№ 31
Опубліковано:
2017-06-30
Статті
-
Титульна сторінка
Титульна сторінка -
Редакційна колегія
Редакційна колегія -
УПРАВЛЯЕМЫЕ ФУНКЦИИ ДЕНЕГ
В статье рассматриваются вопросы управления функциями денег на примере европейской денежной единицы. Сделано предположение, что меняя сущность денег и оставляя неизменным их предназначение быть товарным эквивалентом, мы заранее сообщаем деньгам новые их свойства, которые
часто входят в противоречие с природой денег. Такие свойства давно уже делают из денег не средство товарообмена, а нечто большее, в частности, инструмент политического и социального воздействия, способ доказывать явно несовместимое, как это уже бывало в истории в виде искусственного отказа от золотого эквивалента при валютных операциях, введение единой универсальной валюты, организации военных действий и др. Рассмотрены некоторые из известных противоречий, которые относятся
собственно к деньгам. Определено, что по всей видимости, такое управление должно осуществляться в плоскости особенностей поведения людей в ситуациях, связанных с операциями с денежными ресурсами.
Это, видимо, одно из немногих, но весьма субъективное направление. И оно может осуществляться, например, вероятностными методами теории игр, теории принятия решений и др. Сделаны выводы, что уже существуют практики расширения альтернативных валют в торговых операциях с юанем. Страны БРИКС, для которых постепенное вхождение в зону юаня, как валюты крупнейшего мирового кредитора - Китая, является делом времени. Китай целенаправленно расширяет свои кредитные операции. В
частности, только в 2010 году государственные банки Китая выдали кредитов на общую сумму более $ 110 млрд. Ранее такими инвестициями могли похвастаться только США. Мир постепенно меняется?! Таким образом, анализ возможных способов управления финансовыми системами, вытекающих из теории и практики известных противоречий, заложенных сегодня в монетарных политиках отдельных стран и мира дает уверенность, что деньги далеко еще не вышли из-под общественного контроля, и имеют
возможность стать по настоящему регуляторами не только экономики, но и всего состояния нашего общества. -
Роль інституційних чинників у формуванні національного інноваційного простору в умовах глобалізації.
На підставі проведеного дослідження у статті визначено передумови та основні фактори утворення і функціонування глобального інноваційного простору. Визначено основні напрями трансформації глобального інноваційного простору. Оцінено стан і тенденції інноваційного розвитку України, визначено рівень інтеграції вітчизняної економіки в глобальний інноваційний простір. Мета статті пролягає у дослідженні тенденцій та закономірностей функціонування глобального інноваційного простору і розроблення теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо визначення інституціональних чинників глобального інноваційного розвитку. В процесі дослідження було використано комплексний підхід, який передбачає при єдиному об’єкті дослідження певний розподіл функцій по його вивченню, систематизацію результатів, що дозволяє розкрити особливості інституціональних чинників глобального інноваційного розвитку. Узагальнення фактів і зв’язків здійснювалося за допомогою інтерпретації методів - діалектичного та структурного, а також історико – логічного. Проведене дослідження дало змогу визначити особливості, тенденції і закономірності функціонування глобального інноваційного простору та розробити теоретичні і практичні засад інтеграції в нього національної економіки. -
Сутність економічної безпеки як складової частини діяльності підприємства та сучасні підходи до її трактування.
У статті проаналізовано та відображено думки вчених, які зробили вагомий внесок у дослідження категорії «економічна безпека». Розглянуто та узагальнено підходи зарубіжних та вітчизняних вчених до визначення сутності економічної безпеки з визначенням її переваг та недоліків. З’ясовано сутність, основні ідеї, перелік представників кожного підходу. Запропоновано понятійний апарат сутності економічної безпеки, який розглядається як механізм захищеності і контролю за процесом розвитку всіх сфер діяльності, захисту інтересів підприємств від негативної дії чинників оточуючого середовища. Встановлено, що основною відмінною ознакою запропонованого визначення є врахування ролі працівників в процесі діяльності, виваженість прийняття управлінських рішень, нейтралізація дії факторів ринкового середовища, а також створення умов для розвитку не лише підприємства, але й регіону в цілому. -
Роль торговельних бар’єрів між Україною та ЄС для національних підприємств машинобудування.
У статті розглянуті проблеми виходу підприємства на міжнародний ринок та було досліджено роль торговельних бар’єрів у даному процесі. Було визначено, що значну роль у зовнішньоекономічній діяльності підприємств грають культурні бар’єри. Авторами на основі методів гравітаційної моделі та коефіцієнту експортної переваги, було розроблено методи оцінки привабливості ринку та конкурентоздатності продукції. Проведено аналіз торговельних бар’єрів, привабливості ринку та перспектив ТОВ «ЕЛІЗ», варто визначити, що найбільш перспективним ринком, з точки зору конкурентоздатності та привабливості ринку є ринок Литви, Латвії, Угорщини, та Естонії. При цьому, в перспективі, за умови успішного розвитку, підприємство матиме гарні перспективи на ринку Німеччини. Що ж стосується найбільш привабливих ринках, Румунії та Польщі, то ТОВ «ЕЛІЗ» на них є неконкурентоздатним. В рамках проведеного дослідження, авторами було визначено роль торговельних бар’єрів, у діяльності підприємства, зокрема окрема увага була приділена культурним бар’єрам. Крім того, на основі гравітаційної моделі та індексу конкурентної переваги, було розроблена модель, що дозволяє оцінити привабливість ринку та конкурентоздатність продукції із урахуванням торговельних бар’єрів. -
Конкурентоспроможність продукції підприємств машинобудування в період євроінтеграції України в Європейський Союз.
