№ 37
Опубліковано:
2019-09-26
Статті
-
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ
У статті розглянуто система ризик-менеджменту як складова загальної системи управління підприємства, що забезпечує фінансову безпеку підприємства. Наводиться сутнісна характеристика ризик-менеджменту, визначено його завдання і цілі впровадження на підприємстві. Базою дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань процесу побудови системи ризик-менеджменту на підприємстві. Авторами встановлено, що в сьогоднішніх економічних реаліях необхідно переходити до нової моделі управління ризиками. Авторами запропоновано здійснювати процес побудови системи ризик-менеджменту в кілька послідовних етапів. Перший етап - організація і розробка загальної політики ризик-менеджменту; другий етап - ідентифікація ризиків; третій етап - оцінка ризиків і результатів їх дії на бізнес підприємства; четвертий етап – розробка методики ризик-менеджменту; п’ятий етап - формування системи моніторингу і контролю. Для кожного з етапів ризик-менеджменту визначений базис, на якому будується вся система ризик-менеджменту. Авторами зроблено висновок про те, що ризик-менеджмент не дає щохвилинного результату і націлено на довгостроковий характер і отримання додаткових конкурентних переваг в перспективі.
-
ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
В умовах високої конкурентоспроможності економіки та інтеграції промислових підприємств, підвищення вимог до розвитку ринкових відносин, орієнтованих на конкурентоспроможність, як на вітчизняному, так і на світовому ринку, кардинальної зміни набуває загальне управління якістю, яке забезпечує досягнення необхідного рівня якості виготовленої продукції відповідно усім вимогам світових та вітчизняних стандартів, ДСТУ, ГОСТів та постійним вдосконаленням нормативних документів. Високий рівень наукових досягнень та правильно розроблена система управління виробництвом дає можливість сформувати новий підхід до високої якості продукції на промислових підприємствах України. Для досягнення високих результатів якості продукції необхідно проводити активну і розумну державну політику в якості виготовленої продукції. Нормативні документи, що забезпечують якість продукції, в сучасних ринкових умовах вимагають від підприємств більш продуманого і глибокого підходу до питань управління якістю, що потребує залучення матеріальних та людських ресурсів в процесі виготовлення якісної продукції на промислових підприємствах. Управління якістю є основним пріоритетом досягнення головних цілей підприємства. Тому керівники промислових підприємств України повинні бути зацікавлені в підвищенні якості виготовленої продукції та удосконалювати управління виробничими процесами розвитку системи управління якістю. Українські підприємства намагаються поступово переходити на світові стандарти, але це складний та довгий період, який потребує часу та зусиль, що вимагає вивчення і використання досвіду провідних промислових підприємств країн світу, що полегшується за рахунок зростання в останні роки обсягу інформації з різних питань управління якістю. Але копіювання українськими промисловими підприємствами методів і механізмів управління якістю може привести до серйозного ускладнення економічного становища підприємств, потрібно враховувати усі внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на якість в Україні. Оновлені науково-економічні підходи до якості вимагають створення ефективного управління організаційним розвитком в системі якості, враховуючи особливість галузі, підприємства, регіону, на рівні організаційної поведінки, також враховуючи усі фактори. Управління якістю на даний період має різні підходи та напрямки.
-
ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ ПРОЦЕСІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ
У статті показано, що політика природокористування є одним із найважливіших факторів стійкого розвитку держави. Суть проблем між суспільством і природою визначається постійно зростаючою потребою суспільного виробництва в природних ресурсах і прогресуючому погіршенню умов життєдіяльності людини. Бізнес-адміністрування природокористування є лише одним із зрізів, або аспектів більш широкої проблеми, яка полягає у раціоналізації господарювання, і основним суб’єктом господарювання, на рівні якого повинна вирішуватися ця проблема, є підприємство-природокористувач. Дане питання було розглянуто на прикладі механізму управління природокористуванням у Польщі. Був наведений порівняльний аналіз сучасних практик природокористування у Польщі та Україні. Було визначено сутність природних ресурсів як об’єкту управління раціональним природокористуванням. Були визначені основні механізми управління природними ресурсами. Слід зазначити, що особливістю концептуальних розробок розміщення продуктивних сил є висока зорієнтованість на потреби практики. Сучасний етап формування державної регіональної політики зорієнтований на ефективне використання внутрішнього потенціалу території та формування нової інституційної структури та її реалізації саме на регіональному рівні. За допомогою порівняльного аналізу, було порівняно державно-правовий механізм охорони природного середовища в Україні та Польщі. Такий аналіз допомогає виявити ефективні та неефективні тенденції управління природокористуванням, у результаті чого пропонується трансформувати отримані результати аналізу з урахуванням українських особливостей в управлінні природними ресурсами з метою поліпшення рівня ефективності адміністрування процесами природокористування в Україні, що безперечно позитивно вплине на взаємовідносини між суспільством та природою. Було надано рекомендації щодо використання спектру інструментів як адміністративного, так і особливо економічного характеру, що підвищує ефективність державного регулювання в сфері природокористування, і забезпечує досягнення екологічної безпеки регіонального розвитку.
