№ 33
Full version of the magazine
Опубліковано:
2017-03-02
Статті
-
Титульна сторінка
Титульна сторінка -
Об особенностях мировой торговли на основе доллара-товара.
В статье рассмотрены особенности мировой торговли, при которой доллар выступает в роли товара. В статье обосновано, что обладая возможностью бесконтрольного выпуска собственной валюты, США является единственной страной, которая имеет право выбрасывать на мировой рынок доллары в качестве товара. Представлена схема кредитования экономики США Федеральной резервной системой США. Представлены темпы прироста денежной массы в отдельных странах мира. Представлена структура международных резервов для различных стран. Обосновано, что современная мировая финансово-денежная система построена таким образом, что в пределе мировой оборот совокупной товарной массы не требует от США вообще что-либо производить. Страна на мировом
рынке расплачивается виртуальными долларами, которые ей же и возвращаются, но при этом участникам мировой торговли остается только копить долговые расписки США. Эта финансовая система не имеет нулевого баланса и никогда не может быть сведена к нему. Поэтому она не может
существовать вечно. Что станет ее концом, трудно предугадывать. Даже если в мире не найдется агрессивной силы, которая станет противостоять этой системе, она все равно рано или поздно распадется на некоторые составляющие. По крайней мере, в этой части мировая валюта, на которую
имеет претензии доллар, имеет существенный изъян как несбалансированное средство платежа. -
Модельний комплекс аналізу впливу зовнішньої торгівлі на економічний розвиток.
Стаття присвячена розгляду методологічних питань моделювання і управління зовнішньоторговельними процесами та їх використання при прогнозуванні економічного розвитку. Економетричні моделі представляють собою багатоцільовий засіб аналізу і прогнозування конкретних економічних процесів і ситуацій – від детального і багатостороннього відтворення механізму функціонування національної економіки до визначення коливань ринкової кон'юнктури, індексів цін або індикаторів попиту на окремі товари. Інструментальна основа економетричних моделей зводиться в основному до методів математичної статистики, що дозволяє отримати кількісні параметри причинно-наслідкових і системно-структурних факторів, які впливають на кожен з досліджуваних феноменів іншими елементами модельованої економічної системи. Зроблено висновок, що ефективність застосування економетричних моделей залежить, з одного боку, від адекватності аналітичного вибору сукупності факторів, що визначають стан і динаміку кожного з досліджуваних економічних показників, якими описується модельований об'єкт, з іншого – від коректності визначення форми і параметрів зв'язку між елементами об'єкта.
-
Управління потенціалом металургійного підприємства в системі забезпечення ефективності його діяльності.
В статті розглянуті проблеми управління металургійними підприємствами. Проаналізовані поняття, категорії, умови та фактори підвищення результативності діяльності підприємств. В роботі порівнюються погляди зарубіжних і вітчизняних спеціалістів щодо вирішення проблеми підвищення ефективності роботи підприємства. Дослідженi основні аспекти управління металургійними підприємствами. Розглянута ефективність діяльності підприємства з точки зору прибутковості. Проаналізована сутність економічного потенціалу підприємства та його структура Виявлені основні підходи щодо дослідження цієї проблеми. Розглянуто питання стратегічного управління економічним потенціалом підприємства. Досліджені принципи оцінки потенціалу. Надані характерні риси потенціалу підприємства як економічної системи. Розглянуто питання антикризового управління економічним потенціалом підприємства. Проаналізовані фактори і технологія антикризового управління потенціалом підприємства.
-
Визначення сутності поняття "потенціал сталого розвитку підприємств".
Проведено узагальнення підходів щодо визначення термінів «сталий розвиток» і «потенціал сталого розвитку», в яких ключовими характеристиками є поєднання триєдиної концепції сталого розвитку, можливостей і ресурсів цього розвитку. В статті запропоновано власне визначення поняття «потенціал сталого розвитку підприємств». Представлено авторське осмислення сталого розвитку на всіх ієрархічних рівнях з позицій соціально - орієнтованого та екологічно - спрямованого економічного розвитку, як спрямованої послідовності змін її компонентів, зв'язків та взаємозв’язків між ними. Запропоновано визначення сутності потенціалу сталого розвитку підприємств як тріади складових (соціальної, екологічної, економічної), як системи ключових можливостей, що включають: ресурси (природні, трудові, економічні та ін.), управлінсько- організаційні можливості (систему менеджменту СР, управління еколого-економічними процесами, ринкові механізми управління, інструменти системи менеджменту, у т. ч. екологічно-орієнтованого характеру), ін. компетенції (маркетингові, інвестиційно-технологічні, управлінські та ін.), тобто як спроможності, готовності та здатності системи трансформувати внутрішню (економічну) складову та екологічну складову (природно-ресурсні компоненти) в соціальну (задоволення суспільних потреб). Визначено, що управління потенціалом сталого розвитку на рівні підприємств базується на збалансуванні функціонування елементів, насамперед, соціальної, економічної й екологічної складових СР, та формує умови для ефективного управління та регулювання як підприємств так й національної економіки у цілому. Запропоновано розглядати управління потенціалом сталого розвитку як трансформацію такої базової властивості потенціалу сталого розвитку як винятковість, яка забезпечує можливість виробникам (екологічно орієнтованих) товарів отримувати технологічні, організаційно-управлінські або ін. переваги.
-
Сутність інновацій і джерельної бази безперервного їх задіяння в процесі інновування.
Надано оцінку ступеню наукового опрацювання проблеми реалізації на національних теренах моделі інноваційного розвитку. Виокремлено реалії соціально-економічної динаміки як результату впровадження інновацій і встановлено причини їх неприйнятних змін. Проведено історичний дискурс щодо введення в науковий і практичний обіг понять «новація», «нововведення» і «інновація». Узагальнено підходи вчених до визначення сутності термінів «новація», «нововведення» і «інновація» та обгрунтовано авторську їх концепцію. Новація тлумачиться як універсальна категорія, яка при впровадженні в якості нового конструкту набуває форми нововведення, а у разі удосконалення існуючого зразка трансформується в інновацію. Обгрунтовано сутність «інновації» як словотвірного поняття на основі терміну «новація» та префіксу «ін», який зводить її до змін «зсередини». Встановлено джерельну базу безперервного інновування, в якості якої виокремлено існуючі, але неадекватні сучасним вимогам зразки техніки, технології, організації виробництва, інститутів і інституцій і які ідентифіковано як традиції. Доведено, що задіяна в процес суспільного поступу традиція, реалізує потенціал упорядкування інноваційних процесів в соціальній системі, забезпечує повторюваність, передбачуваність і контрольованість і сприяє тим самим виведенню їх у площину суспільної доцільності. Запропоновано схему універсального механізму інновування розвитку в національній економіці. Введено в інноваційну практику термін «екзоновація», який пов’язується з дійсно чимось новим для національної економіки або з удосконаленням на основі зарубіжних зразків. Специфікою привнесення новацій в економіку визнано своєчасність виявлення невідповідності ціннісного наповнення регуляторного механізму інновування через певні симптоми і тенденції, які слугують достатньою підставою для їх вивчення і пошуку новаційного рішення.
-
Інвестиційні ресурси: сутність, механізм залучення та роль у економічному розвитку підприємства.
Стаття присвячена удосконаленню теоретичних та методичних підходів щодо формування механізму залучення інвестиційних ресурсів. Здійснено стислий огляд статистичної інформації щодо теперішнього стану інвестиційної діяльності в Україні та акцетовано увагу на необхідності впровадження невідкладних заходів щодо активізації інноваційно-інвестиційної діяльності з метою підвищення інвестиційної привабливості вітчизняної економіки. Окреслено роль інвестицій в економічному розвитку підприємства. Проаналізовано підходи авторів до визначення сутності понять, пов’язаних з інвестиційно-інноваційною діяльністю з метою пошуку удосконалених методів управління формуванням механізму залучення інвестиційних ресурсів. Запропоновано авторське бачення терміну «інвестиційні ресурси». Удосконалено методичні підходи до розробки моделі залучення інвестицій з урахуванням типових варіантів такої моделі. Викладено авторську удосконалену методику обґрунтування доцільності впровадження інвестицій шляхом розробки системи вимірювання планового рівня економічного розвитку підприємства з економічних та фінансових позицій.
-
Сучасні тенденції розвитку регіонального ринку м’яса в Україні.