У статті розглядаються особливості конкурентоспроможності машинобудівних підприємств в умовах європейської інтеграції України. Досліджено майбутні перспективи та напрямки розвитку вітчизняного машинобудування в сучасних соціально-політичних умовах. Підписання угоди про асоціацію України з ЄС і закриття традиційних ринків актуалізує питання зовнішньої торгівлі безпеки держави, зокрема, присутність на зовнішніх ринках вітчизняних виробників товарів машинобудівної промисловості. Розроблено ряд комплексних рекомендацій для державних органів та суб'єктів господарювання, реалізація яких дозволить значно поліпшити існуючу систему зовнішньої торгівлі, що забезпечує безпеку України на ринках машинобудівної продукції. У статті визначається місце технічного розвитку в системі формування експортного потенціалу України. Тенденції розвитку експортно-орієнтованих активів машинобудівних підприємств України. Кореляція між статусом експорту активів машинобудівних підприємств України та можливості формування і розвитку експортного потенціалу. Визначені стратегічні пріоритети розвитку експортноорієнтованих активів машинобудівних підприємств. Зазначено, що сучасний етап розвитку економіки України пропонує новий еталон конкурентоспроможності промислової продукції, яка забезпечує способи збільшення експортного потенціалу та зміцнення вітчизняного машинобудування, визначені основні проблеми захисту внутрішнього ринку машинобудівної продукції.
-
Роль транснаціональних корпорацій у формуванні глобальної інноваційної системи.
Досліджено динаміку обсягів і розподіл за регіонами та країнами витрат на НДДКР, які здійснювали провідні корпорації світу протягом 2008-2015 рр. Порівняльний аналіз динаміки показників інноваційного розвитку країн та регіонів дозволив автору обґрунтувати суперечливий вплив ТНК на існування глобального інноваційного розриву. Цей вплив полягає, з одного боку у відносному скороченні диспропорцій між розвинутими країнами та обмеженою групою країн Азії, що розвиваються (Китай, Індія) за рахунок переорієнтації на ці країни значних потоків витрат на НДДКР, з іншого боку – в консервації нерівномірності розвитку «інноваційних лідерів» порівняно з рештою регіонів та країн-аутсайдерів. Автором підтверджено гіпотезу про системоутворюючу роль транснаціональних корпорацій в процесі формування глобальної інноваційної системи на основі створення глобальних інноваційних мереж, розміщення дослідницько-конструкторських центрів ТНК не тільки в розвинутих країнах світу, але й в тих, що розвиваються і переорієнтації на ці країни потоків корпоративних інвестицій в НДДКР. Обґрунтовано, що інноваційна політика країн, які розвиваються, має ґрунтуватись на активізації власних НДДКР, розвитку інфраструктури та інформаційно-комунікаційних технологій, зростанні людського капіталу, одночасно з створенням умов для розміщення дослідницько-конструкторських центрів провідних ТНК, контрольованим залученням іноземних корпоративних інвестицій у НДДКР, з метою ефективного включення до глобальної інноваційної системи.
-
Технологічний розвиток підприємства як об’єкт управління.
На основі проведеного критичного аналізу існуючий трактувань терміну « технологічний розвиток» та споріднених до нього понять, визначені сутнісні характеристики цього поняття та запропоновано авторське визначення - цілеспрямований, постійно організований процес безповоротних змін у технологічних процесах господарської діяльності , які обумовлюють відповідний розвиток основних засобів ( які забезпечують їх використання), персоналу ( який їх впроваджує та використовує) та нематеріальних активів ( які віддзеркалюють їх створення чи використання), що у сукупності формує передумови технологічної конкурентоспроможності підприємства та має позитивний вплив на розвиток ринку технологій в цілому. Розкрито зміст розвитку як процесу трансформації сформованого технологічного потенціалу в реалізований. Визначені наслідки ( прояви) технологічного розвитку з точки зору матеріально-речової форми та результатів господарювання. Структуровано та розкрито зміст окремих стадій технологічного розвитку : підготовчої (інтелектуальна підтримка),основної (в межах якої виокремлені такі фази як : ініціація технологій ( власна чи на основі трансферу технологій) , матеріалізація технологій та персоналізація технології , заключної - комерціалізація технологій у власну господарську діяльність чи їх трансфер ( донорство) технологій. Виокремлені форми технологічного розвитку: дослідницька, правова, реципієнтна , матеріальна, кадрова, продуктова., донорська. Обґрунтована пріоритетність управління технологічним розвитком як складової економічного управління підприємством в сучасних умовах . -
Якість життя молоді та її вплив на освіту: якісний та кількісний виміри.