-
СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ТАРИФОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄMСТВАХ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ
В статті проведено дослідження поняття економічного механізму з виділенням ключових інструментів для впровадження ефективних управлінських рішень на підприємствах морського транспорту. У науковій роботі розглянуто проблему формування рівня портових зборів на підприємствах морського транспорту. Розроблено авторський інноваційний механізм тарифоутворення з метою модернізації існуючих підходів до сучасної системи тарифоутворення, який має розширений систематизований перелік ключових елементів. Проаналізовано та сформовано перелік функцій ДП «Адміністрація морських портів України», що виконуються за рахунок стягнення портових зборів. Новітній механізм тарифоутворення базується на ключових складових: загальній інформації, нормативній базі, формуванні бюджету тарифу, технічній експлуатації. Авторами проаналізовано, систематизовано та визначено, що до загальної інформації необхідно відносити такі елементи: державні та галузеві будівельні норми, ресурсні норми щодо експлуатації сучасного днопоглиблювального флоту та показники соціально-економічного розвитку країни; до бази розподілу та преференцій треба відносити: курс валюти, переробка вантажів по акваторії морського торгового порту, вагова ємність морських суден та базова система преференцій. В роботі узагальнено нормативну базу, що представлена наступними нормативно-правовими актами: Законом України «Про морські порти», постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Систематизовано, що до переліку елементів технічної експлуатації повинні входити елементи: реєстр та база даних гідротехнічних споруд, технагляд, навігаційне гідрографічне забезпечення. Визначено, що створення інноваційного механізму тарифоутворення має вирішальне значення для виконання економічного завдання розрахунку тарифів для морських портів України. Застосування авторських розробок буде дієвим поштовхом для трансформації системи тарифоутворення на підприємствах морського транспорту із врахуванням технічних та економічних особливостей функціонування стратегічних об’єктів портової інфраструктури.
-
ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Метою статті є визначення основних аспектів формування стратегії сталого розвитку ринку туристичних послуг, що забезпечить конкурентоспроможність української економіки в сучасних умовах. Курс на модернізацію передбачає раціоналізацію просторової організації українському туризму і ефективну трансформацію системи його управління. Методологічно стаття базується на теорії сумісно розділених етапів, визнанні туризму як складної людинорозмірної інтегрованої сфери, необхідності розвитку ринку туристичних послуг в умовах усталеності. Основною метою статті є моніторинг реалізації стратегії розвитку та порівняння результатів у частині досягнення встановлених цілей. Обґрунтовано динаміку розвитку ринку туристичних послуг і структурних зрушень в ній, зайнятості населення, вирішенні інших соціальних проблем (рівня і якості життя, розвитку інфраструктури туризму). Розглянуто заходи у сфері екології, підтримки науки, тощо. Використана методологія Європейської експертної служби Tacis EES, яку необхідно прив'язати до умов України для підготовки стратегії сталого розвитку ринку туристичних послуг. В статті застосовано алгоритм формування концептуальних засад сталого розвитку ринку туристичних послуг. Запропоновано використовувати методологічний підхід до розробки передумов формування стратегії сталого розвитку ринку туристичних послуг України. Стаття базується на теорії сумісно розділених етапів, визнанні туризму як складної людинорозмірної інтегрованої сфери, необхідності розвитку ринку туристичних послуг в умовах усталеності.
-
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЗИЦІЙ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ РЕЙТИНГАХ
Запорукою сталого економічного розвитку в сучасних ринкових умовах при безперервному зростанні потреб споживачів та конкурентній боротьбі за кращу позицію на ринку є забезпечення інноваційної орієнтації підприємств, що сприяє у довгостроковій перспективі економічному, соціальному та культурному зростанню країни. Саме тому більшість розвинутих держав обирає інтенсивний шлях розвитку, що забезпечується провідною роллю науково-технічного прогресу та накопиченню інтелектуального капіталу. На сьогодні в Україні простежується екстенсивний тип розвитку, який деякою мірою поєднується з інтенсивним. Щоб державі перейти на переважно інтенсивний шлях розвитку, необхідно створити умови для покращення інноваційно-інвестиційної діяльності. Для оцінки поточного стану інноваційної діяльності в країні у роботі представлені результати аналізу міжнародних інноваційних рейтингів. Проведено порівняння інноваційних показників України та держав, які активно реалізують свій інноваційний потенціал. Виявлено, що країни-лідери за цими індексами займають провідні позиції у рейтингу країн за рівнем валового національного доходу на одну особу. Доведено, що існуючий фінансовий механізм стимулювання інноваційної діяльності Україні є достатньо пасивним, що відображається на зменшенні частки обсягу реалізованої інноваційної продукції, повільних темпах впровадження нових технологій, особливо матеріало- та енергозберігаючих. Обґрунтовано значення інноваційного чинника розвитку країни для успішної інтеграції у європейське економічне співтовариство. Розглянута необхідність впровадження інновацій на промислових підприємствах України. Проведений аналіз доводить, що найважливішим аспектом для утримання конкурентних позицій на сучасному ринку є збільшення інноваційної активності країни. З метою підвищення ефективності роботи всієї науково-технічної та інноваційної системи України та здійснення дієвих реформ для подолання негативних явищ в економіці запропоновано розробити національну антикризову стратегію, одним з напрямків якої буде підвищення конкурентоспроможності української економіки, посилення її інноваційного характеру.