У статті представлені результати дослідження ринку м'яса в Україні та Дніпропетровській області. Визначено і проаналізовано основні тенденції в кон'юнктурі ринку м'яса в цілому і в окремих його сегментах. Досліджено реальну і потенційну ємність ринків птиці, свинини і яловичини в Україні. Встановлено та проаналізовано найбільш значущі чинники розвитку досліджуваного ринку. Розраховано потенціал зростання ринку за науково обґрунтованої норми споживання на одну людину. Висвітлено основні структурні зміни пропозиції і фонду споживання за видами м'яса, які відбулися протягом дослідженого періоду. Проведена економічна оцінка чистого експорту основних видів м'яса в Україні. Досліджено основні складові балансу м'яса і м'ясопродуктів за окремими видами. Представлені та обґрунтовані пропозиції і рекомендації щодо перспектив розвитку ринку м'яса в Україні та окремих його сегментів в умовах негат ивних соціально-економічних процесів, які відбулися в державі. Визначено пріоритетність нарощування пропозиції м'яса в Україні, як одну з основних складових механізму стабілізації цін на ринку і передумов для зростання чистого експорту.
-
Академічне підприємництво як фактор підвищення ефективності підприємств і формування інноваційного потенціалу економіки України.
У статті розглянуті підходи до визначення сутності академічного підприємництва, наведені основні складові сучасної інноваційної інфраструктури. Виявлено роль технопарків і бізнес-інкубаторів як пріоритетних складових академічного підприємництва у формуванні інноваційної економіки України. Досліджено, що академічне підприємництво сприяє розвитку підприємств, підвищенню інноваційності країни та формуванню її конкурентних переваг. Значну роль у національному розвитку академічного підприємництва відіграє держава, яка формує законодавчу базу, регламентує процес формування наукомістких технологій та їхню комерціалізацію. Для підвищення ефективності комерціалізації результатів науково-дослідної роботи в Україні необхідною є державна законодавча підтримка патентно-ліцензійної діяльності та трансферу технологій вітчизняних ВНЗ і науково-дослідницьких інститутів (установ), створення спеціалізованих загальноукраїнських і галузевих організацій із трансферу технологій, посилення мотивації науково-педагогічного персоналу до розробки інноваційних технологій, здійснення винаходів, патентування і ліцензування важливих для народного господарства результатів науково-дослідної роботи. Запропоновано механізм формування академічного підприємництва в процесі підвищення ефективності підприємств і розвитку національної інноваційної економіки. Визначено основні джерела фінансування інноваційних проектів в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано проблеми та перспективи розвитку академічного підприємництва в Україні з урахуванням особливостей національної економіки.
-
Авіаційне страхування в Україні: його потреба та облік.
У статті проведено аналіз транспортних подій, які відбулись протягом 2016 року. Згідно даного аналізу було з’ясовано, що авіаційний транспорт є одним з безпечних видів транспорту. Але, на жаль, проведення аналізу авіаційних подій в світі за 2015-2017 рік свідчить, що з авіаційним транспортом теж відбуваються авіаційні катастрофи. На підставі даного аналізу був зроблений висновок, що одним із можливих пріоритетних напрямків в даних випадках є авіаційне страхування. За даними страхового ринку України авіаційне страхування є не досить затребуваним видом страхування по відношенню до інших його видів і це зазначають дані показників Національної комісії. Так, за 3 квартал 2016 року чисті страхові премії за авіаційним страхуванням відбулись на 392,4 млн. грн., що складає лише 2 % до загальної структури чистих страхових премій за видами страхування. Проведення авіаційного страхування в Україні проходиться на підставі Закону України «Про страхування», «Порядок і правила проведення обов'язкового авіаційного страхування» та Повітряного кодексу України. На підставі п. 1 «Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування» обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб. Тому, в даній статті було розкрито порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації в Україні. Слід зазначити, що проведення авіаційного страхування авіапідприємствами України обов’язково відображається в їх бухгалтерському обліку. На підставі чинного законодавства було розкрито відображення в обліку договору страхування (страхового полісу), проведення страхових платежів та страхового відшкодування.
-
Формування загальної політики з управління фінансовими ризиками на підприємстві.
В статті визначено місце фінансового ризику в господарський діяльності підприємств України. Зазначено, що на відміну від загального визначення поняття «ризик», визначення сутності фінансового ризику є більш вузькоспеціалізованим, та відбиває виникнення невизначеності в умовах фінансової діяльності підприємства. Авторами визначено, що різноманіття класифікацій фінансового ризику формує необхідні передумови задля формування системи управління ризиками на підприємстві. Так, управління ризиками можна розглядати як певний управлінський процес, що складається з декількох етапів, а саме: 1етап –ідентифікація ризиків (для виконання необхідно володіти широким спектром практичних і теоретичних знань у цій сфері, якісними та кількісними підходами); 2 етап – прийняття рішення щодо методу оцінки ризику, оцінка ризику (існують три групи методів оцінювання: економіко-статистичні, експертні, аналогові); 3 етап – прийняття рішення щодо методів впливу на ризик (метод управління або уникнення ризиками, або запобігання збитку, або перерозподілу ризику, або прийняття ризику на себе відповідно від фінансових можливостей підприємства та сумарного розміру потенційних збитків); 4 етап –реалізація обраних методів впливу на ризик та корегування системи управління ризиками на підприємстві після моніторингу результатів управління. Було встановлено, що основний вплив на результати щодо прийняття рішення здійснює другий етап, за умови коректного співставлення методів оцінювання рисків та їх основних прийомів (задач). В результаті проведеного аналізу існуючих методів та моделей оцінки фінансових ризиків підприємства встановлено, що на практиці домінують експертні методи. В цілому зазначено, що процес управління ризиками на підприємствах любої форми власності ґрунтується на загальних принципах та підходах і визначається індивідуальною схильністю до ризику його керівників.
-
Вибір стратегії інноваційного розвитку підприємства у форматі екологічної відповідальності.
У статті обґрунтовується необхідність впровадження у практику управління підприємством екологічної відповідальності при формуванні та реалізації стратегії розвитку підприємства. Досліджено та розширено змістовне наповнення сутності стратегії інноваційного розвитку підприємства. Обґрунтовано необхідність розгляду формату екологічної та соціальної відповідальності в структурі соціально-економічної системи. Використано методологію концептуального аналізу для системного розв’язання наукової задачі щодо визначення категорій «стратегія», «інновації», «інноваційна діяльність», «інноваційний процес». Обґрунтовано концептуальний підхід до процесу формування стратегії інноваційного розвитку підприємства на засадах екологічної відповідальності в контексті поєднання процесних, структурних та організаційних аспектів. Доведено, що в умовах розвитку інноваційної економіки особливого значення набуває екологічна відповідальність, визначальна роль якої актуалізує необхідність вибору підприємством ефективної стратегії інноваційного розвитку.
-
Теоретичні основи розвитку бізнес-одиниць як елементів інтегрованих корпоративних структур.
В статті проведено теоретичний аналіз та систематизацію поглядів різних вчених на економічну категорію «розвиток підприємства». Досліджено основні характеристики і закони процесу розвитку підприємств. Визначено особливості функціонування і розвитку бізнес-одиниць, які входять до складу інтегрованих корпоративних структур. Запропоновано авторське визначення терміну «розвиток інтегрованих бізнес-одиниць». В ході теоретичного аналізу результатів досліджень інших авторів з’ясовано, що однозначне і узгоджене визначення поняття «розвиток підприємства» відсутнє. Існує велика кількість визначень. Систематизація наявних визначень дозволяє визначити три основні підходи стосовно трактування терміну «розвиток підприємства». В межах першого розвиток досліджується через властивості системи, тобто самого підприємства; в межах другого відбувається семантичний аналіз розвитку як дефініції; третій передбачає порівняльну характеристику розвитку з іншими науковими категоріями. В процесі дослідження визначені основні закони та характеристики процесу розвитку підприємства. Також досліджені основні особливості бізнес-одиниць, що входять до складу інтегрованих груп. Ними є обмежена самостійність у прийнятті стратегічних, інвестиційних та фінансових рішень, а також можлива розбіжність поточних цілей окремої бізнес одиниці та групи в цілому. З урахуванням вказаних особливостей сформоване авторське визначення поняття «розвиток бізнес-одиниці інтегрованої корпоративної групи», під яким розуміється закономірний цілеспрямований процес трансформації відкритої динамічної системи в просторі і часі, який відбувається в умовах стратегічної, фінансової та інвестиційної обмеженості, та можливої неузгодженості тактичних цілей підприємства і головної компанії, і призводить до кількісної і якісної зміни властивостей системи, що підвищують ефективність її функціонування.
-
Оцінка ефективності мотиваційного механізму інноваційної діяльності персоналу підприємств.