Обґрунтовано важливість дослідження впливу якості життя молоді на систему вищої освіти та науки. Цей вплив пропонується виконувати на підставі об’єктивних та суб’єктивних показників. Перша група показників характеризує стан участі молоді в отриманні освіти та науці, а друга – якість життя молоді. За період 2010-2013 рр. чисельність тих, хто навчався в закладах вищої освіти постійно знижувалася і це зниження у 2013 році порівняно з 2010 роком становило 18,4%. Чисельність молоді, що навчається у докторантурі та аспірантурі, за період 2010-2013 рр. також зменшилася на 10,2%. Загальними трендами навчання молоді в аспірантурі є її найбільша популярність (86-90% молоді) в період після завершення навчання у ВНЗ до 24 років, а також найбільша чисельність молоді (91-92%) залишається працювати у ВНЗ також після його завершення (20-21 рік). Чисельність докторантів збільшується з віком – з 25 до 30-34 років. Дещо інше співвідношення між навчанням у ВНЗ та НДІ на користь НДІ – 20-30% і 70-80 % відповідно, що пов’язано з наявністю більшої експериментальної бази для написання докторських дисертацій.
-
Інтеграція логістики та маркетингу для формування інноваційного потенціалу економіки.
Стаття містить напрями інтеграції маркетингової і логістичної концепцій у системі інноваційного розвитку підприємства. При цьому окреслені детермінанти логістичного управління потоком інновацій, серед яких найважливіші - місце і час. Визначено місце концепцій маркетингу і логістики у формуванні інноваційного потенціалу підприємства, при цьому маркетинг і логістика визначаються і як безпосередній вид інновацій, і як процес забезпечення трансформації інновації. Обґрунтовано застосування системного принципу до визначення місця маркетингу і логістики як нового підходу до інтеграції об'єктів, засобів і процесів у формуванні інноваційного потенціалу промислового підприємства. -
Напрямки удосконалення системи нефінансової підтримки малих та середніх підприємств-експортерів.
В статті зазначено, що важливим напрямком експортного розвитку в України має стати розвиток нефінансових заходів та інструментів підтримки українських експортерів. До тепер потенціал їх застосування не використаний, обмежений та не скоординований. Зазначено, що важливим концептуальним підходом вдосконалення системи механізмів підтримки українського експорту є підхід на мікрорівні. Як правило, більшість сформульованих програм розглядають процес експортного розвитку на макрорівні і не враховують особливості цього процесу на мікрорівні (на рівні фірм).Визначено, що основними складовими стимулювання експорту для малих та середніх підприємств в Україні є: формування ефективної системи інформаційної підтримки на усіх стадіях здійснення зовнішньоторговельної операції, розвиток регіональної інфраструктури, розвиток експортної конкуренції через сприяння розвитку торгівлі, торгова (економічна) дипломатія (визначає умови доступу на внутрішній ринок іноземних товарів і послуг, а також забезпечує доступ власних товарів і послуг на зовнішні ринки), ефективна діяльність торгових представництв в іноземних державах, діяльність Торгово-промислових палат тощо.Як висновок, в Україні відсутня єдина система підтримки експортних бізнес-операцій малого та середнього бізнесу. Вирішення цього питання потребує дотримання визначеної стратегії та пріоритетів розвитку країни, формування дієвих та комплексних механізмів із підтримки малих та середніх підприємств-експортерів в Україні, діяльність яких матиме системний та узгоджений характер.
-
Міжнародні акти і закордонна практика забезпечення фінансової безпеки держави.
Стаття присвячена вивченню переліку основних міжнародних законодавчих актів в галузі забезпечення фінансової безпеки країн. Встановлено, що Організація Об'єднаних Націй виступає одним з провідних міжнародних центрів по виробленню міжнародно-правових стандартів в області організації боротьби з відмиванням злочинних доходів шляхом прийняття відповідних Конвенцій. Активну участь в забезпеченні міжнародної фінансової безпеки приймає і Рада Європи, за ініціативи якої прийнято Конвенції в галузі відмивання, виявлення, вилучення і конфіскації доходів від злочинної діяльності і фінансуванні тероризму й відповідальності за корупцію. Встановлено, що провідною рушійною силою в міжнародній боротьбі з відмиванням грошей виступає Група, що виробляє світові стандарти у сфері протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню тероризму. Крім того, для ефективної боротьби з відмиванням грошей у багатьох країнах були створені спеціалізовані державні « підрозділи фінансової розвідки». Встановлено, що зростає також роль Міжнародного валютного фонду в протидії легалізації кримінальних доходів і фінансовому забезпеченню тероризму. Виявлено, що у боротьбі з окремими проявами злочинної діяльності по відмиванню капіталів також беруть участь й інші міжнародні організації, наприклад Група країн проти корупції. Зроблено висновок, що міжнародне законодавство у сфері забезпечення фінансової безпеки передбачає необхідність приведення національних правових систем у відповідність з міжнародними стандартами, відтак, законодавство України у фінансовій сфері, кримінальне та адміністративне законодавство потребують коригування відповідно до міжнародних норм. -
Перспективы антикризисного развития Донбасса.