-
ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА МАРІУПОЛЯ)
У статті зазначено сучасні проблеми та бар’єри розвитку ресторанного бізнесу в Україні. Показано перспективи розвитку вітчизняного ринку ресторанних послуг. Представлено світові тенденції розвитку ресторанного бізнесу, характерні для України. Світові тенденції визначені на основі аналізу спеціалізації відомих ресторанних закладів Європи та Японії. Конкретизовано розвиток гурман-туризму як світової тенденції на прикладах міста Маріуполя. Розглянуто тенденцію розвитку національної кухні як складової гостинності в сфері обслуговування. Основою сучасного розвитку національної кухні визначено впровадження авторських технологій гостинності. Відзначено базування авторських технологій гостинності на світових принципах гастрономічної культури. Проведено аналіз особливостей національної гастрономічної культури закладів ресторанного господарства. Даний аналіз проводився на основі рейтингу закладів ресторанного господарства України. Виокремлені характерні принципи вітчизняної гастрономічної культури закладів ресторанного господарства. До них віднесено наступні принципи: принцип використання місцевих продуктів, принцип наявності авторської кухні, принцип творчого підходу до приготування страв, принцип наявності сезонного меню, принцип якості продуктів за показником «найсвіжіше», принцип доступності в ціновій політиці; принцип застосування високих технологій в кулінарії. Представлено особливості грецької кухні закладів ресторанного господарства. Систематизовано принципи грецької гостинності на основі аналізу її гастрономічної культури. Принципами грецької гастрономічної культури визначено: принцип простоти приготування, принцип якості продуктів за показником «найсвіжіше», принцип використання місцевих продуктів, принцип досягнення різноманіття смаків національних продуктів, принцип обов’язковості спецій, принцип часу трапези, принцип сімейності. В дослідженні констатовано, що місто Маріуполь є духовним, культурним центром греків Приазов’я. Особливості національної кухні греків Приазов’я представлені в ресторанних закладах міста Маріуполя. Відзначено відмінності між грецькою гастрономічною культурою та гастрономічною культурою греків Приазов’я. Констатована обумовленість даних відмінностей історичними, культурними та кліматичними особливостями розвитку грецької національної кухні в ресторанних закладах міста Маріуполя.
-
АНАЛИЗ ГЛОБАЛЬНОГО УРОВНЯ ГОТОВНОСТИ БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЫ К ИМПЛЕМЕНТАЦИИ КОНЦЕПЦИИ «OPEN BANKING»
Цель данного исследования - составить представление о текущем состоянии электронного банкинга в разрезе концепции Open Banking и открытого интерфейса прикладного программирования (API). Переход к стратегиям цифровизации потребовал от финансовых учреждений внедрения новых технологий. На пути к этому банки и финансовые учреждения столкнулись с новым типом технологических проблем, не имевших аналогов ранее. Различные регионы и страны разрабатывают собственные правила и стратегии open banking. Например, в Европе все банки обязаны реализовать положения директивы о платежных услугах PSD2. Многие другие развитые страны имеют собственные инициативы для банковского сектора, аналогичные PSD2, но с собственными сроками реализации и списком функций. Большим шагом вперед для интеграторов, поставщиков услуг и групп разработчиков программного обеспечения является стандартизация и унификация обмена сообщениями между финансовыми организациями, представленная в ISO 20022. Данное исследование показывает текущий уровень готовности мировой банковской и платежной системы к новым требованиям. Банки и финансовые учреждения должны кардинально изменить свою текущую бизнес-модель. Благодаря этому банки станут более «дружественными к цифровым технологиям», и на рынке появятся новые продукты и услуги сторонних компаний в сотрудничестве с банками.
-
ТЕХНОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ЧАСТИНА МАРКЕТИНОВОЇ ПОЛІТИКИ ДИВЕРСИФІКОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ
В статті розглянуто сучасний стан технологічних інвестицій компаній різних галузей, особливу увагу приділено компаніям, які діють у різних сферах. Для визначення сутності технологічних інвестицій було проведено аналіз наукових праць вчених, який довів, що технологічні інвестиції можуть бути базисом для зміцнення економічного потенціалу, це також може бути частиною маркетингової концепції із залучення не тільки традиційних інвесторів, але і частини коштів венчурних інвесторів для конгломератів, яка охоплює дослідження аналітику технологічних інвестицій найбільш диверсифікованих у своїх активах та прибутках публічних компаній. Проведено аналіз найбільш поширених галузей технологій, в які спрямовують гроші інвесторів венчурні фонди. Виведено, що технології та технологічні інвестиції мають на меті вдосконалювати розвиток наступних економічних категорій, а саме: робити організаційне управління більш ефективним; вдосконалює інші галузі економіки (здатні оптимізувати процеси, наприклад, можливості сучасного інтернету змінили таку галузь, як роздрібна торгівля, а також дав поштовх до розвитку галузі доставки товарів); здатність впливати на макроекономічні показники (інвестиції у технології зазвичай виконуються через публічне фінансування, також дуже часто методом взаємодії команд із різних країн, що позитивно відображається на зовнішньоторгівельному балансі країни); можливість вдосконалювати фінансові ринки; розвиток соціальних ініціатив (соціальні звички здатні змінюватися, при подальшому розвитку технологій, так на сьогодні завдяки розвитку технологій стали дуже популярними серед всіх соціальних груп туризм, легкість телекомунікацій, прозорість соціальної активності, доступність медіа контенту); регуляторні процедури (на сьогодні із розвитком технологій підвищується можливість як контрольних можливостей бізнесу над своєю активністю, так само полегшується соціальний контроль бізнесу, що стимулює його бути більш відповідальним ); сприяти глобалізації соціально – економічних процесів (зростає рівень мючуалізму серед окремих компаній, та навіть галузей в межах всієї планети). Визначено зони відповідальності організації, на які слід звернути уваги у випадку прийняття рішення про впровадження технологій у бізнес процесі.