Досліджено факторно-критеріальні характеристики, що впливають на ефективність мотиваційного механізму управління персоналом. Під мотиваційним механізмом ефективного управління персоналом слід розуміти саморегулюючу систему мотивів і стимулів, сформованих на основі індивідуальних потреб, реалізованих через колективний інтерес персоналу підприємства з урахуванням форм, принципів, методів та важелів управління. Використання запропонованого інструментарію у процесі здійснення соціально-трудових відносин сприяє отриманню оптимальних результатів діяльності підприємства. Проведений аналіз методичних і практичних розробок з питань оцінки ефективності здійснення інновацій дозволив удосконалити комплексну оцінку якості та результативності інноваційної діяльності персоналу, яка включає інтегральну, критеріальну та експертну оцінку. На відміну від існуючих, є дієвим інструментом оцінювання запроваджених методів мотивації інноваційних процесів; оцінювання результативності та своєчасності виконання робіт основними та допоміжними робітниками. Використання даного інструментарію сприяє мотивації робітників до високопродуктивної, якісної і своєчасної праці. Доведено, що на високопродуктивну інноваційну діяльність персоналу підприємств мають вплив інструменти зовнішнього впливу: критеріальна система активізації персоналу через стимулювання критеріїв виробничо-технологічного, фінансово-економічного, соціально-трудового, організаційно-корпоративного та економіко-екологічного характеру. Запропонований метод може бути використаний при порівняльній оцінці ефективності інноваційних процесів, а також для аналізу внутрішніх факторів, що впливають на ефективність застосовуваної системи мотивації.
-
Особливості державного регулювання в аграрному секторі.
В статті доведено, що формування конкурентоспроможного аграрного сектору потребує створення ефективного механізму регулювання орієнтованого на головний критерій розвитку галузі – ефективність. Наразі немає єдиного підходу щодо співвідношення державних і ринкових важелів у механізмі регулювання аграрної економіки. Тому, одне із найважливіших завдань економічної науки полягає в теоретичному обґрунтуванні взаємодії ринкового саморегулювання та державного регулювання. Україна відноситься до країн з найнижчим рівнем державної підтримки умов відтворення у сільському господарстві з розрахунку на 1 га ріллі. Але, сучасний аграрний сектор є стратегічно важливою галуззю для України, тому ефективні механізми державного регулювання та державної підтримки вкрай необхідні для інноваційного розвитку галузі. Нами визначено, що механізм державного регулювання аграрного сектора економіки – це сукупність дій, форм та способів впливу на суб’єктів аграрного сектору з метою забезпечення економо-соціо-екологічної ефективності галузі. Цей підхід зумовлений специфікою аграрного сектору який не можна розглядати лише як економічний суб’єкт. Адже саме ця галузь має яскраво виражені соціо-екологічні особливості, які обов’язково необхідно враховувати при обґрунтування заходів державного регулювання галузі. Всю сукупність специфічних особливостей аграрного сектору можна розділити на наступні основні групи: біологічні та просторові особливості; поєднання відтворювального циклу безпосередньо аграрного виробництва та сільського населення; попит на продукцію аграрного сектору має відносно низьку еластичність, внаслідок цього ринок продовольства не є саморегульованим і об’єктивно потребує державного регулювання. Світовий досвід доводить, що аграрний сектор необхідно регулювати на макрорівні. Таким чином, державне регулювання є обов'язковим компонентом сучасної аграрної політики та ефективного функціонування аграрної сфери. Причому втручання держави має вирішальне значення не лише для функціонування галузі, а й для збереження і розвитку сільських територій. Тому, об’єктивно необхідним є втручання держави у вирішення екологічних проблем, створення сільської інфраструктури та підтримки соціального балансу між містом і сільською місцевістю. Отже, основними специфічними факторами, на яких повинна базуватись державна підтримка аграрного сектору, повинні стати наступні: збереження до певної міри системи державних закупівель сільськогосподарської продукції; формування системи сезонного кредитування аграрних товаровиробників; обмежувальний та конструктивний характер регулювання державою цін на продовольчому ринку; нездатність ринку в певних умовах вирішувати завдання розвитку інфраструктури, реконструкції галузей сільського господарства, фінансування аграрної науки і освіти. Державне регулювання економіки є системою заходів законодавчого, регулюючого та і контролюючого характеру, здійснюваних в цілях стабілізації та забезпечення сталості соціально-економічної системи.
-
Адаптація національної інноваційної інфраструктури до європейських локальних моделей інноваційного розвитку.
Метою дослідження стало проведення ґрунтовного аналіз ефективності інноваційної інфраструктури країн ЄС та України та обґрунтування напрямів адаптації національної інноваційної інфраструктури до європейських локальних моделей інноваційного розвитку. Інноваційна інфраструктура є основним механізмом інноваційної діяльності, саме від її розвитку залежить економічний рівень країни. Вона не тільки забезпечує доступ до різних ресурсів, а й сама є окремим стратегічним ресурсом для розвитку економіки. Економічне зростання економіки України можливе лише на основі застосування інноваційних процесів, спроможних реалізовувати новітні технології та найсучасніші наукові знання. Інвестування капіталів в нові технології дозволить істотно активізувати виробничу активність, збільшити кількість робочих місць, а також, що особливо важливо, стимулюватиме інноваційний розвиток підприємств, організацій, а отже, розвиток регіонів та економіки країни в цілому. Досліджено інноваційне табло ЄС, яке служить інструментарієм для інформування політиків та обговорення проблем розвитку на національному рівні та рівні ЄС, дозволяє відстежувати рівень інноваційної діяльності в глобальному світі. Для проведення порівняльного аналізу нами обрано по одній країні з кожної групи: Румунію, Італію, Нідерланди, Швецію; країни лідери інновацій: США та Республіку Корею. Загальний рівень фінансування науки вважається однією з ключових характеристик інноваційності країни, її готовності до побудови суспільства, що базується на знаннях. Визначено, що здатність патентованої технологій забезпечувати економічне зростання оцінюється шляхом порівняння кореляції у часі між кількістю виданих патентів і ВВП. На основі кореляційного аналізу визначимо тісноту кореляційного зв’язку між ВВП і кількістю виданих патентів у вибраних нами для аналізу країнах за 2010-2014 рр. Отримані результати свідчать про сильний позитивний зв'язок в усіх країнах, крім України. Отже, зростання ВВП України значно менше обумовлено патентами, ніж в інших країнах, а це у свою чергу означає, що спроможність України щодо розвитку, підтримуваного технологічними інноваціями, на даний момент все ще обмежена. Результати аналізу свідчать про відсутність належної підтримки інноваційної діяльності в країні, основною проблемою при цьому є відсутність сформованої інноваційної інфраструктури. В Україні не підтримується належним чином діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки, не достатньо ефективно діючих центрів трансферу технологій. Не в повному обсязі реалізуються освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів, не сформовано систему науково-технічної та економічної інформації, а також бази даних з питань технологій, науково-технічних розробок. Отже, основними причинами, що гальмують розвиток національної економіки, є низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників, нерозвиненість внутрішнього ринку та його низька платоспроможність, відтік інтелектуального капіталу, застаріла інфраструктура, неефективність трансферу технологій.
-
Лідерство як невід’ємна складова ефективного менеджменту.
В статті наведено тлумачення поняття «лідерство». Зазначено, що якості лідера можуть бути вроджені. Перераховано риси лідеру, наприклад: порядність, вміння приймати нестандартні управлінські рішення, ентузіазм. Наведено думку науковців про зміну напряму лідерства, тобто Total Quality Management змінюється на Total Quality Leadership. Зображено матрицю, де визначено чотири типи підходів до вивчення лідерства. Представлено групи лідерства відповідно до його визначення, наприклад: лідерство як центр групових процесів, лідерство як вміння переконувати, лідерство як прояв особистих рис. Охарактеризовано два критерії поведінки лідера: ступінь врахування фактора динаміки поведінки лідера, ступінь врахування фактора ситуаційності. Наведено розбіжності між поняттями «лідерство» та «керівництво». Розкрито автократичний стиль лідерства, демократичний стиль та ліберальний стиль. Перераховано та охарактеризовано стратегічні моделі типів лідерів, наприклад «менеджер класичної школи управління», «цілеспрямований стратег» та інше. Представлено ключові елементи лідерської компетентності сучасних керівників.
-
Загрози економічній безпеці підприємства: теоретичний аспект.
У статті розглянуті теоретичні аспекти щодо управління економічною безпекою підприємства. Зокрема, визначено, що економічна безпека підприємства – це забезпечення такого стану функціонування підприємства, який передбачає досягнення позитивного соціально-економічного ефекту шляхом одержання прибутку та задоволення потреб споживачів і працівників підприємства. Виявлено, що саме система економічної безпеки захищає підприємство від зовнішніх та внутрішніх загроз, надійно зберігає та ефективно використовує її матеріальний і фінансовий потенціал. Доведено, що одним із головних і складних завдань безпеки є прогнозування та попередження загроз, а не аналіз їх негативних наслідків після порушення безпеки. Саме прогнозування розвитку будь-якого явища виступає основою для практичних рішень, тому до загроз безпеці доцільно віднести відповідні несприятливі чинники як коротко-, так і довгострокової дії, як із миттєвим, так і з сповільненим результатом прояву. Здійснено аналіз дефініції «загроза». Загрозу визначено як реальну можливість впливу дії навмисного чи ненавмисного характеру, що порушує стійкість функціонування підприємства, завдає йому матеріальних та нематеріальних збитків Виділено основні компоненти загроз діяльності підприємства (умова, явище, подія або дія), визначені причини їх виникнення. Здійснено власну класифікацію загроз з урахуванням специфічних галузевих особливостей суб’єкта господарювання. Виокремлено найбільш значимі загрози економічній безпеці підприємства за ступенями.