У роботі приведені історичні аспекти, що показують значення Донецького регіону для економіки країни. Зроблена оцінка сучасного промислового потенціалу регіону. Показано прагнення промислових підприємств Донбасу до інноваційної активності і спроби її реалізації в сучасних умовах кризи. Відмічено що, кризові явища в Донецькому регіоні за останні роки набули системного характеру. Це зв’язано, з одного боку, з негативною ціновою кон'юнктурою на світових ринках металургійної продукції, а з іншого, із-за військово-політичного положення. Звернена увага на те, що особливий статус Донбасу передбачає реалізацію проектів по відновленню тільки цивільної інфраструктури регіону, тоді як простежується необхідність державної підтримки також і промислових підприємств Донбасу, багато хто з яких є градоутворювальним. Відзначається, що за кризові роки центр інноваційної системи розвитку економіки індустріального Донбасу перемістився на первинний рівень народногосподарського комплексу - на підприємства, фірми, компанії, корпорації, акціонерні товариства. У статті проаналізовані різні форми впровадження інновацій у виробництво, що вимагають різних рівнів державної підтримки. Зокрема, вказується, що ті форми оновлення виробничого апарату характерні для деяких підприємств машинобудування, що мають недовгі терміни впровадження, вимагають невисоких додаткових витрат. Тоді проблема впровадження не викликає особливих труднощів, а державна підтримка могла б бути у вигляді створення сприятливих інвестиційних умов. Тоді як інша форма впровадження інновацій, характерна для більшості підприємств Донбасу, здійснюється шляхом технічного переозброєння, реконструкції і розширення тих, що діють і будівництва нових цехів. В цьому випадку витрачаються величезні кошти на переозброєння виробничого апарату і тут, надання податкових пільг було б хорошим додатковим стимулом для прискорення проведення таких інноваційних перетворень. У роботі зроблений висновок, що, незважаючи на кризову ситуацію в Донецькому регіоні, ті підприємства, які не потрапили в зону активних військових дій, продовжують працювати і розвиватися, використовуючи інноваційну стратегію. А для того, щоб допомогти промисловості Донбасу успішно вийти з тривалої кризи, потрібна політична воля керівництва країни. -
Раціоналізація ланцюгів постачання в системі матеріальнотехнічного забезпечення на промисловому підприємстві.
Управління матеріально-технічним забезпеченням є першим на шляху просування продукції через весь комплекс логістичних операцій промислового підприємства. В статті розглядається управління системою матеріально-технічного забезпечення з точки зору раціоналізації ланцюгів постачання, її етапи. Управління матеріально-технічним забезпеченням спрямоване на раціоналізацію ланцюгів постачання в просторі і часі та вирішення якнайменше трьох таких проблем: орієнтація на економічно більш вигідні види ресурси, уніфікація асортименту ресурсів, що використовуються, оптимізація бізнес-процесу постачання через удосконалення процесу закупівлі матеріальних ресурсів та формування оптимального обсягу закупівель. Оптимізація бізнес-процесу постачання через удосконалення процесу закупівлі матеріальних ресурсів та формування оптимального обсягу закупівлі пов’язане з такими проблемами, як слабка прогнозованість інтенсивності споживання матеріальних ресурсів, затримка поставок, неефективний контроль за наявними запасами, невірне визначення оптимального розміру замовлення. Постає питання про необхідність придбання матеріалів найкращої якості, за найбільш вигідною ціною, у надійних постачальників, з якими підтримуються партнерські відносини. При виборі постачальника використовується рейтингова система показників, за якою згодом можна визначити правильність того чи іншого вибору. Розробка ефективної системи управління запасами є запорукою успішного функціонування підприємства в умовах економічних обмежень. Раціоналазація ланцюгів постачання в системі матеріальнотехнічного забезпечення промислового підприємства суттєво залежить від того, наскільки матеріальнотехнічне забезпечення підприємства узгоджено з виробничим споживанням матеріальних ресурсів, якою мірою асортимент, якість та технологічна готовність ресурсів, що постачаються, відповідають вимогам підприємства. -
Модель життєвого циклу ОСББ.
У статті проведене моделювання основних параметрів функціонування системи управління житлово-комунальним господарством на основі структур самоуправління з метою побудови оптимальної. Визначені параметри життєвого циклу таких структур. Доведена важливість визначення розмірів обєднань співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) та можливості створення достатнього рівня їх організації, що забезпечить можливість узгоджених дій щодо природної монополії – житловокомунального господарства. Показано, що оптимізувати ситуацію на ринку ЖК послуг можливо шляхом створення монопсонії споживачів, як альтернативи монополії продавців з одночасним поступовим перехід від монополії до олігополії продавців ЖК послуг. Доведено, що ринок споживачів ЖК послуг є цілком придатним для перетворення конкурентного типу на олігополістичний. Запропоновано механізм такого перетворення на основі концепції « клубних благ».Запропоновано модель життєвого циклу ОСББ і встановлено, що він повинен складати чотири роки. -
Сучасні процеси курсоутворення в Україні.