-
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРАКТИКИ МІЖНАРОДНОГО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В ПОРТАХ
У статті досліджено умови впровадження практики міжнародного управління людськими ресурсами. Проаналізовано сучасні умови господарювання, які характеризуються стисканням часу, неосяжним розширенням територіальних меж ведення бізнесу. Ключовими чинниками успіху підприємств стають знання, втілені в людських ресурсах. Доведено, що незважаючи на те, що ефективність портів зазвичай вимірюється часом, безпекою та співвідношенням ціна/якість, головним завданням для сучасних менеджерів портів є оптимальне поєднання та використання їхніх виробничих факторів для того, щоб обслуговувати глобальний ланцюг поставок. Адже попит на морські порти випливає з попиту на товари та морську торгівлю. Протягом сучасної історії судноплавства порти дозволяють корпораціям та споживачам продавати та купувати світові товари в тій мірі, швидкості та обсязі, які раніше вважалися немислимими. Технології внесли величезний внесок у спосіб ведення бізнесу. За таких умов широко визнається і стає все зрозумілішою потреба фахівців з людських ресурсів застосовувати методи міжнародного управління людськими ресурсами у своїй функціональній діяльності. Це важливо не лише для тих, хто працює у гігантських міжнародних компаніях, а й багатьом малим та середнім підприємствам, які взаємодіють з іншими підприємствами на світовому ринку. Людський чинник стає все більш важливим у сучасному управлінні портами. Сьогоднішній бізнес потребує швидкого реагування та адаптації до постійно мінливих та непередбачуваних обставин. Підкреслено, що порти та інші сегменти глобального ринку повинні: бути більш інноваційними у мисленні; розроблювати різні продуктивні засоби моніторингу та спостереження; формувати творчі рішення; - відстежувати провідні сучасні тенденції, які впливають на діловий світ.
-
ПОРТОВІ КЛАСТЕРИ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПОРТІВ
У статті доведено, що співпраця між портовими органами ще не призвела до процесів консолідації, на відміну від того, що відбулося в інших сегментах ланцюга. Наведено деякі приклади консолідації на рівні портових повноважень. Підкреслено, що консолідація портових органів стане неминучою, оскільки збільшуються масштаби економіки, а також екологічний та суспільний тиск. Отже, важливою умовою успішних проектів співпраці є автономія портових органів. Обґрунтована необхідність свободи портових органів влади щодо визначення економічного обґрунтуванням для співпраці та можливості здійснювати вплив на ці процеси. впливати на цей процес. Якщо такого обґрунтуванням не буде, то ймовірність успіху стає значно меншою. Підкреслено, що крім формальних злиттів та альянсів, існує низка інших способів, за якими органи порту сьогодні співпрацюють з різними зацікавленими сторонами. До таких засобів відносять спільні інвестиції у сполученні із внутрішніми територіями до екологічних програм, ініціативи у сфері «кругової економіки», внаслідок якої портові органи працюють разом зі своїми промисловими кластерами, зокрема, для того, щоб надати нові економічні цілі відходам, таким як стічні води, які використовувались для охолодження промислових установок, адже їх можна використовувати далі для міського опалення. Як доповнення до регіональної співпраці, порти також взаємодіють «трансокеанським» засобом. Програма сталого розвитку світових портів про партнерство між IAPH та кількома міжнародними організаціями, пов'язаними з портовими розробками та демонстрування світового лідерства портів, що сприяють досягненню цілей сталого розвитку ООН та розширення можливостей портів. Доведено, що злиття та альянси залишаються винятковим явищем, що пов'язано з інституційним контекстом у межах більшості портових органів.
-
ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ТРУДОРЕСУРСНОЇ ВОЛАТИЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
В статті зазначено, що ринок праці є важливим елементом ринкової економіки, який виконує найважливіші функції в системі відтворення робочої сили, розподілу її між галузями та секторами економіки, регулюючи обсяги попиту та пропозиції працівників, надаючи імпульс професійній і територіальній мобільності. Визначено, що в системі ринкової економіки ринок праці є індикатором, стан якого дозволяє оцінити дієвість соціально-економічних перетворень. Сучасні погляди на ринок праці були сформовані тривалим процесом еволюції економічної думки щодо формування і розвитку даного ринку. Перші наукові дослідження в цій сфері стосувались ролі праці в економічній системі та висвітлювали проблеми її використання в умовах стихійної, нерегульованої ринкової економіки в Англії. Зроблено висновок, що за таких умов український ринок праці потребує пошуку механізмів підвищення конкурентоспроможності робочої сили та створення стимулів, які здатні спонукати населення до продуктивної праці. Вирішення регуляторною політикою конкретних завдань щодо формування й розвитку ринку праці в умовах трудоресурсної волатильності має здійснюватись в рамках загальнонаціональної цільової стратегії зайнятості населення, з урахуванням структурних особливостей відповідності попиту та пропозиції на регіональному рівні. Зазначена стратегія, по-перше, має бути спрямована на гармонійне поєднання державних й ринкових регуляторів, по-друге, бути націлена на стратегічний розвиток робочої сили через приведення характеристик останньої у відповідність до попиту, по-третє, має бути здатна ефективно реалізовувати функцію кадрового забезпечення на мікрорівні.