-
Аналіз середовища функціонування підприємств металургійної галузі України.
Досліджено, що аналіз маркетингового середовища функціонування металургійних підприємств служить інструментом, за допомогою якого розробники стратегії контролюють зовнішні по відношенню до галузі чинники з метою передбачати потенційні загрози і можливості. Розглянута важливість урахування зовнішнього регулятивного впливу на діяльність металургійних підприємств. Застосовано SWOT-аналіз потенціалу розвитку металургійного комплексу України, який є ефективним інструментом маркетингового аналізу потенційних можливостей і погроз з боку зовнішнього й внутрішнього ринкового середовища в металургії, а також сильних і слабких сторін галузі, що дає можливість визначити стратегічні пріоритети та можливі шляхи їх реалізації. Доведено, що застосування технології SWOT-аналізу маркетинговою службою при оцінці основних конкурентів, створює передумови для розробки тактики конкурентної боротьби і забезпечення конкурентних переваг. Виділені поняття зовнішньої та внутрішньої конкурентної переваги. Акцентовано увагу на STEP-аналізі як інструменті, що призначений для виявлення соціальних, технологічних, економічних і політичних аспектів зовнішнього середовища, що можуть вплинути на стратегію розвитку металургійної промисловості. Запропоновано оптимістичний, песимістичний і реалістичний сценарії розвитку економіки України. Виявлено, що аналіз зовнішнього середовища дозволяє підприємствам металургійної галузі своєчасно спрогнозувати появу загроз і можливостей, розробити ситуаційні плани на випадок виникнення непередбачених обставин, а також стратегію досягнення цілей та перетворення потенційних загроз у вигідні можливості.
-
Методичні підходи до оцінки економічного розвитку малого й середнього бізнесу в регіонах України.
У статті розглянуто методичні підходи до оцінки економічного розвитку малого й середнього бізнесу в регіонах України на основі регіональної моделі формування засад економічного розвитку малого й середнього бізнесу в регіонах України. За запропонованою методикою проведено оцінку економічного розвитку регіонів України та розвитку малого й середнього бізнесу за допомогою використання інтегральних показників, кластерного аналізу, показників синхронності та асиметричності. Аналіз синхронності та асиметричності розвитку малого й середнього бізнесу у регіонах показав, що регіони розвиваються за різними темпами та масштабами, унаслідок чого відбуваються зміни в розміщенні підприємств малого й середнього бізнесу, темпах його економічного зростання, рівні конкуренції між підприємствами та попитом населення. Визначено вплив зовнішнього та внутрішнього середовища на розвиток малого й середнього бізнесу. Запропонована регіональна модель дала змогу виділити кластери із активними та пасивними регіонами. Встановлено, що для ефективного розвитку країни та окремих регіонів, враховуючи диференційованість рівня їх розвитку, необхідне упровадження стратегічних заходів щодо вирівнювання економічного розвитку регіонів з метою рівнозначного підвищення привабливості малого й середнього бізнесу у кожному регіоні. Регіональна модель дає змогу розробити ефективні стратегічні напрями розвитку малого й середнього бізнесу, враховуючи результати досліджень на кожному етапі формування кластера.
-
Державне регулювання підприємницької діяльності в Україні.
Досліджено поняття державного регулювання підприємницької діяльності та запропоновано авторське визначення. Розглянуто форми, засоби, функції та основні системи органів державної влади державного регулювання. Досліджено напрямки підтримки та розвитку державного регулювання підприємницької діяльності. Згідно до законів України визначено мету та інструменти державного регулювання. Запропоновано складові механізму державного регулювання підприємницької діяльності.
-
Використання світового досвіду створення нових робочих місць в сучасних умовах.
Проаналізовано ситуацію на ринку праці України, досліджено проблеми попиту та пропозиції робочої сили. Охарактеризовано пріоритетні напрямки державної політики зайнятості зарубіжних країн. Досліджено сучасні тенденції створення нових робочих місць та визначено мотиватори створення нових робочих місць. Визначено актуальність формування механізму державного регулювання ринку праці за допомогою створення індустріальних парків як інструмента для вирішення питання зайнятості. Обґрунтовано існуючі заходи по стимулюванню процесу створення робочих місць на територіях індустріальних парків.
-
Методичний підхід до оцінки доцільності здійснення аутсорсинг бізнес-процесів.
У статті розглянуто ефективні методи управління, котрі відіграють вирішальну роль у розвитку підприємством. В умовах сучасного світового ринку перевага залишається за компаніями, які відкриті для нових інновацій, котрим дозволяють суттєво підвищити ефективність управління підприємством. Однією з таких управлінських інновацій, що забезпечує конкурентну перевагу, є аутсорсинг. Також розглянуто сутність промислового аутсорсингу та показана його роль у забезпеченні розвитку на виробничому підприємстві, також розкрита загальна схема процесу прийняття рішення про можливість аутсорсингу та схема доцільності використання аутсорсингу. Виявлені критерії переходу на аутсорсинг бізнес-процесів, які можна застосовувати у практиці виробничих підприємств.
-
Передумови конкуренції за людський потенціал: молодіжний сегмент міжнародного ринку праці.
В статті розглянуто питання розвитку молодіжного сегменту міжнародного ринку праці, встановлено наявність територіальних диспропорцій у рівні економічної активності молоді. Підкреслено, що молодь є найбільш мобільним сегментом ринку праці і утворює потенційні міграційні потоки, які є проявом конкуренції за людський потенціал на міжнародному ринку праці. Охарактеризовано тенденцію трудової міграції висококваліфікованих кадрів до розвинутих країн.
-
Совершенствование качества управленческой деятельности на предприятиях.
В работе рассмотрены вопросы, связанные с качеством управленческой деятельности. Выделены ее основные элементы. Отмечено, что обычно о качестве управленческой деятельности судят по качеству управленческих решений. Подчеркивается, что управленческая деятельность на предприятиях составляет часть системы управления, которую стали изучать сравнительно недавно, хотя практика управления организациями имеет давние корни. Сделана оценка исторических аспектов по развитию стандартизации систем управления. Показано, что в течение последних десятилетий мировая стандартизация все больше направлена на регламентацию систем управления и отдельных инструментов менеджмента, нежели на определение технических требований к продукции или технологии. Сделан акцент на том, что общая управленческая деятельность в организации состоит из управления самой управленческой деятельностью и управления обслуживающей и производственной деятельностью. Отмечено, что конкретных стандартов на управленческую деятельность, так же как и системы контроля за этой деятельностью, в Украине практически нет. Представлены данные о текущем состоянии дел со стандартизацией основных видов деятельности украинских предприятий. Обращено внимание на то, что система профессиональных стандартов (NOS) признана одной из лучших. Отмечено, что основной принцип, заложенный в стандарты, состоит в том, что высокие требования к эффективности менеджмента являются жизненно важными для бизнеса и для экономического благосостояния общества в целом. Сделан акцент на то, что стандарты менеджмента являются эталоном, целью в совершенствовании менеджмента и позволяют организации четко сформулировать требования к менеджерам и их деятельности. Обращено внимание, что стандарт управленческой компетентности прошел проверку практикой и доказал свою применимость и полезность. В работе сделан вывод, что управленческая деятельность на предприятиях в Украине изучается сравнительно недавно, поэтому многие элементы системы управления имеют различную степень разработанности. Сделан акцент на том, что отдельные элементы, такие как - профессионализм управленческого персонала, разработка и реализация решений, нуждаются в новом подходе. Отмечено, что такими подходами являются профессиональные стандарты менеджмента и лидерства, предназначенные для улучшения деятельности менеджеров.
-
Амортизація необоротних активів підприємства: суть та призначення.