В статті досліджено сучасні процеси курсоутворення в Україні. Розглянуто еволюцію світової валютної системи, так як валютний курс є одним з елементів валютної системи. Значну увагу приділено факторам, зокрема економічним, які впливають на валютний курс. Визначено, що під час загострення соціально-економічних, політичних умов та падіння виробництва, валютно-курсова політика держави має велике значення. Проаналізовано динаміку курсу гривні щодо іноземних валют за період 2010-2015 роки. Значне здешевлення національної валюти відбулося на початку 2014 року на фоні політичної нестабільності. Пікове значення офіційного курсу було зареєстроване в лютому 2015 року ‒ 3001,01 грн. за 100 дол. США., що було наслідком відмови НБУ від використання індикативного курсу на валютному ринку та припинення щоденних індикативних валютних аукціонів. Обсяг операцій з безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України в 2015 році був менший майже в п’ять разів порівняно з 2014 роком.Проаналізовано обсяг золотовалютних резервів України за період 1999-2015 рр. Максимальне значення золотовалютних резервів було зафіксоване в 2010 році - 34,6 млрд.дол., мінімальне - 7,5 млрд.дол.США в 2014 році. З метою стабілізації валютного курсу НБУ було введено різноманітні обмежуючі та регулюючі норми на валютному ринку. Зроблено висновок, що валютно-курсова політика повинна здійснюватись відповідно до стану економічного розвитку країни та забезпечувати мінімізацію негативного впливу внутрішніх та зовнішніх негативних факторів, не допускати девальваційних шоків, і сприяти сталому економічному розвитку країни.
-
МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ УКРАЇНИ.
У роботі проведене моделювання циклічності розвитку автомобілебудування України у 2000 – 2014 роках та визначений взаємозв’язок циклічності розвитку галузі з макроекономічними показниками розвитку країни. Наявність таких особливостей, як середні цикли розвитку автомобілебудування впродовж середнього циклу розвитку економіки України доводить необхідність при організації середньо і довгострокового планування та подальшого прогнозування розвитку економіки країни перш за все спочатку вивчати економічний стан на рівні окремої галузі економіки (автомобілебудування), а вже потім – на рівні національної економіки. Дослідження розвитку автомобілебудування з метою отримання можливості моделювання економічних процесів на рівні галузі економіки та моделювання основних параметрів її розвитку, свідчить про доцільність вивчення не тільки середніх, а в першу чергу малих циклів. Отримані результати аналізу функціонування автомобілебудування впродовж 2000 – 2014 років дозволили дійти висновку про те, що автомобілебудування України до 2009 року розвивалось відповідно до загальноекономічних тенденцій у країн, тобто спостерігались спади і підйоми у галузі. Після 2009 року галузь не змогла вийти з кризи і опинилось у катастрофічному стані. Стабільне зростання обсягів виробництва вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів свідчить про те, що стійкий спад виробництва нових автотранспортних засобів в Україні стимулював збільшення обсягів вузлів та деталей, що є основою ремонтної бази автотранспорту, що експлуатується в країні.Отримані результати аналізу дозволили дійти висновку, що в разі, якщо ситуація в галузі не покращиться, країна може втратити автомобілебудування взагалі. -
Системний підхід до управління енергозбереження на мезорівні.
У статті проведено дослідження проблеми енергоефективності в України на мезорівні. Доведено, що комунальна енергетика України є технічно відсталим сектором економіки з багатьма проблемами, які останнім часом суттєво загострилися. Серед фундаментальних чинників таких проблем чільне місце посідає низька енергоефективність. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об’єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів. Незадовільний сучасний стан муніципальної енергетики зумовлюється також недосконалістю системи енергоспоживання, зокрема нестачею або практичною відсутністю індивідуальних засобів обліку та систем регулювання, а також недосконалістю існуючих будівельних конструкцій.Проведені порівняльні дослідження ситуації з енергозбереженням та енергоефективністю в Україні та Запорізькій області. Доведено, основною причиною неефективності використання тепла у Запорізькій області є втрати тепла у мережах. Запропоновані такі заходи щодо покращення ситуації з енергозбереженням у Запорізькому регіоні: модернізація мереж теплопостачання у м.Запоріжжі, інших містах та районах області з метою зниження втрат; розробка проектів термомодернізації об’єктів комунальної власності та бюджетної сфери з використанням сучасних технологій; оптимізація тарифної політики; оптимізації системи дотацій і субсидій в оплаті послуг. -
Принципи побудови та структура економіко-організаційного механізму формування економічної безпеки підприємства.
В умовах невизначеності та кон'юнктурних коливань економіки, при зростанні конкурентної боротьби, для успішного і довготривалого функціонування підприємства на ринку, важливого значення набуває організаційно-економічний механізм формування економічної безпеки. Він є одним з важливих елементів стратегічного розвитку підприємства.Щоб створити необхідні умови для сталого стратегічного розвитку підприємства необхідно розробити наукові основи організаційно-економічного механізму, адже ефективне функціонування такого механізму дало можливість дуже успішно протидіяти численним загрозам і, тим самим, забеспечити високий рівень економічної безпеки підприємства.Дослідженню проблем забезпечення та управлінню економічною безпекою підприємств приділена велика кількість наукових робіт. Але, не зважаючи на це, потребують подальших наукових досліджень низка питань, пов'язаних з визначенням методичних засад механізму управління економічною безпекою.Тому в роботі досліджено теоретичні аспекти побудови організаційно-економічного механізму економічної безпеки підприємства. Визначено його сутність, структуру та функції. Визначені суб'єкти, об'єкти та принципи побудови організаційно-економічного механізму. Запропоновано вдосконалену структуру організаційно-економічного механізму економічної безпеки підприємства, яка включає в себе блок тактичного та стратегічного забезпечення функціональних складових економічної безпеки, економічний і організаційний блоки, доцільність взаємодії яких полягає у синхронізації та оптимізації організаційної структури управління економічної безпеки підприємства. -
Концептуальні підходи до управління маркетинговими ризиками в інноваційній діяльності підприємств.
