Інституційна роль бієнале у формуванні статусу сучасного мистецтва
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2026.362208Ключові слова:
бієнале, сучасне мистецтво, легітимація, кураторство, інституційне визнання, символічний капітал, культурологічний аналіз, глобальний мистецький простірАнотація
Мета статті – проаналізувати бієнале як інституцію легітимації сучасного мистецтва у культурі ХХІ століття. Методологічну основу статті становить культурологічний аналіз, що дає змогу розглядати бієнале як інституцію, подію та механізм виробництва художньої значущості в глобальному культурному полі. Для уточнення процесів легітимації застосовуються інституційний і дискурсивний підходи: через них аналізуються кураторський відбір, виставкова рамка, публічна видимість, символічний капітал і способи інтерпретації сучасного мистецтва. Наукова новизна. У статті показано, що легітимаційна функція бієнале реалізується через інституційний відбір, кураторську інтерпретацію, виставкову рамку, нагороди, медійне висвітлення, національну репрезентацію та включення художників у глобальний мистецький дискурс. Висновки. У ХХІ столітті бієнале стали однією з провідних форм глобальної презентації сучасного мистецтва, однак їхня роль не обмежується функцією періодичної виставки. Вони беруть участь у формуванні художнього статусу, міжнародної видимості, символічного капіталу та уявлень про те, яке мистецтво вважається актуальним і репрезентативним для сучасної культури. Бієнале легітимують не лише твори чи митців, а й окремі теми, регіони, ідентичності та моделі кураторської практики. Бієнале постають як культурні механізми виробництва статусу, смислу і символічного визнання сучасного мистецтва. Їхня дія амбівалентна: вони розширюють межі художнього канону, але водночас відтворюють ієрархії глобального мистецького простору.
Посилання
.37627/2311-9489-17-2020-1.178-187 [in Ukrainian].
Tahlina Yu. S., & Kutenko O. S. (2021). The role of the principle of curatorship in contemporary culture. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia “Teoriia kultury i filosofiia nauky”, 63, 68–76. DOI: 10.26565/2306-6687-2021-63-08 [in Ukrainian].
Vytkalov, S. V. (2024). Art biennials as a global phenomenon. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv, 4, 156–161. DOI: 10.32461/2226-3209.4.2024.322865 [in Ukrainian].
Acord, S. K. (2010). Beyond the Head: The Practical Work of Curating Contemporary Art. Qualitative Sociology, 33, 447–467. DOI: 10.1007/s11133-010-9164-y [in English].
Bethwaite, J., & Kangas, A. (2018). The Scales, Politics, and Political Economies of Contemporary Art Biennials. Arts and International Affairs, 2 (3). DOI: 10.18278/aia.2.3.6 [in English].
Ceccarelli, D. (2024). In the Shadow of Popularity: Women Artists’ Status and Legitimization in the Contemporary Art System: An Explorative Study. Master’s thesis, Copenhagen Business School. CBS Research Portal. https://research-api.cbs.dk/ws/portalfiles/portal/105672388/1854804_Ceccarelli_THESIS_CBS.pdf[in English].
Chao, J., & Kompatsiaris, P. (2020). Curating Climate Change: The Taipei Biennial as an Environmental Problem Solver. Journal of Contemporary Chinese Art, 7 (1), 7–26. DOI: 10.1386/jcca_00017_1 [in English].
Dickie, G. (1974). Art and the Aesthetic: An Institutional Analysis. Cornell University Press [in English].
Filipovic, E., van Hal, M., & Øvstebø, S. (Eds.). (2010). The Biennial Reader. Hatje Cantz [in English].
Green, C., & Gardner, A. (2016). Introduction. Biennials, Triennials, and documenta: The Exhibitions that Created Contemporary Art. Wiley Blackwell. DOI: 10.1002/9781119212638.ch0 [in English].
Kompatsiaris, P. (2017). The Politics of Contemporary Art Biennials: Spectacles of Critique in Times of Crisis. Routledge [in English].
Lee, S. H., & Lee, J. W. (2016). Art Fairs as a Medium for Branding Young and Emerging Artists: The Case of Frieze London. The Journal of Arts Management, Law, and Society, 46 (3), 95–106. DOI: 10.1080/10632921.2016.1187232 [in English].
Marchart, O. (2014). The Globalization of Art and the ‘Biennials of Resistance’: A History of the Biennials from the Periphery. World Art, 4 (2), 263–276. DOI: 10.1080/21500894.2014.961645 [in English].
McGregor, R. (1977). Dickie’s Institutionalized Aesthetic. The British Journal of Aesthetics, 17 (1), 3–13. DOI: 10.1093/bjaesthetics/17.1.3 [in English].
Mersmann, B. (2013). Global Dawning: The Gwangju Biennial Factor in the Making and Marketing of Contemporary Asian Art. Third Text, 27 (4), 525–535. DOI: 10.1080/09528822.2013.810894 [in English].
Morgner, C. (2014). The Biennial: The Practice of Selection in a Global Art World. Empirical Studies of the Arts, 32 (2), 275–282. DOI: 10.2190/EM.32.2.h [in English].
O’Neill, P. (2012). The Culture of Curating and the Curating of Culture(s). MIT Press [in English].
Sassatelli, M. (2015). The Biennalization of Art Worlds: The Culture of Cultural Events. Routledge International Handbook of the Sociology of Art and Culture. Routledge, 277–289 [in English].
Smith, T. (2012). Thinking Contemporary Curating. Independent Curators International [in English].
Sternfeld, N. (2021). Assembling and Disassembling: Biennials between Boycott and Counter-Hegemony in the Second Decade of the 21st Century. MODOS: Revista de História da Arte, 5 (2), 133–141 [in English].
Zhu, C., & Braden, L. (2022). Emerging in the East: The Shanghai Biennale’s Pathways to Legitimation, 1996 to 2018. The Journal of Chinese Sociology, 9, Article 5. DOI: 10.1186/s40711-022-00167-0 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