Проблема – на підставі аналізу економічної сутності амортизації необоротних активів висловлено незгоду з трактуванням амортизації як способу накопичення коштів на відтворення основних засобів. Мета – дослідити основні підходи науковців до трактування економічної сутності амортизації та розробити рекомендації до її уточнення сутності на сучасному етапі розвитку економіки. Вивчити фактичний стан обліку амортизації основних засобів та обґрунтувати її доцільність. Методи дослідження – теоретичні методи пізнання (абстрагування й узагальнення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції та інші методи продукування понятійного знання) використовувалися для узагальнення теоретичних і методологічних засад обліку амортизації основних засобів. Для аналітичних досліджень застосовувалися методи табличного подання та порівняння інформації. Висновки та конкретні пропозиції автора – встановлено, що в ринкових умовах господарювання амортизація є систематичним поверненням в оборот підприємства раніше авансованих коштів на придбання (виготовлення, поліпшення, отримання як внесок до статутного капіталу) основних засобів і нематеріальних активів шляхом включення суми їх зносу до витрат.
-
Перевантажувальні комплекси портів як основа підвищення їх конкурентоспроможності.
У статті підкреслено, що транспортну галузь слід розглядати як структуроутворююче виробництво, що значною мірою визначає конкурентоспроможність національної економіки. В транспортній системі морської держави вагому роль відіграє морегосподарський комплекс. Основою конкурентоспроможності морських портів є розширення їх виробничого потенціалу, який формується безпосередньо на базі універсальних перевантажувальних комплексів з крановою схемою механізації вантажних робіт. Проаналізовано стан та продуктивність роботи парку портальних кранів морських портів України. Представлено результати моніторингу структури й технічного стану парку портових кранів по окремих портах за період 2006–2012 рр. Встановлено вплив портових потужностей та їх стану на показники роботи портів та проаналізуємо рентабельність перевантаження та ефективність використання основних фондів у чотирьох лідерів портової галузі України.
-
Встановлення напрямків розвитку фрахтового ринку балкерного флоту.
У статті доведено, що головними формуючими елементами кон’юнктури фрахтового ринку, як будь-якого вільного ринку, є попит, пропозиція і вартість на послуги морського транспорту. Проаналізовано дані з морських перевезень основних масових вантажів, дедвейту балкерного флоту та середніх тайм-чартерних ставок фрахту для основних видів балкерів. Встановлено, що ставки фрахту різних видів балкерів мають схожу тенденцію, рівень ставок відповідає дедвейту судна. Підкреслено, що світовий фрахтовий ринок мав 2 тенденції: поступове зростання фрахтових ставок до фінансової кризи 2008-2009 років, та поступове зниження ставок після неї.
-
Управління Маріупольским морським торговельним портом на основі системи збалансованих показників.
У статті розглядається методика формування системи управління на основі системи збалансованих показників і її застосування на ДП Маріупольський морський торговельний порт. Починаючи з вибору стратегії порту і його стратегічних цілей, було сформовано дерево цілей Маріупольського торгового порту з подальшим перенесенням цих цілей на стратегічну карту. Відповідно до методології системи збалансованих показників, всі цілі діляться на чотири взаємопов'язані проекцій діяльності: «Фінанси», «Клієнти», «Внутрішні бізнес-процеси», «Навчання і розвиток». Кожна з проекцій містить ряд показників, які і характеризують діяльність порту: коефіцієнт фінансової незалежності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт рентабельності власного капіталу, кількість постійних клієнтів; кількість нових клієнтів; відсоток клієнтів, які звернулися повторно, відсоток вантажно-розвантажувальних робіт, які здійснені в термін; кількість втраченого при навантаженні вантажу; фондовіддача; навчання співробітників та розвиток культури підприємства, як в індивідуальному плані, так і на рівні порту в цілому. Таким чином, система надає керівництву Маріупольського торгового порту зовсім інший сучасний інструмент управління, який дозволить оцінити критичні параметри не тільки поточного, але і майбутнього розвитку, дозволить поєднати стратегію порту з набором взаємопов'язаних ключових показників результативності, індивідуально розроблених для різних рівнів управління. У висновку статті визначається роль і вплив застосування методики системи збалансованих показників на підприємстві, оцінюються переваги, які надає дана система управління. У статті наведені необхідні заходи щодо впровадження системи в управлінський апарат Маріупольського торгового порту. Також були визначені основні можливості впровадження системи і позитивний ефект для підприємства.
-
Дослідження сучасного потенціалу морегосподарського комплексу України.
Розкрито сутність та складові елементи морегосподарського комплексу України. Визначено, що діюча система управління не в повної мірі враховує існуючі теоретико-методологічні підходи. Це звужує комплексну оцінку потенціалу морегосподарського комплексу. Обрані напрями перспективного розвитку набувають фрагментарного характеру, й не дозволяють поширити можливості розвитку підприємств морського транспорту. Нестача досвіду застосування сучасних методів управління гальмує інтеграційні процеси транспортної галузі і призводить країну до втрачання конкурентоспроможних позицій. Досліджено складові елементи, що формують потенціал морегосподарського комплексу. Особливу увагу приділено ресурсним та технологічним складовим. Окреслено їх значення та характерні риси. Розкрито особливості функціонування транспортної системи у період загострення кризових явищ. Проаналізовано пріоритетні напрями розвитку морського транспорту. Розглянуто діючу нормативно-правову базу, виявлено протиріччя та фрагментарні підходи в системі державного управління. Досліджено основні діючі підприємства морегосподарського комплексу, окреслено характерні риси їх виробничих потужностей. Проаналізовано ключові обмеження, що впливають на процес прийняття управлінських рішень. Наведено напрями щодо удосконалення системи транспортного менеджменту. Визначено, що удосконалення процесів управління має супроводжуватися системними заходами по впровадженню дієвих інструментів адміністративного, стратегічного, галузевого, виробничого, операційного, фінансового, інвестиційного, кадрового, інноваційного, інформаційного, екологічного менеджменту, маркетинг-менеджменту, ризик-менеджменту, менеджменту якості та адміністрування. Удосконалення процесів управління має передбачати розподіл функцій між підприємствами з урахуванням їх специфічних властивостей. Рекомендовані заходи дозволять мінімізувати ризики та втрати, підвищити результати діяльності, підвищити мотивацію та соціальні стандарти, посприяють зміцненню конкурентоспроможності морського транспорту.
-
Процес оптимізації структури капіталу промислового підприємства.
В статті проведено аналіз поняття структури капіталу промислового підприємства. Визначено, що у вигляді власного капіталу можуть виступати акціонерний капітал або усі форми власного капіталу, що використовуються підприємством. Було виділено наступні концепції оптимізації капталу підприємства: традиційна концепція структури капіталу; концепція індиферентності структури капіталу; компромісна концепція структури капіталу; концепція протиріччя інтересів щодо формування структури капіталу. Традиційна концепція передбачає, що для проведення процесу оптимізації структури капіталу на підприємстві, потрібно враховувати, що різні складові капіталу мають різну вартість. Вона базується на твердженні, що вартість позикового капіталу завжди значно менша Концепція індиферентності структури капіталу передбачає, що при проведенні процесу оптимізації структури капіталу безпосередньо сама структура капіталу підприємства не оказує суттєвого впливу ні на середньозважену вартість капіталу, ні на максимізацію його ринкової вартості. Компромісна концепція полягає у співвідношенні рівня дохідності та ризику від використання капіталу, що визначаються певними умовами та застосовуються у процесі оптимізації структури капіталу підприємства шляхом досягнення компромісного рішення. Та концепція протиріччя інтересів формування структури капіталу базується на тому, що власники, менеджери, кредитори та інвестори підприємства мають різний рівень поінформованості щодо процесу управління суб’єктом господарювання, а зокрема його капіталом та мають різні інтереси щодо використання капіталу підприємства.
-
Проблема становлення Маріуполя як туристичного центру: моніторинг туристистичних потреб молоді.
У статті розглянута проблема розвитку туристичних послуг міста Маріуполя на основі світових тенденцій. Проаналізовано сучасний стан і перспективні напрями становлення міста як туристичного центру на базі наявних історико-архітектурних і культурних ресурсів міста. Визначено,що молодіжний туризм сприяє відволіканню від буденних проблем, сприяє емоційній розрядці, зниженню перевтоми, організації відпочинку відповідно до запитів, розширенню світогляду, набуттю нових контактів. Особливістю молодіжного туризму в Україні є прояв високої активності в здійсненні внутрішнього і зовнішнього туризму в підлітковий період, що обумовлено спільними турами з батьками або без них, але за рахунок їх фінансування; зниженням активності в період закінчення школи і вступу до ВНЗ. Для цього створено діагностичний інструментарій. Розроблено опитувальник «Пам'ятки Маріуполя» і методика «Туристичні потреби і способи їх досягнення». Дана методика розроблена на основі методики Рокича «Ціннісні орієнтації». Вона дозволяє виявляти рівні сформованості «духовних», рекреаційних, соціальних потреб, хобі та потреби самовираження у молоді. Було виявлено низький рівень інформованості молоді Маріуполя про наявність туристичних об'єктів в місті. Серед туристичних потреб молоді незначними виявлені соціальні потреби і потреби в самовираженні. Найбільш затребуваними серед молоді міста Маріуполя є пізнавальні потреби, потреби у відпочинку, потреби в шопінг і подієві потреби. -
Перспективные системы калькулирования.
