№ 32
Опубліковано:
2017-06-30
Статті
-
Титульна сторінка
Титульна сторінка -
Методика оцінки впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства.
Доведено, що в сучасних умовах ведення бізнесу, ступінь впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства дуже висока. Запропоновано під зовнішнім середовищем підприємства розуміти сукупність зовнішніх чинників, які здійснюють вплив на господарську діяльність підприємства, вимагають постійного моніторингу, контролю і оцінки при проведенні змін і визначають майбутні умови його функціонування. Дослідження чинників впливу на діяльність підприємств морського транспорту України, проведення експертної оцінки дозволило виділити складові зовнішнього середовища підприємства. За рівнями впливу пропонується розділити зовнішні чинники на чинники глобального і національного масштабу. У структурі чинників виділено три групи ( кон'юнктура ринку, політичні, технологічні), що дозволить на підприємстві провести комплексний аналіз. Досліджуючи певні глобальні та національні чинники, слід аналізувати не тільки їх стан і динаміку зміни у звітному періоді, але і розглянути можливі напрямки зміни цих чинників у майбутньому на основі сформованих тенденцій. Для практичного застосування оцінки зовнішнього середовища підприємства узагальнено методику оцінки зовнішнього середовища підприємства морського транспорту, яка складається з п’яти етапів: оцінка ступеня реального впливу ЗС; оцінка ступеня майбутнього впливу ЗС; оцінка рівня нестабільності; визначення стратегічного розриву між ступенем майбутнього та реального впливу; оцінка показників діяльності підприємства з урахуванням ступеню впливу ЗС. Цей підхід не тільки передбачає аналіз стану середовища, а й визначає тенденції його розвитку за допомогою сценарного прогнозування. Практичне застосування запропонованого методу дозволило спрогнозувати основні показники діяльності підприємств морського транспорту. -
Розвиток та сучасний стан е-комерції в Україні.
В статті зроблена спроба зробити аналіз сучасних тенденцій в сфері торгівлі. Визначено, що найбільш перспективною є електронна торгівля (e-commerce). Наведено (Top 10 e-commerce) країни – лідери, обіг яких складає млрд. доларів США. Доведено, що безперечним лідером e-commerce з точки зору частки електронної комерції в ВВП виступає Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Темпи її e-ВВП 3,3% значно вище середнього світового показника який складає 2,6%. Близький Схід, Північна Африка та Латинської Америки знаходяться в нижній частині списку e-ВВП який дорівнює 0,8%, це може вказувати на те, що в цих країнах є значний потенціал щодо розвитку електронної комерції в цих регіонах. Але він є повільним тому, що, кількість населення яке має комп’ютери, банківські рахунки та доступ до мережі Internet є незначною. Зроблено висновок, що e-commerce стає однією з найбільш перспективних для розвитку галузей, а багато категорій товарів в онлайні зростають в умовах падіння самого ринку». З розвитком цифрових технологій в усьому світі з кожним днем буде збільшуватись обсяг і e-commerce. В деяких регіонах цей осяг сягає майже 10% від ВВП. Таким чином ми можемо стверджувати що весь світ стоїть на межі формування абсолютно нової економіки – цифрової економіки. Таким чином, можна вважати, що електронна комерція стає на сучасному етапі однією з найбільш перспективних шляхів розвитку не тільки торгівлі, а й економіки в цілому. -
Оцінка ризику в системі антикризового управління підприємствами малого бізнесу.
У статті розглянуто питання антикризового управління підприємствами в умовах значного впливу зовнішніх факторів. Розглядається система антикризового управління, стрижнем якої є оцінка ризику в діяльності суб’єктів господарювання. Розглянуто стан малого бізнесу і вплив змін зовнішнього середовища, що негативно відображається на формуванні фінансових результатів підприємств. Оцінено діючі методики діагностики антикризового фінансового управління, які часто не враховують галузеві особливості і розмір підприємства. Запропоновано авторську методику інтегрального показника фінансового ризику. В розробці методики використовувалось формування системи інформативних ознак та механізм їх реалізації, ієрархії системи фінансових коефіцієнтів з врахуванням їх факторних навантажень, яка об’єктивно відображає як галузеву специфіку підприємств, так і особливості їх фінансової діяльності та необхідна для кількісної оцінки ризику підприємств малого бізнесу. Показано градацію рівня фінансового ризику і його якісну оцінку та оцінку рівня кризовості за певною шкалою. Складено алгоритм розрахунку інтегральної оцінки фінансового ризику. Пропонована методика оцінки рівня фінансового ризику підприємств дозволить виявити пріоритети управління фінансами підприємств малого бізнесу і запобігти активізації кризових процесів. Вона враховує динаміку розвитку внутрішніх фінансових процесів, дозволяє проводити моніторинг і прогнозування величину ризику, має об’єктивний характер; її взаємозв’язок з аналітичними і управлінськими процесами набуває виняткового значення і актуальності. Пропонована методика є ключовим інструментом оперативного моніторингу рівня фінансового ризику та діагностики основних проблемних ситуацій з використанням програми Ехе1. -
Сучасні напрями удосконалення системи менеджменту портової інфраструктури.
Досліджено роль та місце портової інфраструктури у системі управління морегосподарським комплексом. Визначено, що існуючі теоретико-методологічні підходи не дозволяють комплексно вирішувати питання управління портовою інфраструктурою. Нестача досвіду застосування прийомів менеджменту гальмує перспективний розвиток портів. Проаналізовано взаємозв’язок між макро-, мезо- та мікрорівнями управління морегосподарським комплексом. Окреслено нормативна та законодавча база, що регламентує діяльність портів, визначено її роль та вплив на систему управління портами. Приведена класифікаційна характеристика об’єктів портової інфраструктури та визначено ключові правила їх функціонування. Проаналізовано ключові обмеження, що впливають на прийняття управлінських рішень на рівні портової інфраструктури. Наведено низка напрямів щодо удосконалення системи менеджменту портової інфраструктури. Рекомендовано переглянути діючі інструменти управління портовою інфраструктурою та порівняти власні результати із сучасним комплексом, що використовується у світовій практиці. Удосконалення процесів управління мають супроводжуватися системними заходами по впровадженню дієвих інструментів адміністративного, стратегічного, галузевого, виробничого, операційного, фінансового, інвестиційного, проектного, кадрового, інноваційного, інформаційного, екологічного менеджменту, маркетинг-менеджменту, ризик-менеджменту, менеджменту якості та адміністрування. Запропоновано удосконалювати систему менеджменту портової інфраструктури шляхом системної розробки комплексних планів діяльності, що передбачають розподіл функцій між структурними одиницями з урахуванням специфічних аспектів транспортного менеджменту. Рекомендовані заходи дозволять мінімізувати ризики та втрати, підвищити результати діяльності, посприяють зміцненню конкурентоспроможності портової інфраструктури. -
Оцінка стратегічного потенціалу регіону.
У статті обґрунтовано необхідність дослідження структурних зрушень в економіці для побудови якісно нової структури економіки й зростання конкурентоспроможності регіонів. На основі розгляду існуючих підходів щодо визначення змін в структурі галузей, було встановлено відсутність методичних рекомендацій для їх застосування в управління для обґрунтування рішень з формування відповідної політики комплексного розвитку регіонів України. Помічено, що при оцінці застосовують такі системи показників, як: абсолютні, що представляють собою різницю між питомою вагою галузей та відносні, як співвідношення питомої ваги галузей. Запропоновано використовувати показники варіації, коливання абсолютних приростів й темпів зростання питомої ваги окремих частин цілого щодо узагальнюючої оцінки структурних зрушень. Проведено оцінку структурних зрушень галузей на прикладі 27 адміністративно-територіальних одиниць України на основі абсолютних та відносних показників. На основі розрахованих показників був проведений кластерний аналіз із використанням статистичної програми SPSS Statistics. У статті представлені статистичні характеристики, котрі підтверджують значимість та достовірність отриманих результатів. Групування регіонів за показниками структурних зрушень дозволили встановити залежність динаміки структурних зрушень та рівня комплексного розвитку регіонів. Чим більш стабільна структура економіки щодо структурних зрушень, тим вище рівень комплексного розвитку регіону та навпаки. Структурні зрушення, що відбуваються в економіці можуть привести до різного роду деформацій й порушити принцип оптимальності - основу комплексного розвитку регіону. Таким чином, виникає необхідність в регулюванні цих процесів як на рівні держави, так і регіонів. -
Сучасні проблеми орендного землекористування в Україні.