У статті розглянуто та систематизовано методи оцінки маркетингових ризиків в інноваційній діяльності підприємств. Встановлено, що управління новими видами продукції, які орієнтовані не на попит продукції, а на попит ідеї інновації, який класифікується інноваційними намірами відповідно до таких ознак: обсяг; особливість; комплексність; ступінь важкості; значення; ризики. Успіх в управлінні підприємством забезпечується за умови гнучкого й адекватного пристосування до зовнішнього середовища, врахування та управління ризиками. У статті наведені категорії ризиків та маркетингових ризиків. Удосконалено понятійний апарат щодо сутності поняття «маркетингові ризики в інноваційній діяльності підприємств», що визначається як сукупність ризиків, що виникають на всіх етапах життєвого циклу інноваційної продукції, та відображає міру відхилення від цілей, міру невдачі, розмір збитків під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів у ході здійснення маркетингової діяльності. Удосконалена класифікація маркетингових ризиків в інноваційній діяльності підприємств виділяє ризики помилкового вибору цільового сегменту, недостатньої сегментації ринку, помилкового вибору стратегії продажу, неефективної рекламної компанії, недостатнього фінансування інноваційної діяльності, невиконання господарських договорів, ризик, пов'язаний із забезпеченням прав власності на інноваційний проект. У статті наведено поетапний алгоритм якісного аналізу маркетингового ризику та поведінки його суб’єктів щодо прийняття ризику; схема процесу кількісного аналізу маркетингового ризику. Автором згруповано наступні методи управління маркетинговими ризиками у інноваційній діяльності підприємств: уникнення, локалізація, дисипація, компенсація, утримання, передача, зниження маркетингових ризиків. -
Типологія конкурентної взаємодії та співпраці промислових підприємств.
Обґрунтовано актуальність дослідження процесів взаємодії агентів ринкового середовища. Зокрема, розглянуто необхідність співпраці не лише з партнерами, але й з конкурентами, оскільки в сучасних умовах глобалізації та гіперконкуренції одночасно створювати інновації і конкурувати практично неможливо. Розглянуто еволюцію поглядів економістів на доцільність співпраці між конкурентами, зокрема, у рамках нового напряму маркетингу - маркетингу відносин. Визначено сутність типів і форм взаємодії агентів ринкового середовища, для чого застосовано процесний підхід. Підтверджена доцільність використання декількох типів взаємодії, серед яких найбільш значущими є партнерство, конкуренція і співконкуренция. Визначено суть поняття «конкурентна взаємодія», як безперервного системного соціальноекономічного процесу взаємного впливу економічних суб'єктів один на одного у рамках конкурентного середовища з метою досягнення певних результатів (ефектів), передбачених конкурентною стратегією цих суб'єктів. Конкурентна взаємодія може мати позитивні або негативні наслідки для економічних суб'єктів, що призводить, відповідно, до їх взаємного розвитку або до погіршення економічного стану в конкурентній боротьбі.Виділено основні проблеми, що перешкоджають ефективній конкурентній взаємодії українських промислових підприємств, які класифіковані за джерелом походження на зовнішні, пов'язані з розвитком ринку і ринковою турбулентністю, і внутрішні, які обумовлені неефективністю управління, недосконалістю структури та відсутністю ринкового досвіду.
-
Екологічна безпека атмосферного повітря України: просторова структуризація.
В рамках визначеного напрямку наукового дослідження проаналізовано сучасний стан атмосферного повітря на території України та її регіонів. Акцентовано увагу на небезпечному впливі шкідливих викидів у атмосферне повітря як для здоров’я населення, так і для стану навколишнього середовища в цілому. Проаналізовано статистичну базу щодо наступних показників впливу: обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел (тис. т), в т. ч. у розрахунку на 1 км2 та на 1 особу; обсяги викидів парникових газів (тис. т) та шкідливих речовин у розрізі окремих забруднювачів (тис. т) серед яких, зокрема, викиди діоксиду сірки, діоксиду азоту, оксиду азоту, оксиду вуглецю, метану, неметанових летких органічних сполук, сажі тощо. З метою уточнення результатів розрахунків авторами, експертним шляхом, були визначені поправочні коефіцієнти впливу для населення та довкілля. Отримані результати дослідження дали змогу провести просторову структуризацію небезпеки та виділити 5 груп регіонів: високий рівень небезпеки – Дніпропетровська і Донецька області; підвищеним – Луганська, Запорізька та м. Київ; середнім – Київська, Полтавська, ІваноФранківська, Вінницька, Харківська та Львівська області; помірним – Черкаська, Одеська, Житомирська, Херсонська, Хмельницька, Миколаївська, Закарпатська, Кіровоградська, Чернігівська, Рівненська області та Автономна Республіка Крим; низьким рівнем – Волинська, Тернопільська, Сумська, Чернівецька області та м. Севастополь. Детальний аналіз дозволив визначитися із територіями, що потребують особливої уваги: Донецька, Дніпропетровська, Луганська області та м. Київ. Обґрунтовано напрями подальших досліджень щодо спрямування повітроохоронних заходів й превентизації для конкретних об’єктів, що сприятиме зменшенню обсягів викидів забруднюючих речовин та стабілізації рівня екологічної безпеки. -
Методи імітаційного моделювання в оцінці надійності найпростіших систем.