В условиях глобализации экономики Азербайджанской Республики, бухгалтерский учет должен стать системным, операционным и одновременно обеспечивать стратегическое развитие предприятий. Для достижения вышесказанного, необходимо изучение и использование в практике хозяйствующих субъектов перспективных систем калькулирования себестоимости производимой продукции. Перспективные системы калькулирования в мировой практике стали внедряться и применяться в управленческом учете в конце ХХ века в условиях возросшей конкуренции и экономических рисков. К перспективным системам калькулирования относятся: системы АВС (activity-based costing), система «Кайзен-костинг», система «Таргет-костинг», система точно в срок (JIT), калькулирование по стадиям жизненного цикла (life-cycle-costing) и калькулирование по последней операции (Endpoint-costing).
-
Динаміка ринку електротехнічної продукції та перспективи розвитку ринку до 2020 року.
У статті розглянуті питання підвищення ефективності та якості засобу праці, в тому числі електротехнічних виробів. Електротехнічна промисловість України є базою для електрифікації всіх сфер народного господарства нашої країни, без неї неможлива автоматизація і механізація виробничих процесів. Досліджено номенклатура виробів електротехнічної промисловості, для ширшого доступу та зрозумілого вигляду, поділена на найбільш поширені у виробництві види продукції. Розглянуто динаміку експорту різних груп електротехнічної продукції з України за період 2012-2016 років. Найбільше падіння експорту електротехнічної продукції припадає на 2015 рік, до 2012 року (коли спостерігається найбільше зростання експорту) падіння дорівнює 40%. У 2016 році помітне зростання експорту, що само по собі є позитивним результатом розвитку електротехнічної галузі. Аналіз експорту електротехнічної продукції показав, що за 2014-2016 роки відбулася корінна зміна в напрямку експорту. Якщо в 2012 і 2013 роках основний експорт був в Російську Федерацію, обганяючи найближчу країну ЄС Угорщину в 1,7 рази, то в 2015-2016 роках експорт в Росію впав в 4,8 разів і тепер за обсягом знаходиться лише на 4-му місці , поступаючись експорту в Угорщину, Німеччину і Польщу. Оцінена динаміка кількості світового ринку електротехнічної продукції в перспективі до 2020 року. Зроблено загальний висновок, що в Україні все ще існує високий рівень залежності ринку реалізації електротехнічної продукції від ринку країн СНД. Перспективний напрямок розвитку електротехнічної галузі - не триматися за освоєну в минулому столітті продукцію і технології, а залучати іноземних інвесторів для створення нових, орієнтованих на світовий ринок електротехнічних товарів.
-
Методологія та напрями реалізації мотивації соціальної відповідальності бізнесу.
Концепція соціальної відповідальності бізнесу розроблялася в країнах з ринковою економікою протягом усього XX століття, і цивілізований бізнес ініціативно визнав соціальні цінності поряд з економічними, а суспільство не відкинуло ідеї комерційного прибутку. В ході реалізації національних проектів актуальною залишається проблема фінансового забезпечення зобов'язань держави та збільшення інвестиційних вкладень бізнесу у розвиток соціальної, регіональної інфраструктури. Масштаби соціальної відповідальності послідовно зростають по мірі зростання ресурсних можливостей. Компанії, що здійснюють соціальні інвестиції, свідомо і виважено вкладають свої ресурси у розвиток суспільства, чекаючи взамін не тільки відповідного суспільного визнання, але і довгострокову вигоду для свого бізнесу. Конкретна соціальна проблема стає важливою, якщо сформувалася потреба і/або приватний інтерес (вигода) вчинити яку-небудь дію (бізнес-процес) соціального характеру. Саме ця умова актуалізує розробку концептуальних засад формування та розвитку механізму мотивації потреби соціальної відповідальності. У статті визначено пріоритетні напрями соціальної відповідальності бізнесу з урахуванням реалізованих національних проектів. Розглянуто найважливіші умови і сформульовані принципи мотивації бізнесу до ініціативної і високовитратної соціальної діяльності, що дозволяє підтримувати баланс інтересів бізнесу, держави і суспільства. Обговорено зміст принципу загального зв'язку і відповідність цінностей, принципу заміщення, принципу поєднання комерційної та соціальної доцільності.
-
Методики оцінки корпоративної соціальної відповідальності та проблеми їх застосування в Україні.
В статті розглядається необхідність та важливість оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності, оскільки методики оцінки КСВ є важливим інструментом прийняття управлінських рішень. При оцінці КСВ виокремлюють три підходи: мінімалістичний, ключовий та комплексний. Розглядаються перспективи їх застосування. Вибір конкретного методики оцінки визначається найбільшою мірою рівнем розвитку КСВ. Існує тісний взаємозв'язок між стадією життєвого циклу і рівнем розвитку корпоративної соціальної відповідальності компанії. В статті увага приділяється різноманіттю методик оцінки корпоративної соціальної відповідальності. Розглядаються методики розрахунку фондових соціальних індексів, які забезпечать прийняття рішень в рамках соціально відповідального інвестування. Прикладами фондових індексів в області корпоративної соціальної відповідальності та сталого розвитку є: Dow Jones Sustainability Index, NASDAQ Social Index, FTSE 4 Good, CLD Social Indeх тощо. Окремо розглядається методика вимірювання індексу соціальних інвестицій, SROI (social return on investment). Розглядаються методика вимірювання стратегічних вигод компанії від заходів в області КСВ, методика оцінки ефективності корпоративної соціальної політики у форматі "інформаційної карти", та нормативно-індикативний підхід до методики оцінки корпоративної соціальної відповідальності. Аналіз методик оцінювання рівня корпоративної соціальної відповідальності показав їх різноманіття та виявив ряд недоліків. Кожний з них не дає змоги повноцінно проаналізувати сукупність складових КСВ, розкрити її стан. В Україні існує певна потреба в розробці на законодавчий основі якщо не універсальної методики оцінки КСВ, то хоча б методики, яка буде описана певними нормативними рамками. Це дозволить всім зацікавленим сторонам бізнес процесу отримати таку необхідну інформацію при ухваленні свої рішень.
-
Сучасні підходи до оцінки та прогнозування економічної безпеки на підприємствах машинобудування.
В статті відображено результати дослідження сучасних методів прогнозування ефективності діяльності підприємств машинобудування, що дозволило оцінити рівень економічної безпеки даних підприємств. Запропоновано використання методу простого ковзного середнього з метою прогнозу основних показників діяльності виокремленої групи підприємств та для підвищення достовірності оцінки отриманих даних. В процесі проведеного аналізу оцінено рівень розвитку економічної безпеки та виокремлено заходи щодо налагодження діяльності підприємств машинобудування. Зроблено висновок, що за результатами проведеного прогнозу за методом середніх величин спостерігається наступна тенденція: ПАТ «Запорізький механічний завод» у 2018 р. характеризується погіршенням ефективності діяльності, процесу виробництва, оскільки більшість показників мають негативну тенденцію, тобто відбулося зниження рівня розвитку економічної безпеки; ПрАТ «Запоріжбудмаш» у 2018 р. підвищить рівень розвитку економічної безпеки, оскільки покращилися результати фінансової діяльності, намітиться тенденція стабільності розвитку. Отже, використання методів прогнозування є доцільним, що підтвердили результати дослідження та для ПАТ «Запорізький механічний завод» є необхідним використання сукупності заходів щодо підвищення рівня розвитку економічної безпеки та з метою уникнення дії загроз оточуючого середовища.
-
Концептуальні основи дослідження реалізації механізму управління процесом ресурсозбереження в металургійній галузі України.
Автором сформульовано концептуальні засади реалізації механізму управління процесом ресурсозбереження в металургійній галузі України шляхом виявлення економічної та управлінської складової механізму ресурсозбереження в галузі. Обґрунтовано зміст та взаємозв’язок економічної складової та складової управління у рамках концептуальних підходів реалізації механізму управління процесом ресурсозбереження галузі. Визначено та обґрунтовано зміст результатів та ефектів на рівні складових у рамках концептуальних підходів механізму управління процесом ресурсозбереження галузі. У статті запропоновано загальну концепцію розвитку металургійної галузі України в умовах реалізації механізму ресурсозбереження.У статті пропонується концепція розвитку сталеливарної галузі в рамках реалізації механізму управління процесом збереження ресурсів. Концептуальні засади щодо методичних підходів до реалізації такого механізму сформулювали загальну концепцію розвитку металургійної промисловості з точки зору реалізації механізму управління процесом збереження ресурсів. Ця концепція відображає стратегічну мету розвитку галузі відповідно до стратегії економічного розвитку країни, цілям реалізації збереження ресурсів на рівні галузі. Концепція механізму ресурсозбереження містить принципи, умови, рівні та напрямки процесу збереження ресурсів на рівні галузі.