Досліджено інституціональне забезпечення орендних земельних відносин, стягнення плати за землю й орендної плати в Україні. Доведено, що на сьогодні оренда земель сільськогосподарського призначення – земельних часток ( паїв) для землевласників є основним інструментом отримання прибутку від землеволодіння. Відзначено новітні заходи законодавчого характеру – спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція), покликані сприяти розвитку сфери орендного землекористування. Обумовлено, що одним із інструментів прямого регулювання раціонального землекористування у частині ведення товарного сільськогосподарського виробництва є встановлення мінімального строку дії договору оренди. Проаналізовано динаміку надходження плати за землю, яка є складовою податку на майно і включає орендну плату, до Зведеного бюджету України. Досліджено динаміку і структуру надходжень плати за землю до місцевих бюджетів. Земельний податок та орендна плата є одними з основних джерел наповнення місцевих бюджетів. Встановлено, що багаторічна тенденція збільшення частки орендної плати і зменшення обсягу надходжень від земельного податку у структурі плати за землю у 2015 р. зазнала деяких змін – відбулося зростання питомої ваги орендної плати. Узагальнено, що справедливий розмір орендної плати за землю обумовлюється правами і обов’язками орендарів. Критеріями визнання справедливого розміру орендної плати за землю повинен бути комплекс показників: 1) оцінка земель відповідно до їх реальної цінності; 2) склад і цільове призначення земель.
-
Методичні підходи до визначення потенціалу екологічної модернізації регіонів України.
Констатується необхідність всеосяжної екологічної модернізації усіх видів господарської й іншої діяльності з використанням відповідної наукової концепції, що передбачає розробку відповідних методичних підходів до оцінки потенціалу екологічної модернізації на різних рівнях – зокрема, на регіональному. Вказується на те, що недостатньо розробленими залишаються методичні підходи до визначення потенціалу та передумов для здійснення екологічної модернізації національної економіки, виробничої і соціальної сфер на різних рівнях суспільного розвитку. Запропоновано розраховувати індекс потенціалу екологічної модернізації регіонів як інтегральний показник можливостей соціально-економічного і ресурсно-екологічного розвитку окремої території, для отримання якого використовується ряд апріорних показників. Визначено методичні підходи та здійснено розрахунок індексу потенціалу екологічної модернізації регіонів України, що дало можливість оцінити наявність економічних передумов для такої модернізації. Виділено п'ять груп регіонів із достатнім, задовільним, посереднім, граничним і незадовільним рівнем потенціалу екологічної модернізації території. Сформульовано рекомендації щодо змісту екомодернізаційної стратегії для цих груп. В якості стратегії екологічної модернізації для перших трьох груп регіонів рекомендується стимулювання розбудови сучасної економічної бази та стабілізація техногенних навантажень, для четвертої групи – модернізація економічної бази та екологічне оздоровлення територій, для п'ятої – першочергова реструктуризація економічної бази та екологічне оздоровлення територій.
-
Передумови розвитку транспортно-експедиторських послуг в Україні.
У статті помічено, що транспортна галузь є найважливішою складовою виробничо-господарської діяльності України, яка має в своєму розпорядженні всі сучасні види транспорту і адекватні транспортні комунікації, що відповідають потребам стійкого розвитку економіки країни. Підкреслено, що розвиток транспорту, який є найважливішою сферою суспільного виробництва, спрямований на всебічне задоволення потреб населення в перевезеннях. Формування в Україні ринкових відносин привело до прискорення процесу розвитку ринку транспортно-експедиторських послуг, оскільки відбулися зміни у геополітичному статусі України та значно розширилися зовнішньоторговельні зв’язки. У статті проведено аналіз сучасного стану і динаміки вантажних перевезень в Україні для визначення особливостей і недоліків притаманних вітчизняному сектору вантажних перевезень. Розглянуто структуру вантажоперевезень різними видами транспорту, що дозволило відмітити найбільшу їх частку протягом досліджуваного періоду. Помічено, що незважаючи на досягнення в галузі транспортних перевезень, сучасна транспортна галузь України за багатьма параметрами не відповідає зростаючим потребам суспільства і європейським стандартам якості надання транспортних послуг та вимагає проведення комплексного аналізу показників динаміки її розвитку з метою визначення основних напрямів реформування та вдосконалення діяльності. У статті проаналізовано зовнішньоекономічну діяльність України за видами вантажопотоків у 2013-2015 рр. Авторами підкреслено, що з точки зору світового досвіду та сучасних тенденцій розвитку глобального ринку транспортноекспедиторських послуг Україна знаходиться на етапі формування та консолідації галузі, значно поступаючись західним країнам, як з якості, так і за комплексністю послуг, які надаються національними транспортно-логістичними компаніями. -
Критерії оптимальності втручання держави в ринкову економіку в умовах світової економічної кризи.
В статті досліджується проблематика оптимальності державного втручання в ринкові процеси. Аналізуються питання визначення необхідності державного втручання, його позитивні та негативні наслідки для національної економіки. Досліджуються умови за яких державне втручання у ринок є об’єктивно необхідним. Обґрунтовано, що встановити прямий зв’язок між рівнем державного втручання в економіку та економічним розвитком є складно. Поряд з тим, доведено, що оптимальність державного втручання можна визначити через обрахунок економічної ефективності проведення державного регулювання ринкових відносин та економічних процесів. У відповідності до критеріїв співвідношення результату та витрат, виокремлено види ефективності державного втручання в економіку. Визначено що антикризова політика українського уряду під час світової кризи 2008-2009 рр. була неефективною. Підсумовуючи, слід зазначити, що питання досягнення оптимального рівня державного втручання в ринкові процеси є індивідуальним для кожної країни. Оптимальність державного втручання, напряму пов’язана з його ефективністю. Якщо при визначенні показників ефективності виявляється, що державне втручання не призводить до покращення стану економіки, то питання його обмеження має бути одним з основних. Попри об’єктивну необхідність державного втручання в ринок за умов наявності кризи, такий вплив також має бути економічно обґрунтованим і може бути доцільним лише за умов досягнення позитивних зрушень у найкоротші проміжки часу. -
Правове забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва у сучасному місті.
У статті, на основі аналізу останніх тенденцій економічного і соціального розвитку сучасних міст, а також, даних щодо питомої ваги надходжень від підприємництва у міських бюджетах, розглянуто теоретико-методологічні основи стратегічного управління сучасним містом, питання стратегічного планування та фінансового забезпечення обґрунтування організаційних стратегій в управлінні містом, місця підприємництва у інфраструктурі сучасних міст. Проведено аналіз світового досвіду побудови відносин муніципалітетів міст із суб’єктами різноманітних форм власності, що входять в міське господарство, та надано певні рекомендації для суб’єктів підприємництва в Україні в рамках загальноміських планових документів. Особлива увага приділена аналізу економіко-правових питань та інноваційно-інвестиційних аспектів розвитку міського підприємництва. Місто розглядається як соціально-економічна система, одним з основних механізмів наповнення бюджету є малий та середній бізнес. Зазначається необхідність результативного управління ресурсами територіальної громади, організації функціонування та взаємодії підприємництва та об’єктів міської інфраструктури, моделюванню системи управління сучасним містом. Обґрунтовано сукупність методів та інструментів реалізації напрямів стратегічного розвитку міста, які враховують правові та інноваціно-інвестиційні аспекти, взаємодію місто- утворюючих та забезпечуючих галузей, широке залучення підприємництва у комунальну галузь міста. -
Світові тенденції реалізації концепції сталого розвитку.