У статті проведено аналіз імітаційних моделей найпростіших систем, які містять випадкові величини, що мають різні закони розподілу. На етапі дослідження і проектування систем при побудові і реалізації машинних моделей використано метод статистичних випробувань (метод Монте-Карло), який базується на використанні випадкових чисел. Можливість моделювання випадкових величин і процесів певним чином може використовуватись для імітації деяких реальних економічних явищ та виробничих ситуацій. В основі методу Монте-Карло лежить такий підхід, який використовує різні граничні співвідношення теорії ймовірності – закони великих чисел і граничні теореми. В основі обчислень за методом Монте-Карло лежить випадковий вибір чисел із заданого ймовірнісного розподілу. Даний чисельний метод дозволяє визначити оцінки ймовірнісних характеристик системи. У процесі проведення досліджень було знайдено оцінку ймовірності безвідмовної роботи пристрою за певний часовий інтервал та визначено середній час безвідмовної роботи пристрою. Під час розрахунків розіграли час безвідмовної роботи елементів системи, час безвідмовної роботи вузлів системи та всього пристрою; визначено ймовірності безвідмовної роботи елементів системи, вузлів системи та ймовірності безвідмовної роботи пристрою в цілому. Крім цього, у процесі вивчення роботи системи визначили середній час безвідмовної роботи елементів, вузлів та всього пристрою. -
Дослідження напрямків спеціалізації морських портів України.
У статті підкреслено, що для ефективності морських перевезень величезне значення має рівень розвитку транспортно-логістичної інфраструктури. Ключовим інфраструктурним об'єктом у цьому випадку виступає морський порт. У сучасних умовах морський порт являє собою багатофункціональний об'єкт, що забезпечує можливість здійснення в тому числі й інтермодальних перевезень. Забезпечення конкурентоспроможності держави, прогнозування майбутніх напрямків її розвитку неможливе без підвищення ефективності роботи морегосподарського комплексу. Доведено, що українські порти в усі часи були і залишаються привабливими для потенційних інвесторів. Це пов’язано з великим транзитним потенціалом України, адже через територію нашої країни проходять головні транспортні коридори, в тому числі і морські. Ще однією причиною привабливості українських портів для інвесторів є їхня спеціалізація. Обгрунтовано необхідність розгляду спеціалізації найбільших портів України для залучення потенційних інвесторів. Проаналізовано вантажообіг континентальних морських торговельних портів України за 2012-2015рр. Наведено питомі ваги видів вантажів у вантажообігу найбільших портів України. Розглянуто спеціалізацію найбільших портів України й наведені перспективи їх майбутнього розвитку. Виділені види вантажів, що визначають їх спеціалізацію: вугілля, руда, олія, чорні метали, зерно та контейнери. Підкреслено, що ключовими в українських портах є зернові вантажі, а також насипні та наливні. Доведено, що залучення як державних, так і іноземних інвесторів дозволить розкрити потенціал та розвинути порти, зробивши їх сучасними підприємствами здатними вигравати в конкурентній боротьбі з іноземними портами Азово-Чорноморського басейну. -
Оцінка структурних зрушень в економіці регіонів України.
У статті обгрунтовано необхідність дослідження структурних зрушень в економіці для побудови якісно нової структури економіки й зростання конкурентоспроможності регіонів. На основі розгляду існуючих підходів щодо визначення змін в структурі галузей, було встановлено відсутність методичних рекомендацій для їх застосування в управління для обґрунтування рішень з формування відповідної політики комплексного розвитку регіонів України. Помічено, що при оцінці застосовують такі системи показників, як: абсолютні, що представляють собою різницю між питомою вагою галузей та відносні, як співвідношення питомої ваги галузей. Запропоновано використовувати показники варіації, коливання абсолютних приростів й темпів зростання питомої ваги окремих частин цілого щодо узагальнюючої оцінки структурних зрушень. Проведено оцінку структурних зрушень галузей на прикладі 27 адміністративно-територіальних одиниць України на основі абсолютних та відносних показників. На основі розрахованих показників був проведений кластерний аналіз із використанням статистичної програми SPSS Statistics. У статті представлені статистичні характеристики, котрі підтверджують значимість та достовірність отриманих результатів. Групування регіонів за показниками структурних зрушень дозволили встановити залежність динаміки структурних зрушень та рівня комплексного розвитку регіонів. Чим більш стабільна структура економіки щодо структурних зрушень, тим вище рівень комплексного розвитку регіону та навпаки. Структурні зрушення, що відбуваються в економіці можуть привести до різного роду деформацій й порушити принцип оптимальності - основу комплексного розвитку регіону. Таким чином, виникає необхідність в регулюванні цих процесів як на рівні держави, так і регіонів. -
Територіальний аспект формування транспортного комплексу.