-
Сучасні тенденції розвитку підприємництва в Україні.
В статті зроблена спроба виявити сучасні світові тенденції що відбуваються у глобальному економічному середовищи. Доведено, що тенденціями сучасного розвитку економіки України є стрімке зростання ділової активності малого та середнього бізнесу. В умовах, що склалаись на даний час в Україні малий та середній бізнес може стати основних елементом, який здатний вивести економіку України з кризи та забезпечити подальше стрімке зростання. Зроблено висновок, що Україна остається на узбіччі розвитку цифрової глобальної економіки, посідаючи місце аутсайдера. Можна визначити, що розвиток сучасного підприємництва в Україні, це в першу чергу розвиток малого бізнесу, бо він має істотні переваги перед велим бізнесом. Малий бізнес відрізняється методами управління - простотою, гнучкістю прийняття рішень, відсутністю бюрократичного апарату, в деяких випадках суміщенням функцій управління і володіння. Дуже важливу роль тут відіграє людський фактор. Реалізація технічних і ділових ідей, спільна справа, мотив прибутку приваблюють людей, дозволяючи домагатися високих показників продуктивності праці.
-
Інноваційне оновлення регіональної транспортної інфраструктури на принципах реінжинірингу.
В статті доведено, що на сьогодні транспортний сектор України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Якісні показники щодо швидкості, якості і ефективності перевезень пасажирів та вантажів поки що не відповідають сучасним вимогам. Потенційні потужності використовуються не в повну міру, а затяжний період спаду промислового й сільськогосподарського виробництва та адекватне зниження доходів і обумовлені ними скорочення обсягів перевезень призвели до значного погіршення відтворювального процесу на транспорті і стану його виробничо-технічної бази, яка не зможе в перспективі у повному обсязі та з потрібною якістю забезпечити потреби як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях. Проведені дослідження свідчать, що тривалість роботи більшості рухомого складу залізничного транспорту перевищує 25 років. Зокрема, 60,5 % пасажирських вагонів експлуатуються більше 40 років, що зумовлює їх технічний стан. 63,8 % вантажних вагонів використовуються протягом 26-40 років. Такий тривалий час їх використання негативно відображається на рівні зносу рухомого складу залізничного транспорту, та всієї транспортної інфраструктури. За період 2010-2015 рр. рівень зносу основних засобів підприємств транспорту перевищував 95 %, та мав при цьому тенденцію до зростання зі щорічним приростом 0,5 відсоткові пункти. Край негативний стан технічних засобів вимагає модернізації та заміни рухомого складу. Таким чином, розвиток транспортної інфраструктури залишається незадовільним і стає на заваді створенню передумов для поліпшення взаємозв’язків як всередині країни, так і на міждержавному рівні, якісному забезпеченню транспортного обслуговування суб’єктів господарювання і населення, розвитку експортного потенціалу транспортної галузі, покращенню іміджу України як транзитної країни. Тому розвиток транспортної галузі й реалізація потенціалу транспортної інфраструктури перетворюються на один із ключових елементів стратегії економічного зростання держави в цілому та забезпечення її економічної безпеки. З цієї точки зору застосування інноваційних управлінських технологій дозволило б вирішити проблеми оновлення та трансформації транспортної інфраструктури України. У реінжинірингу важливим є те, як ми хочемо організувати роботу саме сьогодні, з урахуванням попиту на сьогоднішньому ринку і можливостей сьогоднішніх технологій. Досвід практичного застосування реінжинірингу в зарубіжних країнах переконує, що цей підхід також необхідний для нашої країни в умовах проведення глобальної економічної реформи й активного просування України у світову економічну систему. При цьому основними напрямами оновлення технічного та технологічного забезпечення транспортної інфраструктури повинні стати: оновлення транспортного парку усіх видів транспорту за рахунок їх поповнення новими прогресивними транспортними засобами; організація серійного вітчизняного виробництва та поставки рухомого складу нового покоління залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транспорту; подовження терміну експлуатації локомотивів та вантажних вагонів, модернізація пасажирських вагонів; фінансування з державного бюджету оновлення парку електропоїздів та пасажирських вагонів, автобусів на міських маршрутах загального користування; удосконалення нормативно-правової бази з питань розробки і впровадження економічного і фінансового механізмів (у т.ч. реінжинірингу) оновлення рухомого складу транспорту.
-
Дослідження економічних інструментів антикризового управління діяльністю підприємств машинобудування.
У статті досліджено та узагальнено існуючі види економічних інструментів антикризового управління підприємствами. Авторами обґрунтовано необхідність та важливість використання економічних інструментів антикризового управління для здійснення ефективного управління діяльністю підприємств машинобудування. У статті розглянуто сутність моделі В. Бівера, виявлено її головні переваги та недоліки, а також проведено практичне застосування моделі на прикладі вітчизняних підприємств машинобудування. Доведено, що у випадку наявності кризи на підприємствах, або високої ймовірності її появи, обов҆язковим є проведення поглибленої діагностики діяльності з метою визначення рівня кризи, аналіз головних причин кризи, а також прогноз майбутніх втрат. Авторами акцентовано увагу на необхідності застосування системи ключових показників експрес-діагностики діяльності підприємств машинобудування з метою раннього виявлення та попередження кризи. У складі запропонованої системи показників введено коефіцієнт співвідношення перманентного капіталу до виробничих активів, що дозволяє в процесі управління враховувати та аналізувати забезпеченість підприємств наявними ресурсами, а також підвищувати ефективність їх використання. На основі введеного до системи експрес-діагностики діяльності підприємств машинобудування коефіцієнту співвідношення перманентного капіталу до виробничих активів запропоновано детерміновану факторну модель достатності перманентного капіталу для забезпечення підприємств виробничими активами, яка дозволяє підвищити їх економічну стійкість через управління процесом розміщення власного оборотного капіталу та довгострокових джерел коштів у виробничих активах. У статті проаналізовано стан вітчизняних підприємств машинобудування за допомогою запропонованої системи ключових показників та запропоновано комплекс антикризових заходів з метою пом҆якшення кризових наслідків та виходу з кризових ситуацій для кожного з них.
-
Розвиток методології бухгалтерського обліку в управлінні земельними ресурсами.
В статті представлено результати дослідження методології бухгалтерського обліку землекористування. Визначена сутність землі, земельної ділянки, перелічені основні об'єкти землекористування в сільськогосподарських підприємствах. Надана порівняльна характеристика земельної ділянки з іншими факторами виробництва. Сформульовано основні принципи, мета і завдання обліку земельних ділянок. Охарактеризовано шість основних прийомів формування облікової інформації, які в сукупності утворюють метод бухгалтерського обліку земельних угідь. Запропоновані коди рахунків і субрахунків для обліку об'єктів землекористування в сільськогосподарських підприємствах. В ході дослідження проаналізовано засади формування методології бухгалтерського обліку земельних ресурсів в Україні. Наведена хронологія основних змін, що відбувались в методології бухгалтерського обліку землекористування за роки незалежності України. В результаті проведеного дослідження встановлено, що сучасні виклики глобалізації неоднозначно впливають на розвиток методології бухгалтерського обліку землекористування в країні. Впровадження універсальних Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) послаблює ефективність всієї системи бухгалтерського обліку в землекористуванні, оскільки не враховує вимоги локальної економіки, ландшафтні умови та правовий режим використання земельних ділянок в країні. Доведено, що вдосконалення методології бухгалтерського обліку землекористування повинно йти в одному напрямку з практикою правового регулювання земельних відносин.
-
Інституційні аспекти впровадження державно-приватного партнерства на ринках небанківських фінансових послуг України.
В статті розглянуто напрямки впровадження державно-приватного партнерства з урахуванням специфіки діяльності небанківських фінансових установ в Україні. Доведено, що на ринках небанківських фінансових послуг державно-приватне партнерство слід розглядати у тих напрямах, де ринки небанківських фінансових послуг сприяють зниженню навантаження на Державний бюджет держави та/чи сприяють покращенню доступу населення до соціально-значимих послуг. Такими напрямами співпраці держави та небанківських фінансових установ є сфера медичного забезпечення, страхування стихійних явищ та техногенних аварій, розвиток соціальної інфраструктури за рахунок випуску інфраструктурних облігацій, кредитування кредитними спілками заходів з підвищення енергоефективності будівель та розвитку малого підприємництва на селі, фінансування розвитку житлово-комунального господарства за рахунок лізингових компаній. Зроблено висновок про те, що за рахунок державно-приватного партнерства відбувається введення новітніх розробок і технологій для споживачів небанківських фінансових послуг.