У статті обґрунтовується необхідність залучення корпоративного сектора щодо реалізації концепції сталого розвитку. Представники бізнесу повинні вибрати найбільш пріоритетні цілі сталого розвитку і інтегрувати їх в свою діяльність. В даний час Глобальний договір ООН реалізує ініціативи Глобального договору LEAD для залучення бізнес-лідерів щодо реалізації концепції сталого розвитку на основі інновацій, експериментів, обміну досвідом та встановлення партнерських відносин. Корпоративний сектор працює в рамках LEAD для створення ефективних інструментів для досягнення ЦУР і взаємодії між компаніями, урядами, місцевими громадами, громадянським суспільством в інтересах сталого розвитку. Кращі світові практики в досягненні цілей сталого розвитку розглядаються. У дослідженні підкреслюється основні напрямки реалізації ЦУР, таких як засоби для відповідальної практики, створення робочих місць, участь в програмах державно-приватного партнерства, надання доступних товарів і послуг, створення навчальних програм і розвитку громад, R & D, переробки відходів, участь в ініціативи агентств ООН та інших міжнародних організацій, які спрямовані на поліпшення якості життя людей, зберегти навколишнє середовище і піклуватися про майбутні покоління. Визначено результати опитування керівників за значимістю для реалізації ЦУР в бізнес-стратегії. Це показує, що глобальні лідери бізнесу розуміють важливість досягнення цілей сталого розвитку, координація їх бізнес-стратегій з ЦУР і брати участь в її досягнення, що дозволяє отримати конкурентну перевагу і підвищення репутації компанії. -
Фінансова безпека в контексті управління брендами підприємства.
У статті викладено результати дослідження у сфері фінансової безпеки в контексті управління брендами підприємства. Узагальнено основні підходи фахівців з цього напрямку. Визначено основні ризики, які виникають в процесі фінансової діяльності при розробці та управлінні брендами підприємства. Охарактеризовано види інноваційного інвестування, що сприятимуть зміцненню конкурентних позицій підприємства. Сформовано основні принципи створення та розвитку брендів та підкреслена їх ефективність. Наведено основні заходи захисту від загроз, фінансових ризиків, які можуть впливати на хід виконання фінансової стратегії по захисту брендів підприємства. Зроблено висновок, що фінансова безпека в контексті управління брендами є важливою стратегічною умовою функціонування та розвитку підприємств. Адже фінансова безпека являє собою стан фінансової стабільності в якому повинно знаходитися підприємство для реалізації своєї стратегії і в процесі створення та управління брендами підприємства. Саме бренд підприємства є нематеріальним активом, що дозволяє збільшити додану вартість товару і підвищити конкурентоспроможність підприємства. Система фінансової безпеки використовує різні методи та заходи, що включають і нормативне регулювання, і внутрішній механізм управління брендами підприємства, і систему інструментів, які здатні зберігати і ефективно використовувати наявні ресурси підприємства. Поняття фінансової безпеки пов’язане з фінансовими ризиками. Важливими інтересами в боротьбі з ними виступають максимізація прибутку та залучення додаткових інвестицій, які реалізуються шляхом придбання готової та розробки власної науково-технічної продукції, патентів, винаходів, товарних знаків. Це можливо реалізувати відповідно до принципів формування та розвитку брендів продукції та побудови відповідної системи заходів їх захисту. -
Фінансова безпека в контексті управління брендами підприємства.
У статті викладено результати дослідження у сфері фінансової безпеки в контексті управління брендами підприємства. Узагальнено основні підходи фахівців з цього напрямку. Визначено основні ризики, які виникають в процесі фінансової діяльності при розробці та управлінні брендами підприємства. Охарактеризовано види інноваційного інвестування, що сприятимуть зміцненню конкурентних позицій підприємства. Сформовано основні принципи створення та розвитку брендів та підкреслена їх ефективність. Наведено основні заходи захисту від загроз, фінансових ризиків, які можуть впливати на хід виконання фінансової стратегії по захисту брендів підприємства. Зроблено висновок, що фінансова безпека в контексті управління брендами є важливою стратегічною умовою функціонування та розвитку підприємств. Адже фінансова безпека являє собою стан фінансової стабільності в якому повинно знаходитися підприємство для реалізації своєї стратегії і в процесі створення та управління брендами підприємства. Саме бренд підприємства є нематеріальним активом, що дозволяє збільшити додану вартість товару і підвищити конкурентоспроможність підприємства. Система фінансової безпеки використовує різні методи та заходи, що включають і нормативне регулювання, і внутрішній механізм управління брендами підприємства, і систему інструментів, які здатні зберігати і ефективно використовувати наявні ресурси підприємства. Поняття фінансової безпеки пов’язане з фінансовими ризиками. Важливими інтересами в боротьбі з ними виступають максимізація прибутку та залучення додаткових інвестицій, які реалізуються шляхом придбання готової та розробки власної науково-технічної продукції, патентів, винаходів, товарних знаків. Це можливо реалізувати відповідно до принципів формування та розвитку брендів продукції та побудови відповідної системи заходів їх захисту. -
Ефективність управління конкурентоспроможністю великих корпоративних структур.
В статті проведено аналіз темпів розвитку світового ринку сталі протягом останніх п’яти років, а також аналіз динаміки розвитку української компанії «Metinvest Holding LLC» за цей же період часу. З’ясовано основні тенденції розвитку світової металургійної галузі. Зроблено висновок про наявність стагнації і початок розвитку кризи у світовій металургійній галузі. Проведено аналіз основних виробничоекономічних показників діяльності компанії «Metinvest Holding LLC». Проаналізовано динаміку таких економічних показників як рівень доходів, EBITDA, чистого прибутку, вартості активів компанії, а також динаміку таких виробничих показників, як обсяги виробництва сталі, обсяги видобутку залізної руди і вугілля. Зроблено висновок про те, що основною причиною зниження ефективності і збитковості компанії є зменшення обсягів виробництва основних продуктів компанії: сталі, залізної руди, кам’яного вугілля. За допомогою авторської методики оцінено рівень ефективності управління конкурентоспроможністю компанії. На основі аналізу основних виробничо-економічних показників та результатів розрахунок коефіцієнта ефективності управління конкурентоспроможністю зроблено висновок про зниження ефективності управління конкурентоспроможністю в компанії «Metinvest Holding LLC». За допомогою розрахунків доведено, що найбільше зниження ефективності відбулося в управління ресурсною конкурентоспроможністю, що свідчить про необхідність звернути увагу керівництва компанії на підвищення ефективності використання ресурсів компанії. Важливим резервом підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю є використання управлінських синергій, що виникають в процесі управління великими корпоративними структурами. -
Вдосконалення процесу управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств.
Дослідження інноваційного розвитку машинобудівних підприємств показали кризове становище підприємств. Зниження інноваційної активності обумовлено спаду попиту на вітчизняну машинобудівну продукцію, тому як основними ринками збуту були російські ринки. Загострення економічної та політичної ситуації в країні не дає змогу машинобудівним підприємствам розвиватись та бути конкурентоспроможним. Відтак проведення комплексної інноваційної діяльності є вагомим фактором успішної підприємницької ініціативи на машинобудівних підприємствах. Використання моделювання діяльності підприємства є важливою складовою в прийнятті управлінських рішень. Кожна з моделей спрямована на вирішення певних проблемних елементів, що можуть виникнути на підприємстві під час його діяльності. Розроблений методичний підхід до оцінки стану необхідності та можливості інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, що розраховується за сукупністю показників, які характеризують основні параметри інноваційної активності підприємства, дозволить визначити рівень інноваційного розвитку різних підприємств, проаналізувати динаміку рівня інноваційного розвитку та на основі цього розробити заходи, спрямовані на покращення ситуації. Заходом щодо прийняття управлінського рішення щодо інноваційної діяльності є розроблений алгоритм. -
Методичний підхід до системного управління кризою на машинобудівних підприємствах з використанням економічних інструментів.
У статті визначено, що з метою залучення інвестицій у вітчизняну економіку, необхідно будувати прозорий, перспективний та системний бізнес, в основі якого лежить ефективно діюча система антикризового управління. В цьому питанні мають бути зацікавлені не тільки самі підприємства, а й державні органи влади. У статті наголошено на відсутності з боку держави та банків підтримки вітчизняних підприємств. На сьогоднішній день значно обмежені можливості кредитування фінансовонеспроможних підприємств, а також купівля цінних паперів у неякісних емітентів. Це, на жаль, зовсім нівелює можливість відновити економічний стан підприємств, які знаходяться у кризовому стані. У зв’язку з вищенаведеним, керівний склад підприємств повинен бути особисто зацікавлений у застосуванні сучасних інструментів антикризового менеджменту при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Ефективно діюча система антикризового управління поряд з коректно сформульованою стратегією є одним з найважливіших критерієв економічного успіху підприємства. У статті запропоновано використовувати методичний підхід до системного управління кризою на підприємствах машинобудування, який поєднує тактику і стратегію антикризового управління, а також враховує часовий фактор як один з найголовніших. Кожна стадія методики системного управління кризою передбачає наявність у менеджменту підприємства заздалегідь розробленої антикризової програми відповідно до специфіки його діяльності, яка коригується відповідно до наявної ситуації. -
Моделювання екологічних витрат підприємства як інструмент їх оптимізації.