-
МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ НА ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
Стаття присвячена дослідженню питань, аналізу та удосконаленню маркетингової діяльності на залізничних підприємствах України. В результаті дослідження встановлено, що в складних та нестійких фінансових умовах господарювання, а також великої конкуренції, виникає необхідність прийняття маркетингових методів управління на залізничних підприємствах. В статті розглянуто наукові підходи до проблем розвитку маркетингу в сфері послуг. А також розкрито сутність поняття транспортна послуга, як об’єкту маркетингової діяльності. Визначені методичні основи маркетингового забезпечення якості транспортного обслуговування та використання логістичних методів при реалізації маркетингової концепції управління в антикризових ситуаціях в сфері транспортних послуг. Проведено аналіз вантажних перевезень різними видами транспорту, а також розглянуто перевезення залізничним транспортом. Виявлені основні проблеми залізниць та якість послуг, відсутність гнучкості обслуговування замовників, слабка взаємодія з іншими транспортними процесами. Розглянуто та удосконалено схему послідовності виходу підприємства із кризового стану, а також розглянуто фактори ризикового розвитку на підприємстві в антикризовий період. Надано рекомендації по удосконаленню маркетингової діяльності в структурі управління підприємствами, які дозволяють забезпечити планування та координацію маркетингових заходів на залізничному транспорті, а також можна розрахувати оптимальний розподіл вантажів за допомогою формули та розрахунків, можна також визначити місце доставки та обробки для незапланованих вантажів, а також запропонований підхід дозволить перейти від планування, отримання заявок на вантажовідправників в оптимальні терміни.
-
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
У статті розглянуто теоретичні аспекти оцінки економічного потенціалу підприємства та сутність існуючих методичних підходів до його оцінки. Досліджено принципи, концепції та методи оцінки економічного потенціалу. Визначено, що оцінка економічного потенціалу суб’єкта господарювання характеризується визначенням величини наявних ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, та врахованого економічного ефекту від їх використання. Розглянуто сутність капіталу підприємства, роль оптимальної структури. Доведено, що одна з основних проблем оцінки потенціалу підприємства постає в різниці реальної та балансової вартості капіталу підприємства. В результаті дослідження зазначено, що оцінка економічного потенціалу вимагає визначення відповідно до чинників методологічної основи, яка дозволить визначити кількісні та якісні аспекти формування та використання потенціалу підприємства.
-
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
У статті розглянуто теоретичні аспекти конкуренції та конкурентоспроможності підприємства. Розкрито економічну сутність поняття, визначено критерії та показники забезпечення конкурентоспроможності, виявлено чинники впливу. Визначено, що ефективна перебудова економіки України повинна бути орієнтована на досконале використання існуючого інтелектуального потенціалу або залучення висококваліфікованого, та відповідний розвиток високотехнологічного виробничого та інноваційного потенціалів. Запропоновано визначення терміну «конкурентоспроможність підприємства», як комплексної порівняльної характеристики можливого рівня сукупності ключових факторів успіху з відповідною оцінкою можливостей підприємства на певному сегменті ринку та за певний проміжок часу у відповідності до аналогічного набору показників підприємств-конкурентів. Узагальнено, що саме конкурентоспроможність підприємства формує власне позиціонування в конкурентній боротьбі, положення на ринку та можливе лише досягненням і розвитком відповідних конкурентних переваг в економічному, технічному, організаційному напрямках діяльності суб’єкта господарювання.
-
ІННОВАЦІЙНИЙ МАРКЕТИНГ НА РИНКУ В2В
Інновація представляє собою ітераційний процес, оснований на сприйнятті нового продукту або нових технологій обслуговування на основі винаходу. Інновації характеризуються по чотирьом параметрам: тип, рівень, розташування і ефект. За рівнем інновації можуть бути радикальними або додатковими. Аналіз впровадження радикальних інновацій довів, що підривні інновації починаються на одному з двох типів нішевих ринків. Перший, низький рівень ринку, де є можливість першими домінувати в цьому сегменті, а потім здійснити зрив решти ринку шляхом складання функцій і підвищення цін. Другий тип, принцип високого класу інновацій: почати з високої ціни на ринку, а потім йти вниз до масового ринку, додавши додаткові функції і зменшення (замість збільшення) ціни. Доведено, що ефективність дифузії нової технології базується на парадигмі змінних швидкості прийняття інновацій. Перші потенційні клієнти розділяються на два сегменти: по можливості використання способів технологій та поведінкові підстави придбання інноваційного продукту. При розробці інноваційних продуктів отримання зворотного зв'язку від споживачів є найбільш важливою частиною на шляху до успіху. Для обох сегментів найбільш придатний спосіб збору інформації - інтерв'ю в зв'язку з необхідною глибиною аналізу. Коли «тип інноваційного рішення» є колективним - швидкість прийняття, нижче, ніж при індивідуальному. Це робить поширення ідей в секторі B2B більш складним, так як рішення приймаються на рівні організації. Рекомендовано враховувати чотири складові, які дозволяють маркетинговій програмі бути ефективною. Важлива частина процесу інноваційного маркетингу в B2B – є розуміння учасників в процесі прийняття рішень та самого процесу прийняття рішень. Визначають 5 типів людей, які грають певну роль в процесі прийняття рішень в покупці нового продукту: користувачі, інфлуенсери, покупці, десідери та посередники. Кожен тип вимагає конкретної стратегії націлювання, так як вони обумовлені різними причинами.
