнення (для формулювання висновків щодо ролі українського кіно в культурній дипломатії на основі аналізу окремих прикладів). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській культурології системно проаналізовано фільми, що здобули міжнародне визнання – «Плем’я», «Атлантида» та «Додому» – як приклад українського ігрового кіно, що служить інструментом культурної дипломатії та каталізатором суспільних дискусій; з’ясовано механізми, за допомогою яких ці фільми, використовуючи різні художні підходи (радикальний експеримент, антиутопія, особиста драма), руйнують стереотипи про Україну та актуалізують важливі суспільні проблеми на міжнародному рівні; доведено, що українське ігрове кіно після 2014 року трансформувалося з розважального продукту в потужний ресурс для формування позитивного іміджу країни, утвердження національної ідентичності та філософського осмислення травматичного досвіду; показано, що міжнародний успіх українських фільмів спричинений не лише актуальністю їхньої тематики, а й здатністю знаходити універсальний відгук у глядачів, зосереджуючись на загальнолюдських цінностях. Висновки. Підсумовано, що українське ігрове кіно після 2014 року перетворилося на потужний інструмент культурної дипломатії. Фільми, як-от «Плем’я», «Атлантида» та «Додому», руйнують стереотипи про Україну, демонструючи її як джерело інноваційного мистецтва та глибокої рефлексії. Ці стрічки не лише осмислюють травматичний досвід війни, а й актуалізують універсальні теми людяності, ідентичності та стійкості, сприяючи міжнародному діалогу та утвердженню України як багатогранної культурної спільноти.