В дослідженні, викладеному в даній науковій статті, розглянуто процес оптимізації екологічних витрат промислового підприємства. Екологічні витрати розглядаються в розрізі коштів, необхідних на реалізацію екологічної програми підприємства. Метою дослідження є побудова лінійної оптимізаційної економіко-математичної моделі екологічних витрат підприємства гірничо-металургійного комплексу. В даному дослідженні використовуються методи аналізу та синтезу наукових понять, методи порівняння та математичного моделювання. В даному дослідженні розглянуто процес реалізації екологічної програми на підприємстві. Досліджено механізм фінансування окремих програмних заходів. Запропоновано використовувати лінійну оптимізаційну модель, в рамках якої розглядаються наступні параметри: бальна оцінка ефективності впроваджуваних заходів в рамках екологічної програми, рівень значущості кожного із запроваджуваних заходів, мінімальна сума, необхідна для запровадження кожного із заходів. Проведено оцінку розподілу екологічних витрат на трьох підприємствах гірничо-металургійного комплексу Дніпропетровської області. В ході даного дослідження розроблено лінійну оптимізаційну модель витрат на реалізацію екологічної ініціативи підприємства в рамках його екологічної програми. Досліджено процес розподілу коштів між програмними заходами, удосконалено його систему. Надано рекомендації щодо оптимального співвідношення розподілених коштів при мінімальному заданому їх значенні. Запропонована оптимізаційна модель дозволяє максимізувати власну екологічну ініціативу підприємства з урахуванням мінімальних заданих витрат на кожен із природоохоронних заходів. Дана модель також може бути застосована при оцінці поточних та капітальних природоохоронних витрат підприємства з урахування експертних оцінок їх ефективності та рівня значущості їх складових. -
Реалізація екологічної відповідальності підприємства в системі стратегічного управління.
Наукова стаття присвячена аналізу та обґрунтуванню ролі екологічної відповідальності підприємства у системі його стратегічного управління. У статті обґрунтовано актуальність дослідження процесу реалізації екологічної відповідальності підприємства, що пов’язано з швидким забрудненням навколишнього середовища і вичерпанням природних ресурсів, що веде до нераціонального їх споживання і злочинної безвідповідальності. Визначено доцільність дотримання балансу між екологічними, соціальними і фінансовими результатами фінансово-господарської діяльності підприємства. На підставі узагальнення традиційних підходів і системного розуміння обґрунтовано сутність дефініцій «екологічний менеджмент» і «екологічна відповідальність», що визначило еволюцію їх змісту й інструменти реалізації екологічної відповідальності. Визначено принципи екологічного менеджменту в рамках удосконалення стратегії управління. Запропоновано процесуальний комплекс, що включає в себе етапи реалізації та елементи формування компромісної стратегії управління для підприємств, які функціонують з позиції екологічно відповідального бізнесу. Виявлено основні проблеми реалізації екологічної відповідальності підприємства та обґрунтовано необхідність її підвищення.
-
Диференціація платежів за користування надрами як інструмент розподілу і перерозподілу природної ренти.
У статті досліджено ренту як економічну категорію, яка набуває форми абсолютної і диференціальної ренти. Підкреслено значення і роль рентної методології в удосконаленні системи платежів за користування надрами, яка носить надмірно фіскальний характер. Обґрунтовано визначення базового рівня плати за користування надрами і необхідність застосування диференціації платежів. Доведено, що ставка плати за користування надрами розглядається як мінімальна плата, що стягується з надрокористувачів незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов їх експлуатації. Зазначено, що перевагами диференціації платежів розвинених країн виступають не гірничо-геологічні та якісні характеристики, що є основними в вітчизняному оподаткуванні, а фінансово-економічні фактори. Встановлення рентної плати і обчислення рентного доходу має носити індивідуальний, пооб’єктний характер. Зроблено висновок, що диференціація платежів повинна бути окремим інструментом розподілу і перерозподілу природної ренти і наступним етапом (після встановлення базового, науково обґрунтованого рівня) регулювання певної державної політики. Плата за користування надрами як категорія податку на виробництво не є фіскальним інструментом вилучення надприбутків в надрокористуванні. Їх вилучення пропонується на основі прогресивного оподаткування прибутку понад певний рівень рентабельності (нормального прибутку). Рентну плату за користування надрами можна вважати найбільш важливим і значимим природно-ресурсним платежем, його питома вага в структурі надходжень зборів за спеціальне використання природних ресурсів є найвищою. -
Роль публічного адміністрування у розвитку малого підприємництва в Україні.
У статті розглядаються роль публічного адміністрування у стимулюванні підприємницької активності та взаємодія інституту підприємництва з іншими структурними елементами суспільної системи. Проаналізовано стан малого підприємництва в Україні, визначено фактори негативного впливу на розвиток малого підприємництва та шляхи подолання такого впливу в сучасних умовах господарювання. В Україні формування малого підприємництва як господарської системи пройшло недовгий, але складний шлях. Це наслідок не тільки нестачі фінансових, матеріальних, кадрових, інтелектуальних та інших ресурсів, а й слабкості теоретичного осмислення ситуації, що склалася і наукового аналізу реальної практики управління розвитком малого підприємництва. Незважаючи на достатню кількість політичних заяв і чималу кількість нормативно-правових документів, програм і планів, що декларують сприяння розвитку малого підприємництва, до теперішнього часу закладені тільки основи державної політики розвитку малого підприємництва. Умовами підвищення ефективності публічного управління розвитком малого підприємництва є створення умов для підвищення ступеня участі населення та суб'єктів підприємництва в публічному адмініструванні, формування відповідальності за добробут громадян не тільки з боку держави, але і інститутів громадянського суспільства, бізнес-спільноти, забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування та підприємців шляхом використання перевірених практикою форм і методів взаємодії.
-
Стратегія розвитку консалтингу в системі управління інноваційним розвитком підприємства.
У статті, на основі існуючого досвіду управління інноваційними процесами в умовах роботи суб’єктів господарювання, виявлено конкретні проблеми, дано їх оцінку та пропозиції з формування стратегії розвитку управління інноваційними розвитком підприємств в умовах трансформаційної економіки. Запропоновано шляхи підвищення їх ефективності за рахунок управлінських чинників. Виявлено, що одним з найбільш прийнятних методів оцінки інноваційних процесів, з точки зору ефективності використання матеріальних, енергетичних, трудових та інших ресурсів, є не лише засоби планування, програмування та моделювання процесів, а й врахування збалансованої із галузевими та регіональними особливостями визначення економічної стратегії інноваційного розвитку як національної економіки загалом, так і безпосередньо промислових підприємств. Встановлено, що за рахунок комплексного використання згаданих інноваційних чинників, при внесенні в законодавство відповідних змін, можна забезпечити підвищення ефективності реформ та попередити негативні кризові явища у виробничій сфері. -
Модель реалізації інвестиційних проектів на підставі розвитку організаційно-економічного механізму: теоретико-методичний аспект.
У статті проаналізовано існуючі підходи вчених до побудови моделей реалізації інвестиційних проектів. Охарактеризовано переваги і недоліки існуючих моделей впровадження інвестиційних проектів. Удосконалено модель реалізації інвестиційних проектів на підставі розвитку організаційно-економічного механізму, в основі якої закладено інвестиційну, економічну, організаційну складові та яка дозволяє встановити зв’язки між математичними методами оцінки проектів. Обґрунтовано переваги запропонованої моделі та охарактеризовано алгоритм побудови моделі реалізації інвестиційного проекту, з’ясовано доцільність використання організаційно-економічного механізму. -
Структурна модель «портфеля компетенцій» стратегічного консалтингу в інфраструктурі національної інноваційної системи.
