Мистецтво як інструмент міжнародної культурної комунікації та гуманітарної дипломатії
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2025.351837Ключові слова:
мистецтво, міжнародна культурна комунікація, культурна дипломатія, гуманітарна дипломатія, «м’яка сила», міжкультурний діалог, культурна політикаАнотація
Мета статті – дослідити мистецтво як інструмент міжнародної культурної комунікації та гуманітарної дипломатії, визначивши його роль у трансляції культурних цінностей, розвитку міжкультурного діалогу та формуванні позитивного міжнародного образу держави. Методологія дослідження ґрунтується на культурологічному, системному та комунікативному підходах. Застосовано методи аналізу й синтезу, порівняльний метод для зіставлення українських і європейських мистецьких практик, а також структурно-функціональний метод для виявлення комунікативного й дипломатичного потенціалу мистецтва в контексті концепції «м’якої сили». Наукова новизна полягає в комплексному культурологічному осмисленні мистецтва як багатовимірного інструменту міжнародної культурної комунікації та гуманітарної дипломатії з виявленням спільних і відмінних моделей його реалізації як інструменту «м’якої сили» в сучасних українських і європейських мистецьких практиках. Висновки. Доведено, що мистецтво є ефективним інструментом міжнародної культурної комунікації та гуманітарної дипломатії, здатним забезпечувати трансляцію культурних смислів і цінностей, формувати міжкультурний діалог та позитивний міжнародний імідж держав. Виявлено, що поєднання комунікативного потенціалу мистецтва з інституційною підтримкою є ключовим чинником результативності стратегій «м’якої сили» в сучасному глобальному культурному просторі.
Посилання
Alizade, S. & Nabiieva, E. (2022). Multidisciplinary issues of social sciences. Grani, 25(1), 84–87. DOI: https://doi.org/10.15421/172212 [in Ukrainian].
Danyliuk, V. (2025). Ukrainian feature film as an instrument of cultural diplomacy and a catalyst for public discussions. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 2, 59–70. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2025.338917 [in Ukrainian].
Drach, V. (2025). Ukrainian choreographic art as an instrument of cultural diplomacy: traditions and contemporary practices. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 2, 45–58. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2025.338921 [in Ukrainian].
Dubovyk, N. & Shylo, O. (2023). Cultural diplomacy as an instrument of international communication of Ukraine. Young Scientist, 4(116), 72–76. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2023-4-116-14 [in Ukrainian].
Kadkalo, A. & Andres, H. (2023). Ukrainian art as a basis for the formation of cultural diplomacy between Ukraine and France in the 1920s–1930s. Ukrainian Academy of Arts, 34, 13–26. DOI: https://doi.org/10.32782/2411-3034-2023-34-13 [in Ukrainian].
Marchenko, A. S. (2024). Cultural diplomacy: concepts and mechanisms of implementation. Economy and Society, 70. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-70-150 [in Ukrainian].
Mykulanynets, L. M. (2018). Art as a means of cultural communication of humanity. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 3, 317–321. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2018.147514 [in Ukrainian].
Petrov, V. (2019). Cultural diplomacy as an instrument of counteracting hybrid threats. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 1, 105–117. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2019.166904 [in Ukrainian].
Poplavskyi, M. (2019). Cultural and artistic education in Ukraine as soft diplomacy in the global civilizational process of the early 21st century. Ukrainian Information Space, 2(4), 12–23. DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7948.2(4).2019.185796 [in Ukrainian].
Poplavskyi, M. (2020). Cultural projects as instruments of digital diplomacy. Ukrainian Information Space, 2(6), 12–22. DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7948.2(6).2020.219752 [in Ukrainian].
Syvenko, A. V. (2025). Art tourism as an element of cultural diplomacy and intercultural communication. Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio, 3, 178–191. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5843/2025-3-16 [in Ukrainian].
Tatarnikova, A. A. (2023). Cultural diplomacy in the Eastern European space: cultural studies aspect and current trends. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 3, 15–19. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2023.28
[in Ukrainian].
European Commission. (2021). Creative Europe Programme Guide: 2014–2020; 2021–2027. Brussels: European Union. Retrieved from: https://culture.ec.europa.eu [in English].
Hall, S. (1997). Representation: Cultural representations and signifying practices. Sage [in English].
Isar, Y. R. (2017). Cultural diplomacy: Beyond the national interest? International Journal of Cultural Policy, 23(4), 387–401. DOI: https://doi.org/10.1080/10286632.2016.1229313 [in English].
Melissen, J. (2005). The new public diplomacy. Palgrave Macmillan [in English].
Nye, J. S. (1990). Soft power. Foreign Policy, 80, 153–171 [in English].
Nye, J. S. (2004). Soft power: The means to success in world politics. Public Affairs [in English].
La Biennale di Venezia. (2022). Official guide of the Venice Biennale: National participations, 2015–2022. Venice. Retrieved from: https://www.labiennale.org [in English].
Ukrainian Freedom Orchestra. (2023). Press releases and tour documentation, 2022–2023. Retrieved from: https://www.ukrainianfreedomorchestra.org [in English].
Ukrainian Institute. (2023). Annual reports 2018–2023. Kyiv. Retrieved from: https://ui.org.ua [in English].
Zamorano, M. (2020). Reframing cultural diplomacy: The instrumentalization of culture under the soft power theory. Culture Unbound, 12(3). DOI: https://doi.org/10.3384/cu.2000.1525.1608165 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.