-
Аналіз тенденцій розвитку туристичного сектору України.
Туристичний бізнес є однією із найприбуткових галузей світової економіки. У багатьох країнах туризм входить до провідних галузей економіки, розвивається досить швидкими темпами і має важливе соціальне та економічне значення. У статті надано дані щодо загального внеску туризму до ВВП за країнами світу. Проведені дослідження засвідчують, що розвиток туристичного сектору є особливо актуальним і для Україні, оскільки саме завдяки йому можна поліпшити соціально-економічну ситуацію. Мета статті полягає у проведенні аналізу та виявлення тенденцій розвитку туристичного сектору України з використанням методів прогнозування. Надано стислий аналіз існуючих методів прогнозування та розроблено алгоритм проведення дослідження. Сформовано інформаційні бази даних за статистичною інформацією 2000-2016 рр. Визначено тенденції щодо кількості громадян України, які виїжджали за кордон, а також до Польщі, Німеччини, Туреччини та до Румунії. На підґрунті отриманих математичних моделей здійснено прогнозування на наступний період часу.
-
До питання про трудоресурсне забезпечення туристичної галузі.
Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується посиленням уваги до потреб розвитку сфери послуг загалом і галузі туризму зокрема, як каталізатора соціально-економічних та культурних змін розвитку соціуму. Одночасно відбувається усвідомлення чіткої залежності розвитку туристичної сфери від трудоресурсного забезпечення галузі як чинника формування позицій країн на міжнародному ринку туристичних послуг. Як важлива форма міжнародних економічних відносин, туризм набув значних масштабів у другій половині ХХ ст. Внесок міжнародного туризму у світовий ВВП становить майже 11%, забезпечуючи зайнятість більше 10% робочої сили. На туризм припадає 120 млн. робочих місць в галузі і 125 млн. робочих місць в суміжних галузях. На галузь туризму в Україні прямо і опосередковано припадає 1570 робочих місць, що складає 7,7% від загальної кількості зайнятого населення країни. При цьому чітко прослідковується кумулятивний ефект. Одночасно Україна за показником розвитку людських ресурсів займає лише 66 позицію, що посилює актуальність вирішення завдання формування якісного трудоресурсного забезпечення туристичної сфери. Зроблено висновок, що вирішення проблем трудоресурсного забезпечення туристичної галузі має передбачати, по-перше, аналіз умов відтворення і функціонування трудоресурсного потенціалу туристичної сфери, по-друге – виявлення недоліків і визначення можливостей удосконалення трудоресурсного забезпечення галузі.
-
Елементи беззбитковості у системі управління фінансами територіальних громад.
У роботі проведене моделювання умов стабільного функціонування фінансової системи територіальної громади. Реформування міжбюджетних відносин є стимулом для місцевих громад з одного боку, а саме, ефективніше формувати дохідну частини бюджету, а з іншого – переходити на самозабезпечення та більш раціональне планування своїх видатків, що у майбутні фінансові періоди дозволить зробити територіальні громади економічно самодостатніми та фінансово спроможними. Розглянуто профіцитний, збалансований та дефіцитний варіанти державного бюджету в межах територіальної громади. Доведено, що в умовах збалансованого або профіцитного державного бюджету територіальної громади доцільним є використання таких видів економічної політики стабілізації: політики пропорційної економічної стабілізації з урядовим попитом; політики диференціальної стабілізації, за якої регулювання здійснюється за допомогою похідної, тобто урядовий попит пов'язаний зі швидкістю зміни частини національного доходу, створеного у межах території. Встановлено, що більшої ефективності можливо очікувати від другого виду політики, оскільки використання не абсолютних величин національного доходу, створеного у межах території, а показника швидкості його зміни (похідної), дозволить підвищити точність моделі та розширить горизонти прогнозування аналізованих показників. Доведено, що політика інтегральної стабілізації, за якої урядовий попит пропорційний дефіциту національного доходу, створеного у межах території, що накопичується, буде ефективною в разі дефіцитного бюджету територіальної громади. Така політика дозолить зменшити рівень цього дефіциту шляхом оптимізації рівня витрат.
-
Оцінка стабільності системи управління територіями в Україні.
У роботі проведено оцінку стабільності системи управління державою та її територіями в умовах існуючого господарювання та територіального устрою України. Показано, що цей механізм є трирівневим: керівництво на першому рівні здійснюється у межах територіальної громади (сільська, міська, селищна рада, населений пункт). До другого рівня управління можливо віднести адміністративні райони (субрегіональний рівень). Найвищий рівень управління – це рівень області (субнаціональний). Показано, що зазначена система управління, побудована на принципах вертикальної впорядкованості, тобто керівник вищого рівня здійснює управляючий вплив на керівників нижчих рівнів. У такій системі тільки керівники найвищого рівня мають можливість діяти в інтересах справи. Керівники нижчого рівня вже не мають такої можливості, вони виконують накази найвищих керівників. Аналогічно будується увесь ланцюг управління. Результатами досліджень доведено, що система управління територіями в України не є оптимальною, оскільки математично доведено, що вона не є стійкою. Це свідчить про нагальну потребу у реформуванні територіальної організації влади в Україні на засадах децентралізації. Доведено, що першочерговим завданням цієї реформи є оптимізації просторової основи функціонування органів влади, якою виступає адміністративно-територіальний устрій. Важливим елементом у новій системі повинні стати територіальні громади, оскільки саме на їх рівні можливо забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток як регіонів, так і країни в цілому шляхом раціонального використання їхнього потенціалу.
-
Особливості управління самофінансуванням територіальної громади.
В роботі побудована математична модель управління територіальною громадою з використанням багатогалузевої моделі національного господарства та кайдзен-стратегії. Доведено, забезпечити самофінансування та беззбитковість територіальної громади можливо за рахунок управляючого впливу на такі елементи складної системи, як: сільське господарство, а саме тваринництво (за видами), рослинництво (за видами), промисловість, ресурси та ін. Запропонована модель може бути використана для оцінки впливу на загальний результат функціонування територіальної громади досліджених основних параметрів з урахуванням введених обмежень, пов’язаних з тим, що територіальна громада вважалась замкненою системою. Саме такі обмеження дозволили змоделювати ситуацію самофінансування територіальної громади. Доведено, що застосування кайдзен-стратегій дозволить ефективно організувати, контролювати та здійснювати управляючий вплив на складну систему, якою є територіальна громада в умовах її динамічного розвитку. Використання стратегії кайдзен, а саме концепції постійного вдосконалення, дозволить забезпечити підвищення рівня організації економічної діяльності у межах територій і створить умови для динамічного розвитку як територіальної громади, так і країни загалом. У підсумку, це створить можливість сформувати ефективну регіональну політику, що враховує чітке визначення території, її межі, природно – ресурсний потенціал та соціально-економічний стан. За таких умов трирівнева система управління територіями зможе ефективно функціонувати у довготривалій перспективі.
-
Дерево моделей управління грошовими потоками територіальної громади.
В роботі побудоване дерево моделей в управлінні грошовими потоками територіальних громад з метою створення механізму, що дозволять зробити територіальні громади економічно самодостатніми та фінансово спроможними. Основна увага приділена таким моделям: Баумоля, Баумоля-Тобіна, Ордена-Сундарема, Міллера-Орра. Показано, що відмінності між ними полягають в різному визначенні та математичній формалізації процесів надходження та витрачення грошей, системи обмежень, які необхідно враховувати. Але спільним для них є те, що в усіх моделях суттєве значення відведене не тільки грошовій, а й фондовій складовій фінансового ринку, як джерелу отримання доходів. Доведено, що зазначені моделі доцільно використовувати в процесі управління фінансовими ресурсами територіальної громади. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що логістичні моделі можуть застосовуватися не тільки до управління запасами матеріальних ресурсів, але також раціонально використовувати в процесі побудови оптимальної моделі управління фінансовими ресурсами територіальної громади. Доведено, що стримуючим чинником щодо управління фінансами територіальної громади є не достатній рівень розвинутості ринку цінних паперів. Позбутися недоліку буде можливо за умови вдосконалення чинної системи управління фондовим ринком у напрямі розширення можливостей функціонування на цьому ринку територіальних громад. Показано, що моделі можуть бути ефективними за умови їх використання в процесі управління фінансовими ресурсами у короткостроковому періоді (впродовж бюджетного року). Доцільним є також управління фінансовими ресурсами громади на засадах бюджетування, а не традиційного фінансового планування. Тобто бюджет територіальної громади повинний бути гнучким, він може бути скоригований впродовж календарного року. Надлишок або нестача фінансових ресурсів (дефіцит або профіцит) повинні коригуватись мобільно. Тільки за таких умов можливо забезпечити фінансову стабільність у розвитку територіальної громади.
-
Інформація для авторів
Інформація для авторів