У статті розглянуто теоретичні аспекти поняття «компетентність» та «компетенція» відповідно з позицій ресурсно-орієнтованого підходу до управління. Встановлено взаємообумовленість понять компетентність та компетенція для стратегічного консалтингу, які не є синонімами, але доповнюють одне одного в системі управління розвитком. Визначено, що компетентність консультанта є рівнем освітньої підготовки, необхідної для вирішення наданих завдань як досвідченого спеціаліста. У той же час, рівень ефективності виконання завдань буде залежати від компетенцій, які мають цінність для компанії відносно конкурентів, та відкривають доступ до різноманітних ринків з метою підвищення рівня конкурентоспроможності. На авторський погляд ключові компетенції експертів-науковців та консультантів практиків консалтингової компанії доцільно представити у вигляді «портфеля компетенцій». Доведено, що до визначаючих компетенцій компанії відносять, як правило, сильні стороні працівників компанії, ступінь ефективності використання їх здібностей в інтересах компанії, якості організації та координації індивідуальних зусиль. Запропоновано до складових «портфеля компетенцій» відносити наступні компетенції: інтегративні; сoцiально-психолoгiчні; організаційні; інформаційно-технологічні. Автором сформовано структурну модель «портфеля компетенцій» стратегічного консалтингу в інфраструктурі Національної інноваційної системи «Стратегічний консалтинг», яка є індивідуальним типом організації предметно-специфічних знань консультантів (науковців та практиків), що повинно відповідати вмінням формувати та реалізовувати ефективні оперативні й стратегічні рішення у процесі надання консалтингових послуг. За таким підходом структурна модель « портфель компетенцій» стратегічного консалтингу створює конкурентні переваги в системі управління інноваційним розвитком підприємств та впливає на їх конкурентне позиціонування. -
Вплив інноваційної активності підприємств на економічну безпеку машинобудівної галузі України.
В роботі було проведене дослідження впливу інноваційної активності підприємств на стан економічної безпеки машинобудування України. Встановлено, що впродовж 2010 – 2014 років знижувались індекси промислової продукції підприємств машинобудування, деяке, незначне покращення ситуації спостерігається у 2015 році. Темпи зростання інноваційно активних підприємств у галузі незначно збільшувались у 2011 та 2014 роках. Але усе це спостерігається на фоні загального зниження кількості таких підприємств. Це дало підстави дійти висновку, що машинобудування впродовж аналізованих років перебуває у стадії спаду виробництва та зниження активності інноваційних процесів на підприємствах галузі. Аналіз отриманих результатів дозволив дійти висновку, що автомобілебудування України впродовж останніх років знаходиться на стадії системної кризи. Щодо інших видів діяльності – то за певних умов є підстави сподіватись, що завдяки підвищенню інноваційної активності підприємство, можливим є вихід з кризи. Доведено, що для підвищення рівня науково-технологічної безпеки підприємств машинобудівної галузі доцільно визначити такі напрями: підтримку і розвиток фундаментальної науки; створення нових технічних знань і наукових послуг; заохочення інноваційної активності підприємств галузі; створення інноваційної інфраструктури, до складу якої входять висококваліфіковані кадри, сучасна технологічна база, правові й організаційні системи захисту, системи комунікацій; організацію діяльності по освоєнню і широкому впровадженню прогресивних промислових технологій: на базі розвитку міжнародних зв'язків, через спільні підприємства; на базі вже наявного виробничого і технологічного потенціалу. Виходячи з того, що машинобудування на належить до галузей третього та четвертого укладів, які домінують у національному господарстві, доцільним є впровадження заходів з метою подолання негативних тенденцій у їх розвитку, що підривають економічну безпеку країни. -
Механізм інвестування транспортної інфраструктури.
У статті підкреслюється необхідність розроблення нових, більш ефективних підходів до утримування й розвитку транспортних систем. Наголошується, що механізми регулювання інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури припускають використання довгострокового підходу до прийняття інвестиційних рішень, що забезпечує досягнення погоджених цілей політики Критерієм вибору країн для аналізу стали поширеність і актуальність механізмів інвестування в транспортний комплекс, а також застосування моделей кількісної і якісної оцінки. Дослідження вітчизняної практики, а також досвіду та практики зарубіжних країн, щодо фінансування крупних інфраструктурних проектів, дозволило дійти висновку, що не існує єдиного, універсального, усіма прийнятого методу фінансування. У статті розглянуто закордонний досвід фінансування транспортної інфраструктури. Рекомендовано схему регулювання та фінансування проектів в транспортній інфраструктурі на основі досвіду Великобританії та інших країн ЄС. Обгрунтовані позитивні та негативні сторони державно приватного партнерства. Розглянуто можливі напрямки фінансування розвитку транспортної інфраструктури. Наведені переваги впровадження системи RAB-регулювання й головні складові моделі RAB-регулювання. Представлено змінювання структури тарифу на передачу інфраструктурної послуги після впровадження RABрегулювання. Підкреслюється, що необхідно як на державному, так і на регіональному рівні прийняти рішення щодо випробування нового методу тарифоутворення. Основний показник, що визначає рівень продуктивності в рамках даного методу тарифоутворення – індекс ефективності операційних видатків. Надалі методика RAB повинна максимально враховувати інтереси всіх економічних агентів, бути детально пророблена й забезпечувати збалансованість прийнятих рішень, враховуючи обмеження й можливості її застосування в реальних умовах господарювання. -
Інноваційний розвиток світової економіки: теоретичний аспект.
Проведено аналіз існуючого теоретичного базису дослідження основних аспектів інноваційного розвитку з врахуванням того що глобалізація світової економіки привнесла ряд нових економічних можливостей та диверсифікувала методологію конкурентної боротьби. Досліджено становлення концепції інноваційного розвитку світової економіки, яка в своєму розвитку пройшла кілька послідовних етапів, досить широко висвітлених у зарубіжній та вітчизняній економічній науці. Визначено, що в зарубіжній економічній науці єдиного підходу до трактування поняття «інновації» не склалося. Запропоновано, з урахуванням тих радикальних змін, які відбуваються в даний час в світовій економіці, використовувати поняття інновацій, під якими слід розуміти результати трансформації ідей, розробок й досліджень в нове або удосконалене соціально-економічне та науково-технічне рішення, результати якого повинні бути суспільно визнані (знайти застосування в поточної Кленин та перспективній практичній діяльності). Розглянуто основні методики визначення інноваційного розвитку та його впливу на економічний розвиток країни. Визначено дві великі групи факторів, що детермінують нерівномірність інноваційного розвитку: фактори інноваційного характеру (рівень фінансування інноваційної діяльності в країні, особливо НІС, нормативно-правова база регулювання інновацій); чинники загальноекономічного впливу (рівень освіти в країні, рівень і динаміка ВВП на душу населення). Отримано висновок, що побудова методології дослідження інноваційного розвитку економіки має базуватися на врахуванні двох складових: промислової політики та зовнішньоекономічної складової.
-
Концептуальні підходи до управління маркетинговими ризиками в інноваційній діяльності підприємств.
У статті розглянуто та систематизовано методи оцінки маркетингових ризиків в інноваційній діяльності підприємств. Встановлено, що управління новими видами продукції, які орієнтовані не на попит продукції, а на попит ідеї інновації, який класифікується інноваційними намірами відповідно до таких ознак: обсяг; особливість; комплексність; ступінь важкості; значення; ризики. Успіх в управлінні підприємством забезпечується за умови гнучкого й адекватного пристосування до зовнішнього середовища, врахування та управління ризиками. У статті наведені категорії ризиків та маркетингових ризиків. Удосконалено понятійний апарат щодо сутності поняття «маркетингові ризики в інноваційній діяльності підприємств», що визначається як сукупність ризиків, що виникають на всіх етапах життєвого циклу інноваційної продукції, та відображає міру відхилення від цілей, міру невдачі, розмір збитків під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів у ході здійснення маркетингової діяльності. Удосконалена класифікація маркетингових ризиків в інноваційній діяльності підприємств виділяє ризики помилкового вибору цільового сегменту, недостатньої сегментації ринку, помилкового вибору стратегії продажу, неефективної рекламної компанії, недостатнього фінансування інноваційної діяльності, невиконання господарських договорів, ризик, пов'язаний із забезпеченням прав власності на інноваційний проект. У статті наведено поетапний алгоритм якісного аналізу маркетингового ризику та поведінки його суб’єктів щодо прийняття ризику; схема процесу кількісного аналізу маркетингового ризику. Автором згруповано наступні методи управління маркетинговими ризиками у інноваційній діяльності підприємств: уникнення, локалізація, дисипація, компенсація, утримання, передача, зниження маркетингових ризиків. -
Аспекти управління ефективністю маркетингових комунікацій в мережі інтернет.
