Похвали та панегірики князям Острозьким як форма культурної репрезентації влади в ранньомодерному суспільстві

Анотація

Мета роботи – дослідити панегіричні твори, присвячені князям Острозьким як форму культурної репрезентації еліти та інструмент формування символічного простору ранньомодерного суспільства, а також запропонувати їх джерелознавчу типологію. Методологія дослідження полягає в спробі поєднання історико-джерелознавчого та філологічно-джерелознавчого підходів при використанні для проведення  типологізації як літературознавчої, так і в загалом культурологічному підходах до наративної частини структури джерельної бази дослідження місця та ролі кн. Острозьких в історії Східної Європи на основі застосування методів історичного, історіографічного та філологічного – як значною мірою культурологічної парадигми вивчення питань української минувшини. Наукова новизна статті полягає в тому, що робиться спроба структурувати сукупність (джерелознавчу базу) присвячених кн. Острозьким панегіричних пам’яток, а також вводиться до відповідного проблемного блоку невикористовуваного анонімного панегіричного твору; а також у трактування панегіричних пам’яток, присвячених князям Острозьким, не лише як історичних чи літературних джерел, а як складника культурного дискурсу епохи. Висновки.  У статті показано відмінності у використанні творів панегіричного характеру окремими гуманітарними науками, перш за все, історичною та філологічною. У публікації доведені впливи не тільки західних, але й із білоруських (хоча опосередковано через польські) зразків на розвиток українських панегіричних творів. Показано, що навряд чи є правильним відносити до однозначно до літератур, та й взагалі культур, білоруських ту українських діячів, представників, які є носіями культури  одночасно «руської» та окремо української та білоруської. Наприклад, А. Римша при його заленні до Острозької академії та творення панегіричних творів кн. Острозьким, залишається перш за все діячем культури білоруської; в свою чергу М. Смотрицький однозначно, не зважаючи на його діяльність на білоруських землях та вплив на розвиток білоруської культури, залишиться, перш за все, діячем культури українським. Як художні твори поетичні тексти вимагають зосередження до них дослідницької уваги та їх археографічного освоєння. Подано типологію джерел панегіричного характеру, які стосуються представників роду кн. Острозьких. Таким чином, панегірична традиція постає як важливий механізм культурної комунікації та конструювання образу влади у ранньомодерному суспільстві. Показано, що культурна ідентичність діячів цього періоду має транзитивний характер і не вкладається в жорсткі національні межі, а панегіричні тексти розглядаються як значущий елемент культурної пам’яті та символічного простору, що потребує подальшого інтерпретаційного опрацювання.