-
ВЗАЄМОДІЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА БІЗНЕСУ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Інтеграція наукової, освітньої та інноваційної діяльності, всебічна взаємодія між університетами і реальним сектором економіки - важлива складова розвитку університетів, підприємств, регіону, країни. Висока практична спрямованість освіти та її зв'язок з реаліями економічної ситуації повинні стати унікальними характеристиками сучасного університету. Освіта у виші має відповідати запитам держави, суспільства та особистості. Його взаємодія з підприємствами різного масштабу дає основу для формування соціального замовлення на студентів, від якого повинен відштовхуватися заклад вищої освіти при формуванні навчального плану, набору навчальних дисциплін та практик для навчання студента. Облік запитів зовнішнього середовища, зокрема запитів бізнесу і підприємств дозволяє закладу освіти вибрати правильну траєкторію в процесі навчання студентів, щоб отримати на виході випускника, що володіє саме тим переліком професійних умінь і навичок, які затребувані сьогодні на ринку праці, з якими він буде затребуваний в сучасному суспільстві. У статті зроблено акцент на необхідність вдосконалення взаємодії українських вузів і підприємств за такими напрямками, як підготовка кадрів, працевлаштування випускників, взаємодія у сфері науки та інновацій, проаналізовано співвідношення задоволеності партнерів співпрацею та розглянуто необхідність співробітництва вишу з компаніями різних розмірів, виділено основні проблеми та перспективи співпраці вишу з підприємницькими структурами, запропоновано шляхи їх вирішення. Аналіз взаємодії вищої школи і підприємницьких структур в умовах сучасних ринкових відносин підкреслює необхідність цього процесу і його корисність з позиції практико-орієнтованого навчання та формування практичних навичок у випускників.
-
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУЧАСНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Враховуючи той фактор, що Україна тримає курс на ЕС то усі нормативні документи, що стосуються сертифікації, а особливо на промислових підприємствах, повинні відповідати стандартам та міжнародним нормам. Тому підвищення якості продукції в Україні на даний період є важливим питанням. Зростання конкурентоспроможності не тільки на вітчизняному ринку, але й у світовому масштабі стимулює промислові підприємства переглянути стандарти якості виготовленої продукції. Підвищення якості продукції в Україні продиктоване не лише високою конкурентоспроможністю на вітчизняному ринку, якість життя працівників також напряму залежить від якості продукції, тому що якісна продукція має збут по більш вищій ціні, а це заробітна плата працівників промислових підприємств, їх соціальний добробут. Також висока якість продукції промислових підприємств та виготовлення її за сучасними технологіями вказує на рівень країни в конкурентному списку країн, а це імідж держави як експортера на міжнародному ринку. Гарантом забезпечення якості продукції промислових підприємств на міжнародному ринку є стандарти серії ISO 9000. Науково-економічні досягнення нових ринків в конкурентоспроможності, реалізація інноваційних рішень та винаходів, що призводять до формування на промислових підприємствах єдиної системи дій по удосконаленню якості та підвищення рівня знань, які стають одним з основних умов розвитку і зростання конкурентоспроможності економіки не тільки підприємства, галузі але й держави. Дослідження розвитку наукових теорій управління якості на промислових підприємствах та їх підходів до практичної реалізації дали можливість виявити ряд методичних основ і принципів, які спрямовані на підвищення управління якості продукції на промислових підприємствах. Наукові дослідження в даній галузі пройшли шлях від теорій, побудованих на принципах браку, та теорій управління процесами виробництва продукції. Тема є актуальною особливо в час коли країна переходить на міжнародні стандарти та виходить на міжнародний ринок збуту продукції. Вивчення та впровадження міжнародних стандартів є актуальним в даний період на промислових підприємствах.
-
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ МОТИВУВАННЯ ПРАЦІ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ
У представленій статті розглянуті деякі питання мотиваційного механізму управління персоналом і управлінського персоналу зокрема: роль мотивації, сутність, функції та методи оцінки ефективності механізму мотивування праці управлінців. Визначено, що основою побудови мотиваційного механізму є потреби і мотивація. Потреби змушують людину діяти, а мотивація виступає рушійною силою, яка проявляє, направляє і зберігає його цілеспрямовані зусилля. Мотиваційний механізм лежить в основі успішного існування будь-якого підприємства, так як сприяє раціональному використанню трудового потенціалу працівників, мобілізації їх розумових і фізичних можливостей і призводить до високої продуктивності праці. Проведене дослідження механізму мотивації праці на діючому торговому підприємстві показало, що, в основному, при управлінні поточною діяльністю підприємства використовуються адміністративно-організаційні методи. Економічні методи матеріального стимулювання праці працівників у вигляді преміальних за результатами праці використовуються, але ефективність їх використання низька. Основні показники діяльності підприємства мають позитивну тенденцію розвитку, однак, порівняння темпів зростання заробітної плати і продуктивності праці показало, що підвищення заробітної плати не стимулює зростання продуктивності праці. Це свідчить про низький рівень мотивації праці і необхідності розробки більш дієвого механізму. Проведений аналіз дозволив визначити основні напрямки його вдосконалення, в основі яких лежать матеріальні і нематеріальні стимули. Запропонована гнучка система нарахування допоміжної заробітної плати у вигляді премії в залежності від інтегрованого показника, який формується на основі показників роботи підлеглого колективу, самооцінки і оцінки експертів. Запропонована методика дозволить об'єктивно оцінити працю керівників та їх внесок в результати діяльності підприємства.
-
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА: ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Починаючи з кінця ХХ століття, процеси глобалізації в світі щороку виходять на новий рівень. Це, в свою чергу, впливає на розвиток транснаціональних компаній (ТНК), які поширюють свій вплив на економіки країн всієї планети, а також на систему міжнародних економічних відносин в цілому. Можна сказати, що транснаціональні компанії, останнім часом, і є ініціаторами і основними прихильниками впровадження глобалізації. З огляду на те, що ТНК мають практично необмежені фінансові ресурси, їх діяльність створює загрози економічній безпеці як приймаючим країнам, так і країнам базування. Це пов'язано, в основному, з тим, що інтереси держав і компаній, щодо яких направлено економічне поширення ТНК, не враховуються в повному обсязі, а також через те, що цілі багатьох ТНК і країн, де вони базуються, суперечать основним принципам економічної безпеки. У статті авторами описані основні складові економічної безпеки, проаналізовані транснаціональні компанії, їх вплив на економіку країн, а також запропоновані кроки для зміцнення міжнародної економічної безпеки і країни в цілому.