В статті досліджені аспекти управління маркетинговою комунікацією в мережі Інтернет. Підкреслено значення оцінки каналів залучення цільової аудиторії на сайт підприємства. Проаналізовані дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питання управління та оцінки комунікації онлайн. Отриманооб’єктивні дані стосовно ефективності роботи джерел трафіку шляхом впровадження в рекламні кампанії методу уточнення статистичних даних, що ґрунтується на застосуванні utm-розмітки посилань.Виявлено можливості збільшення чисельності залученої цільової аудиторії з меншими питомими витратами. Підкреслено, що використання додаткових параметрів розмітки дозволяє отримати інформацію про джерела, з яких надходять користувачі, встановити позиції, на яких було показано відповідні оголошення, виявити тип розміщення, що був використаний рекламною системою та інші цінні аналітичні дані. Показано, що за використання додаткової розмітки система «Гугл» дозволяє отримати інформацію про тематику ресурсів розміщення реклами, типу відповідності ключових слів та інші важливі характеристики каналу походження трафіку, що є недоступними за замовченням. Запропонований метод дозволяє отриматистосовно трафіку інформацію про рекламну систему, тип кампанії, її назву та ключове слово (для контекстної реклами).Встановлено, що більш точні аналітичні дані дозволяють корегувати існуючі рекламні кампанії таким чином, щоб отримати збільшення обсягів замовлень з сайту при меншій вартості їх залучення. Використання utm-міток має великий потенціал для управління маркетинговими комунікаціями сучасних підприємств машинобудування.
-
Direct-mail як ефективний інструмент прямого маркетингу.
У статті розглянуто один з інструментів прямого маркетингу - директ-мейл. За допомогою якого компанія може успішно вибудовувати прямі маркетингові комунікації виробник - споживач. Директ-мейл має величезну силу переконання. Його можна використовувати для дрібних угод і для великих операцій. Директ-мейл був, є і залишиться потужним маркетинговим інструментом. Зроблено наступні висновки: прямі поштові звернення мають значні переваги у формуванні лояльності споживачів, оскільки спрямовані на конкретну цільову аудиторію, використовують індивідуальні звернення до потенційних та існуючих клієнтів, які мають конфіденційний характер; ефективність директ-мейл заходів залежить від правильного вибору цільової аудиторії, актуальності бази даних клієнтів, правильного вибору часу проведення директмейл кампанії та креативності самих звернень до споживачів; основними вимогами до прямого рекламного звернення є: простота, зрозумілість, прозорість, наявність в рекламі прямого звернення до споживача та чітко визначеної позиції товару; директ-мейл дозволяє прибігати як до раціонального, так і до емоційного видів реклами. Технології директ - мейл це потужна зброя у конкурентній боротьбі. За його допомогою можна залучати нових клієнтів, розширювати свій бізнес і отримувати високі доходи. -
Удосконалення стилів управління персоналом під впливом культури виробництва підприємства в машинобудівній промисловості.
Досліджено теорії стилів управління персоналом промислових підприємств. Встановлено, що кореляція стилів управління персоналом впливає на стратегію розвитку підприємств. Визначено вплив рівня лояльності клієнта на інноваційний потенціал підприємства. Виконано аналіз внутрішнього середовища і умови, які дозволяють формувати цілеспрямовану місію і стратегію розвитку підприємства. Після дослідження ситуації на промислових підприємствах, ми дійшли висновку, що, з метою ефективного управління персоналом, глобальним корпораціям доведеться врахувати стратегічне бачення їх керівництва та рівень продуктивності праці. Доведено факт, що ключові індекси продуктивності праці мають бути засновані на методології загальної стратегії розвитку підприємства. Така система індексів дозволяє класифікувати і здійснити оцінку роботи працівників за їх місцем і значенням для підприємства. Рівні значущості мають на увазі організацію системи індексів продуктивності. Вдосконалено стилі управління персоналом в залежності від ефективної культури управління. -
Особливості впровадження корпоративної соціальної відповідальності бізнесу в Україні та Туреччині.
В статті розглянуті пріоритетні напрями та механізми реалізації КСВ, яких повинні дотримуватись соціально відповідальні підприємства. Увага приділена розбіжностям розуміння сутності поняття КСВ в Україні та Туреччині. Для компаній в Україні КСВ - це не добровільна річ, а «зобов'язання перед українським суспільством». Відмінності між тлумаченнями КСВ українських компаній - ледь помітні. Тобто, в Україні ще немає чіткого уявлення керівниками та співробітниками підприємств щодо поняття корпоративної соціальної відповідальності бізнесу та його значимості в житті підприємства.В Туреччині КСВ є важливою для підприємств та фірм не тільки щоб стати більш конкурентоспроможними, але, щоб зробити співробітників більш активними, зберегти навколишнє середовище і для підтримки суспільства. В статті приділена увага різновидам звітності в області корпоративної соціальної відповідальності. Слід зазначити, що зовсім недавно в Україні почали використовувати форму звітності ISO 26000. В Туреччині, організації для звітності по КСВ також застосовують аналогічні форми та методи звітностей. Найбільшим попитом серед турецьких фірм користується форма звітності за стандартами Міжнародної Ради з Інтегрованої звітності. Проаналізувавши інформацію, можна стверджувати, що в Україні зростає рівень обізнаності підприємств про концепцію соціальної відповідальності. Але для забезпечення ефективної системи впровадження концепції корпоративної соціальної відповідальності необхідна тісна співпраця між урядом, бізнесом і суспільством. -
Влияние финансовой инфраструктуры на конкурентоспособность современного предпринимательства.
В статье автором отмечается, что на данный момент в стране проводятся меры по последовательному осуществлению экономических реформ, улучшению бизнес среды, развитию ненефтяного сектора наравне с нефтяным. Поэтому на современном этапе развития государством реализуется политика протекционизма по защите отечественных производителей от иностранной конкуренции и политика импортозамещения. Поэтому, привлечение в экономику страны иностранных инвестиций является важной составной частью стратегии экономического развития Азербайджанской Республики. Экономическое развитие страны в последние годы способствовали росту заинтересованности иностранных государств во вложении долгосрочных инвестиций в экономику Азербайджана. Все это свидетельствует о том, что экономика Азербайджана в настоящее время интегрируется в мировую экономику с учетом иностранных инвестиций. Реализуются государственные программы по социально-экономическому развитию регионов, ненефтяного сектора экономики. Надо отметить, что географическое положение, запасы углеводородного сырья, богатые ресурсы драгоценных металлов и строительных материалов, а также благоприятный климат для сельского хозяйства и туризма создают множество возможностей для местных и иностранных инвесторов. В современных экономических условиях выживание и развитие субъекта предпринимательской деятельности во многом зависит от уровня его конкурентоспособности. Высокая конкурентоспособность фирмы является гарантом получения высокой прибыли в рыночных условиях Таким образом, географическое положение, запасы углеводородного сырья, богатые ресурсы драгоценных металлов и строительных материалов, а также благоприятный климат для сельского хозяйства и туризма создают множество возможностей для местных и иностранных инвесторов. -
Основные приоритеты Азербайджана – концепция развития и стратегический взгляд в будущее.
В статье автором указывается, что самым основным вопросом в условиях глобализации является повышение эффективности и конкурентоспособности экономики, что, в свою очередь, обеспечит ее прогресс на инновационной основе и позволит выдвигать на передний план адекватное развитие человеческого капитала, имеющего решающее значение. Информационные и коммуникационные технологии, которые стремительно развиваются и распространяются в первом десятилетии XXI века и до сегодняшнего дня, а также получившие в связи с этим новый импульс процессов глобализации, положительно повлияли на социально- экономическую жизнь страны. Следовательно, в условиях глобализации во всем мире немыслимо ускоряются темпы изменения экономических и хозяйственных процессов, тиражирования инновативных новшеств, их применения в расширенной производственной сфере с активизацией инновационной деятельности на качественно новой плоскости. На самом деле это «положительно заряженный» эффект глобализации, который позволяет все большему числу стран приобщаться к достижениям в области инноваций, передовым техническим стандартам и новым методам управления. Таким образом, основная задача, стоящая на нынешнем этапе, заключается в ускорении диверсификации экономики, сохранении и в будущие годы высоких темпов развития не нефтяного сектора вне зависимости от уровня нефтяных доходов, повышении конкурентоспособности и расширении экспортных возможностей.