-
ПРОЕКТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ТА УПРАВЛІННЯ НЕВИЗНАЧЕНІСТЮ
В статті доведено, що сучасні проекти мають високу невизначеність протягом життєвого циклу. Невизначеність створюється частково за рахунок якості та повноти інформації, різноманітності інтересів і сприйнятливості до зовнішніх впливів в проекті; все, що робить нас вразливими до дій інших. Подолання невизначеності повинно бути тривалим процесом і вимагатиме зміни фокусу протягом життєвого циклу проекту. Традиційний підхід щодо досягнення мети проекту та дотримання плану неефективний для проектів з тривалим періодом та великою невизначеністю. Виходячи з цього, запропоновано покрокову методику, яка складається з 9 етапів, що мають бути основою для виявлення, аналізу та спостереження невизначеності проекту: крок 1 і 2 для підготовки процесу, крок 3-7 для виявлення невизначеності, аналізу та розробки заходів під час впровадження проекту; і заключні кроки 8-9 для управління невизначеністю на всіх етапах життєвого циклу проекту. Є три елементи, які мають особливе значення в процесі управління невизначіністю: людський фактор, моделі та інструменти, методи. Без ключових гравців, які знають, як справитися з невизначеністю, в проектах не будуть ефективними хороші методи і моделі управління невизначеністю. Ці суб'єкти - не тільки внутрішні співробітники проекту, але і зовнішні зацікавлені сторони проектів, які повинні бути включені до процесу. Для організації необхідна загальна модель управління невизначеністю, яка відкрита щодо зовнішніх процесів. Управління невизначеністю є безперервним процесом, і він повинен буде мати різну спрямованість протягом життєвого циклу проекту.
-
СТАН ТОРГІВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З ДЕЯКИМИ КРАЇНАМИ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ
В статті зроблено спробу визначити сучасний стан торгівельних відносин з деякими країнами пострадянського простору. Стаття носить оглядовий характер. В статті визначено, що РФ так і продовжує бути одним з найбільш вагомих торгівельних партнерів України, незважаючи на спроби відказатись від такого партнерства. В статті зазначено, що співпраця з Європейським Союзом є для України важливою умовою її інтеграції в світову спільноту, одним з аспектів успіху демократичних перетворень і переходу до повноцінних ринкових відносин, особливо тепер, коли ЄС став найбільшим центром економічного і політичного розвитку Європи, прикладом абсолютно нових відносин між державами. Визначено, що торговельно-економічне співробітництво між Україною та Латвією є однією з фундаментальних засад двосторонніх відносин. Наразі прогнозується поступове зростання зовнішньоторговельного обігу між Україною та Латвією за результатами 2019 р. та у середньостроковому періоді, враховуючи існуючу тенденцію до нарощування секторальної взаємодії за результатами 7-го засідання Міжурядової українсько-латвійської комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва. Зроблено висновок, що експортно-імпортні операції з партнерами з Росії, незважаючи на напруженість у взаємовідносинах, посідають провідне місце. Другий стратегічний партнер України - це Литва, хочеться відзначити позитивні тенденції в торгівельних відносинах, які збільшилися майже в два рази. Така тенденція говорить про те, що Україна таки змінює зовнішньоторговельний вектор у бік країн пострадянського простору, які вже є членами Європейської спільноти.
-
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ HR-МЕНЕДЖМЕНТУ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
В статті проаналізовано необхідність розвитку HR-менеджменту на сучасних вітчизняних підприємствах. Зазначено різницю між HR менеджментом та відділом кадрів. Визначено перспективні практики у роботі з кадрами в рамках антикризового управління відповідно до HR-менеджменту, наприклад: формування міцного HR‑бренду як прояв специфіки кадрової та PR‑політик; використання соціальних мереж у підборі персоналу; формування компетенцій HR‑менеджера як стратегічного бізнес‑партнера та інше. Наведено основні особистісні якості людини, необхідні сучасному HR-менеджеру, а саме: високі моральні стандарти; фізичне та психічне здоров’я; внутрішня і зовнішня культура, справедливість, чесність, чуйність, оптимізм, дбайливість, доброзичливість. Представлено та охарактеризовано головні вимоги до особистих якостей HR-менеджера, такі як: сумлінна праця та задоволення своєю роботою; встановлення міцних і сприятливих відносин із працівниками. Розкрито комплекс функцій, які повинен виконувати фахівець з HR-менеджменту, а саме: вивчення тенденцій ринку праці, інформування керівника компанії про кадрову ситуацію на ринку, моніторинг середнього рівня заробітної плати по цільовій галузі та професії; аналіз виконаної роботи за напрямом діяльності та складання звітної документації; розробка локальних нормативних актів, положень, інструкцій, спрямованих на опис, систематизацію та чітку регламентацію процесів управління персоналом організації; створення мультифункціональної системи мотивації праці, тощо. Наведено та охарактеризовано перелік HR-показників за такими напрямками як: організаційна ефективність, преміювання та пільги, ефективність рекрутингу та адаптації персоналу, навчання та розвиток персоналу, а також визначено вимоги до HR-показників. Розглянуто найбільш ймовірні тенденції, які будуть властиві змінам у HR-менеджменті, а саме: внутрішня система HR буде зменшуватися, а аутсорсинг – збільшуватися; стратегічне мислення стане основною внутрішньою компетенцією HR; маятник спрямований на фахівця (зникне генеральне управління); HR буде більше схожий на маркетинг.