-
Формування підприємницької культури.
Ефективний розвиток ринкової економіки вимагає створення конкурентоспроможного виробництва на базі нової філософії господарювання, що в свою чергу диктує необхідність виховання нового покоління фахівців з високим рівнем підприємницької культури. Підприємцю необхідно знайти надійних партнерів і соратників. Потрібно бути готовим до конкурентної боротьби. Підприємство формує навколо себе певне середовище, в якому стверджується повага до особистості як такої; повною мірою реалізується природне честолюбство людини, її прагнення до самореалізації та самоствердження, що дає змогу вивільнити творчий потенціал, надає сферу діяльності, сферу прикладання своїх зусиль і виступає як тип господарювання. Підприємництво стане ефективним, коли його управлінський персонал, керівник будуть професійно підготовлені до пошуку оптимальних варіантів здійснення підприємницької діяльності. Важливу роль у функціонуванні підприємства, фірми відіграє культура підприємництва. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, й сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості продукції і послуг, а отже, й збільшенню прибутків. Культура підприємництва визначає спосіб спілкування бізнесмена зі своїми клієнтами, партнерами, підлеглими та іншими особами в процесі здійснення власної справи. Культура підприємця відображає відповідну сукупність правил, вимог, знань та вміння поводитися в бізнесу. Культура підприємництва передбачає вміння так організовувати його виробничу та комерційну діяльність, щоб успіхи в бізнесі поєднувались зі створенням умов, за яких працівники максимально задоволені працею.
-
Эконометрическая модель влияния объема иностранных инвестиций на объем ВВП.
Статья посвящена оценке влияния иностранных инвестиций, вложенных в экономику Азербайджана на объем ВВП. Построена регрессионная модель оценки влияния объема иностранных инвестиций, вложенных в экономику Азербайджана на объем валового продукта. Полученные результаты показывают, что построенные модели адекватны и могут быть использованы для прогноза. В целом приток иностранных инвестиций в экономику страны способствовал невиданному росту объема внутреннего валового продукта (ВВП). Объем ВВП является одним из основных показателей, характеризующих экономическое положение государства, а также показателем уровня жизни населения: чем выше ВВП, тем выше уровень жизни. Иностранные инвестиции положительно воздействуют на экономический рост, а значит и на уровень жизни населения. Привлеченные инвестиции помогают создавать новые рабочие места в странереципиенте, что напрямую влияет на занятость населения и снижает уровень безработицы. Внутренний валовой продукт на душу населения, измеряемый как отношение ВВП в текущих ценах к численности населения, является основным макроэкономическим показателем. Тем не менее, именно прямые инвестиции обеспечили освоение новых месторождений и позволили создать необходимую инфраструктуру для добычи и транспортировки энергоносителей, а также заложили основу для развития ненефтяного сектора. Таким образом, можно сделать вывод, что построенная эконометрическая модель вполне адекватна и может быть использована для прогноза основного макроэкономического показателя, характеризующего экономический рост. -
Передумови удосконалення системи управління стратегічними змінами в діяльності підприємств.
Висока динаміка зовнішнього середовища вимагає від керівництва підприємства готовності до змін та своєчасного реагування на них. Дослідження змін на підприємствах, як окремого напрямку управлінської науки, почалось в середині ХХ ст. Науковці пов’язують стратегічні зміни з підприємницьким розвитком, критерієм позитивності якого виступає відповідність властивостей, досягнутих підприємством в результаті змін в початковому проекті. Розгляд еволюції поглядів на проблему змін дозволив сформувати власне визначення стратегічних змін. Стратегічні зміни – це системний процес, у ході реалізації якого підприємство змушене своєчасно реагувати на зовнішні та внутрішні перетворення, які сприяють постійному розвитку, а в результаті своєчасних проведень ведуть до більш ефективного функціонування. Ефективність здійснення змін при реалізації стратегії залежить від кількох чинників: темп здійснення змін; ступінь керування з боку менеджерів; використання зовнішніх структур, наприклад, консалтингових; центральне або місцеве зосередження сил. Впровадження стратегії переважно потребує суттєвих змін на підприємстві, які можуть відбуватися під час реінжинірингу, реструктуризації або впровадження новацій. Вихідною задачею формування стратегії змін є гарантія ефективної відповіді організації на існуючу потребу або проблему. Стратегія повинна гарантувати існування або створення умов, при яких компанія буде володіти найвищими шансами домогтися успіху.
-
Оцінка впливу детермінант зовнішнього середовища на конкурентоспроможність металургійних підприємств.
Вітчизняне виробництво сьогодні характеризується далеко не повним використанням факторів управління, які забезпечують підвищення його конкурентоспроможності. В основі стратегічного управління лежить стратегія розвитку виробництва, розроблена на тривалу перспективу, яка дозволяє йому за більш короткий проміжок часу адаптуватись до реалій ринку, своєчасно реагувати на зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Одним з таких підходів може бути розробка стратегії розвитку з урахуванням оцінки впливу детермінант зовнішнього середовища на конкурентоспроможність металургійних підприємств. Запропонована модель передбачає проведення оцінки впливу чинників зовнішнього середовища у три етапи. Перший етап - визначення детермінант, які безпосередньо впливатимуть на конкурентоспроможність підприємства. Його доцільно проводити по п’яти силам конкуренції, запропонованих М. Портером: конкуренти, субститути, покупці, галузеві конкуренти, постачальники. На другому етапі досліджуються зміни зовнішнього середовища та їх загрози. Від даного етапу в подальшому залежить розробка стратегії розвитку підприємства. Третій етап полягає в оцінці впливу потенційних майбутніх наслідків змін зовнішнього середовища на майбутні результати діяльності підприємства. Використовуючи дану модель підприємства зможуть протидіяти конкурентним силам і досягти успіху. Для ефективної реалізації стратегії необхідні: розробка цілеспрямованих стратегічних планів узгодження дій всіх підрозділів підприємства, злагоджена робота команди. -
Формування ефективного механізму регулювання ринку праці України.
У статті зазначено, що на сучасному етапі розвитку держави ще не створений механізм регулювання ринку праці як узгоджена взаємодія державного, договірного регулювання та саморегулювання ринку праці. Запропоновано схему механізму регулювання ринку праці України. Встановлено, що для побудови ефективного механізму регулювання ринку праці необхідним є визначення його мети (функціонального забезпечення реалізації цієї мети), суб’єктів, об’єктів, принципів, методів, факторів впливу та інструментів. Зазначено, що метою формування ефективного механізму регулювання ринку праці України є досягнення ефективної збалансованості між попитом і пропозицією за обсягом і структурою, підвищення соціальних стандартів та покращення якості життя населення. Визначені основні та другорядні фактори впливу, які сприяють розвитку ринку праці. Серед основних: природно-географічні, демографічні, економічні, соціальні, законодавчо-правові та політичні фактори. До другорядних віднесено: організаційні, технікотехнологічні, історико-культурні та екологічні фактори. Встановлено, що регулювання ринку праці повинно здійснюватись через соціально-економічні, організаційні, адміністративно правові та інвестиційні важелі. Визначено, що для побудови ефективного механізму регулювання ринку праці України необхідним є збалансоване поєднання механізмів саморегулювання, державного та договірного регулювання ринку праці; перенесення акцентів з регулювання пропозиції на ринку праці (характеристик робочої сили) до регулювання попиту (кількості, структури та якості робочих місць). Перевагами запропонованого механізму є врахування інтересів роботодавців, навчальних закладів, робітників та держави при формуванні політики регулювання ринку праці, врахування факторів впливу на ринок праці, а також визначення основних важелів при регулюванні ситуації на ринку праці.
-
Управління інформаційними ресурсами як інструмент управління соціальними та економічними процесами в Україні.