-
ФІРМОВИЙ СТИЛЬ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В СИСТЕМІ ТУРИСТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ
Стаття має оглядовий характер. Готельний бізнес вважається одним з найблагородніших, але також трудомістких, який вимагає величезних капіталовкладень. Глобалізація світової економіки, збільшення міжнародної конкуренції відбуваються в результаті стрімких темпів науково-технічного прогресу, активізації інноваційних процесів, вимагають нових підходів до організації готельного господарства. У статті підкреслено значення фірмового стилю як важливого інструменту маркетингової діяльності готельного підприємства. Фірмовий стиль забезпечує формування сприйняття конкретних атрибутів іміджу, відіграє визначальну роль у взаємодії компанії з партнерами, співробітниками, постачальниками, акціонерами і клієнтами. Чим привабливіший образ готельного підприємства, тим більше можливостей відкриває для себе керівництво готелю, розробляючи стратегію його розвитку. Позитивний імідж - це і визнання, і лідируючі ринкові позиції, і високі економічні результати. Тому, створення успішного фірмового стилю готельного підприємства є одним із способів заявити про свої конкурентні переваги, а також підвищити привабливість серед цільових груп населення на туристичному ринку. У статті також вказані функціональні аспекти фірмового стилю, розглянуто його основні компоненти та їх специфіка. Представлені основні правила і етапи формування фірмового стилю готельного підприємства. Підкреслено переваги використання фірмового стилю в готельному бізнесі.
-
ДОСЛІДЖЕННЯ КЛЮЧОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ З ВИКОРИСТАННЯМ СТАНДАРТУ ISO 45001
Система менеджменту безпеки праці та управління ризиками є важливою складовою стратегії організації в галузі охорони здоров’я та безпеки праці. Компанії, які мають свою систему управління охороною здоров’я та безпекою праці, сертифіковану за стандартом ISO 45001, отримують переваги від міжнародного визнання стандартів ISO. Сертифікація дає змогу стандартизувати вимоги до управління охороною праці у глобальному контексті, забезпечує компаніям більшу правову визначеність, мінімізує ризики. Робота має оглядовий характер. Метою статті було визначення та аналіз ключових елементів ISO 45001 для його успішної інтеграції у існуючу систему управління охороною праці українських організацій. У роботі розглянуто вимоги ISO 45001: 2018. Визначено основні процеси, що допоможуть організаціям активно підвищувати ефективність своєї діяльності в галузі охорони праці. Виділено основні переваги, що забезпечать просування репутації організації як безпечного місця для роботи та допоможуть набути більше прямих переваг в галузі. А також сформовано перелік ключових факторів для успішного впровадження та забезпечення функціонування системи менеджменту охорони здоров'я та безпеки праці. Результати дослідження є важливим інструментом роботи для кожної компанії, що зацікавлена у впровадженні або модернізації системи управління охороною здоров’я та безпекою праці, використовуючи стандарт ISO 45001, незалежно від її розмірів та сфери діяльності.
-
СЕРТИФІКАЦІЯ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ: ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
У статті досліджується система законодавства, що регламентує сертифікацію колісних транспортних засобів в Україні. Проаналізовано норми Конституції України, Законів України "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", підзаконні нормативно-правові акти. Встановлено, що на законодавчому рівні регламентація сертифікації колісних транспортних засобів в Україні відповідає міжнародним стандартам, а саме Угоді про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року, до якої Україна приєдналася у 2000 році. Також досить розвинуте нормативне правове регулювання на підзаконному рівні. Розкривається питання створення реєстру сертифікатів колісних транспортних засобів. Однак, незважаючи на наявну підзаконну нормативну базу, реєстр сертифікатів колісних транспортних засобів відсутній. Запропоновано оновлення нормативної бази з метою унеможливлення підроблення сертифікатів колісних транспортних засобів та забезпечення прав громадян на безпечність та якість колісних транспортних засобів як товару.
-
АНАЛІЗ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Завжди інформація про населення, природокористування та техногенний вплив представлена за штучними ареалами. Зазвичай для цього використовують адміністративно територіальний поділ на національному та регіональному рівні. На локальному рівні одиницями є території землевідведення, санітарні зони, робочі ділянки полів тощо.
Роль наукових досліджень у цьому процесі - розробити та надати наукове обґрунтування прийняття управлінських рішень в сфері економічної безпеки в умовах негативних екологічних впливів.
ГІС моделювання економічної безпеки в умовах екологічних загроз здійснюється на основі реципієнтного підходу за функціональними блоками системи відповідно до сучасного стану господарського використання систем.
Звичайно, вирішити в повному обсязі вищеназвані проблеми неможливо, але можна визначити методологічні та методичні шляхи їх мінімізації. Розвиток наукових досліджень завжди пов'язаний із суспільною практикою. На сучасному етапі економічна ситуація дозволяє спрямовувати кошти на вирішення лише першочергових проблем. Фактично, якась суспільна реакція може очікуватися лише на надзвичайні ситуації національного або регіонального масштабу. Така практика потребує не просто загальної характеристики конкретної екологічної проблеми, але оцінювання ступеню її небезпеки для суспільства.