Дана стаття присвячена управлінню нематеріальними активами як інструментом управління соціальними та економічними процесами в Україні. У статті наголошується на важливості персоналу його кваліфікація і вплив на діяльність організації. Що надалі впливає не тільки на конкретну організацію або фірму, а в своїй загальній масі впливають на імідж, престиж і рівень всієї держави. Доведено, що розвиток ІТ, що призвів до вільного потоку інформації, підкріплений інформаційною могутністю, створив таку ситуацію у світі, коли культурна автономія багатьох націй все більше ліквідується під тиском комунікаційних впливів ззовні, головним чином з боку могутніх економік, що контролюють інформаційний ринок. Доведено, що формування системи управління ІР для України на даному етапі її розвитку стає стратегічним напрямком і потребує від органів державної влади вирішення проблем, що виникають із єдиних методологічних позицій. Державна політика у сфері національних інформаційних ресурсів повинна бути спрямована на забезпечення формування умов виробництва, збереження, поширення і комплексного використання усіх видів ІР, вільного доступу до них із боку громадян і організацій будь-якої форми власності, в остаточному підсумку – на підвищення ефективності діяльності підприємств і організацій, органів державної влади і місцевого самоврядування.
-
Інноваційні підходи до управління персоналом на промислових підприємствах: рекрутинг, розвиток та соціальні стандарти.
Стаття присвячена удосконаленню теоретичних підходів щодо інноваційного управління персоналом промислових підприємств шляхом оптимізації процесів ректрутингу та персоналу, розгляду засад підвищення соціальних стандартів. Запропоновано авторське бачення поняття «рекрутинг» з огляду на роль рекрутингу у формуванні системи управління підприємством, орієнтованої на досягнення стратегічної мети. Проаналізовано підходи до визначення поняття «розвиток персоналу». Доведено, що вибір інноваційного шляху діяльності як основного фактору впливу на управління персоналом з метою економічного зростання ставить проблему розробки відповідного механізму. Запропоновано основні елементи системи інноваційного управління персоналом на підприємствах. Визначено основні етапи такого управління. З орієнтиром на підвищення соціальних стандартів підприємства розроблено механізм матеріального стимулювання персоналу підприємств, який розкриває загальні основи економічних стимулів і мотивів відносно забезпечення розвитку персоналу і дозволяє сформувати основні складові і етапи методики матеріального стимулювання розвитку персоналу. Така методика включає в себе такі важливі елементи: обґрунтування актуальності впровадження системи стимулювання професійної активності, визначення джерела матеріального стимулювання; визначення показників і умов матеріального стимулювання; розробку механізму формування заохочувального фонду, розрахунок величини інноваційних факторів в розвитку персоналу (розрахунок питомої ваги інноваційних факторів в загальній величині факторів розвитку персоналу). -
Економічні функції як критерії діагностики економічного функціонування в інноваційно орієнтованому розвитку підприємства.
Статтю присвячено формуванню наукових положень використання економічних функцій об'єктів внутрішньої функціональної середовищної системи як критеріїв діагностики економічного функціонування в інноваційно орієнтованому розвитку підприємства. Обґрунтовано використання економічних функцій як критеріїв діагностики за методом діагностики спеціалізованих функцій економічного функціонування в інноваційно-орієнтованому розвитку підприємства для визначення динаміки прогресивної активності внурішньоорганізаційних функціональних осередків, що у комплексі утворюють функціональну середовищну систему організації (систему середовищ, пов'язаних між собою причинно-наслідковими зв'язками). Надано авторське визначення економічної функції – функціонального прояву економічної дії об'єктів функціональної середовищної системи підприємства в процесі його функціонування відповідно призначенню. Підкреслено змістовність прояву аналізованих функцій в досліджуваному режимі функціонування в контексті забезпечення, відтворення, розширеного й інноваційного відтворення економічних здатностей та економічних ресурсів підприємств розвиватись інноваційно. Розкрито зміст економічних функцій об'єктів функціональної середовищної системи підприємства машинобудування за відповідними класифікаційними ознаками. Використання економічних функцій як критеріїв діагностики дозволить аналізувати дієздатність функціональних об'єктів внутрішнього середовища підприємства забезпечувати економічне функціонування в інноваційно орієнтованому розвитку. -
Організація системи бюджетування на підприємстві.
У статті розглянуто питання, пов'язані з організацією системи бюджетування на підприємстві, як механізму оперативного управління. Визначено складові системи бюджетування, недоліки, переваги та доцільність використання системи бюджетування в системі управління діяльністю вітчизняних підприємств. Запропоновано порядок його проведення, що забезпечить створення оптимальної структури, залежно від напрямів та стратегії діяльності підприємства з метою довгострокового і прибуткового існування на ринку. Зроблено висновок, що у сучасних умовах господарювання бюджетування на підприємстві стає більш динамічною, гнучкою системою, яка перебуває в тісному зв’язку з економічними процесами в країні, оскільки бюджетування є першим кроком до втілення в життя стратегічного плану підприємства. Роль бюджетування в діяльності вітчизняних підприємств насамперед полягає в тому, що воно сприяє росту ефективності використання ресурсів та витрат. Також важливим елементом у досягненні позитивних результатів від впровадження системи бюджетування є правильне визначення центрів відповідальності та надання усіх необхідних повноважень відповідальним особам. Проаналізована необхідність впровадження системи бюджетування, виявлені переваги та недоліки, успіхи та помилки аспектів постановки бюджетування, організація системи бюджетування на підприємстві говорять про доцільність використання бюджетування в системі управління діяльністю підприємств. -
Інноваційні проекти як інструмент рішення екологічних проблем промислових міст.
У статті досліджено екологічні проблеми промислових міст. Виявлено причини їх появи, природу накопичених відходів. Визначено, що відходи промислових міст поділяються на : промислові, побутові, стічні та промислово-стічні води. На прикладі міста Маріуполя розглянуті джерела накопичення , засоби утилізації та переробки відходів. В теперішній час основними джерелами промислових відходів є два металургійні комбінати ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та ПрАТ «МК «Азовсталь». Побутові відходи утилізують на сміттєвих полігонах міста Маріуполя. У даний час в Маріуполі знаходяться два узаконених сміттєвих полігони загальною площею більш, ніж 7 га. Один полігон вже законсервовано, а другий, термін дії якого вже закінчився, продовжують використовувати. Сміттєзвалища не відповідають санітарним та екологічним вимогам. Особливостями полігонів є те, що вони вміщують як промислові, так і побутові відходи. Автор статті вважає ,що інструментом рішення екологічних проблем є реалізація інноваційних екологічних проектів. Аналіз показав, що на металургійних комбінатах за термін 2012-2016 рр. було впроваджено 10 інноваційних проектів, які включають екологічні та енергозберігаючі технології та обладнання. Результати аналізу впровадження проектів свідчать про значне зниження (у декілька десятків разів) викидів пилу, шкідливих газів, оксиду вуглецю , сіркового ангідриду. Крім зниження шкідливих викидів, реалізація проектів дозволяє одержувати ще і економічну вигоду від переробки відходів металургійного виробництва, а, саме, шлаків і шламів.Радикальним підходом до рішення екологічних проблем є реалізація інноваційних екологічних проектів і, в першу чергу, проекту побудови заводу щодо переробки промислово-побутових відходів, що дозволяє не поширювати територію сміттєзвалищ та більш раціонально використовувати земельні ресурси міста. -
Ключевые методы рекрутинга персонала на промышленном предприятии.
У статті розглянуті проблеми вибору і комплексного застосування методів відбору персоналу на промисловому підприємстві при здійсненні кадрового планування. Досліджено сучасні особливості рекрутингу кандидатів на вакантні посади і інструменти його проведення: співбесіди, тестування. Сформовано завдання кадрової служби щодо здійснення ефективного відбору персоналу з урахуванням специфіки діяльності підприємства. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення стратегії відбору персоналу як ефективного інструменту кадрової політики промислового підприємства. -
Основні проблеми у процесі рекрутингу персоналу на промисловому підприємстві.
У статті визначено основні теоретичні аспекти та методи пошуку кадрів. Досліджено причини та наслідки неуспішного відбору кандидатів на посаду на промисловому підприємстві. Досліджено основні проблеми у процесі рекрутингу персоналу та внесено пропозиції, щодо корекції проблем відбору та найму персоналу. Основним завданням при наймі персоналу на роботу є задоволення попиту на працівників у якісному і кількісному співвідношенні. Розгляд ключових принципів підприємства, виробництва, оптимальних систем і процедур, закладених у нових методах управління, відбору та найму персоналу, які залежать вже від конкретних людей, від їх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивації.