Однією з найважливіших ознак технологічного прогресу і цивілізованості держави є рівень розвитку транспортної системи. Ефективне функціонування транспорту є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни. У розвитку регіонів транспорт виконує важливу економічну, соціально-політичну, культурну та оборонну функції. Транспортний комплекс являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і відповідних служб перевезень. Він стає необхідною умовою територіальної спеціалізації і розвитку господарського комплексу регіону. Транспортний фактор має ключове значення при розміщенні продуктивних сил.Транспортний комплекс регіону має чітко виражену територіальну специфіку, внаслідок чого кожен регіон характеризується власним транспортним потенціалом. Під транспортним потенціалом регіону слід розуміти індивідуальний комплекс економічних, організаційних і соціальних факторів, що визначають здатність регіону забезпечувати експортні та імпортні потреби його господарського комплексу. Транспортний потенціал виступає фактором економічної безпеки і стійкості розвитку регіону.Формування транспортної мережі, її видова структура, щільність шляхів сполучення, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарського комплексу, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, щільністю населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів . Основними типами конфігурації транспортної мережі є: радіальна, ортогональна, деревоподібна.Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські та річкові порти, пристані, аеродроми. Взаємодія різних видів транспорту на регіональному рівні здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу. Найбільш характерні змішані перевезення вантажів залізничним і автомобільним транспортом.Перспективи подальшого розвитку транспортного комплексу пов'язані з реформуванням інших галузей. Даний фактор є суттєвою особливістю формування транспортного потенціалу регіону. Завантаженість вантажний транспортної системи безпосередньо визначається обсягами виробництва продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі. Обсяги пасажирських перевезень значною мірою визначаються міграційними, туристичними та курортно-рекреаційними потоками, які, в свою чергу, залежать від найважливіших соціальних показників - рівня і якості життя населення, а також від рівня і динаміки розвитку галузей соціальної інфраструктури. -
Питання цівільно-правової охорони винаходів в Україні.
У статті зроблено аналіз наукових досліджень, опублікованих у періодичних і наукових вітчизняних і зарубіжних виданнях, та правових документів, що стосуються цивільно-правової охорони винаходу. Вказано на необхідні якості винаходу, щодо отримання правової охорони згідно з міжнародними стандартами. Наведено перелік законів, які стосуються питання авторського права. Зосереджено увагу на необхідність відповідності системи охорони об'єктів інтелектуальної власності як внутрішнім потребам держави, так і міжнародним пріоритетам в інтересах економічного і соціального розвитку держави. Зазначено, що накопичення інтелектуального потенціалу взагалі, та збільшення кількості винаходів, розглядається як основа для успішного розвитку бізнесу в країні, сприятиме збільшенню вартості компаній, підвищенню ефективності їх господарської діяльності та успішній реалізації бізнес проектів. Розглянуто патент як один із засобів захисту винаходу в Україні, описано переваги патенту щодо можливості уникнення конкурентної боротьби на ринку. Згадано про недоліки, які існують в системі правового забезпечення інтелектуальної власності та ведуть до зупинки наукових досліджень в пріоритетних напрямах вітчизняної економіки. Запропоновано створення налагодженої законодавчої бази в галузі захисту прав інтелектуальної власності шляхом розробки і прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», який мав би забезпечити захист прав і інтересів українських винахідників. -
Проблемы защиты объектов авторского права и смежных прав в сети Интернет в контексте Украинского законодательства.
Проведено аналіз тенденції і конкретних інцидентів порушень авторського права, а також незаконного використання матеріалів, захищених законом. Розглянуто випадки порушення ексклюзивних прав, які були надані суб'єкту авторського права чи суміжних прав. Виділено певні види профілактичних заходів, націлених на скорочення випадків порушень авторських і суміжних прав.Згідно з результатами проведеного дослідження в рамках обговорюваного питання зроблені відповідні висновки щодо методики вирішення проблем захисту авторських і суміжних прав в мережі Інтернет в контексті українського законодавства. Серед інших способів захисту виділені і вивчені наступні профілактичні заходи: цивільне і кримінальне законодавство, міжнародні договори і угоди, захист цифрових версій засобів масової інформації від зазіхань зловмисників і несанкціонованого копіювання, а також роль DRM-систем в процесі боротьби з піратством в мережі Інтернет. На підставі результатів дослідження були запропоновані можливі шляхи вдосконалення засобів електронного захисту авторських і суміжних прав в Інтернеті. Виділено слабкі сторони наявних технічних методів захисту, а також розглянуті альтернативні варіанти вирішення проблеми за аналогією з уже існуючими зарубіжними профілактичними методиками.Визначено найбільш перспективний з точки зору ефективності метод захисту об'єктів авторського та суміжного права. Висунуто аргументи на користь організаційного методу, а також необхідність підвищення правового рівня культури громадян. Розкрито суть цього методу, яка полягає в популяризації шанобливого ставлення до об'єктів авторського і суміжного права в мережі Інтернет. -
Проблеми співавторства на музичні твори.
В статті визначено виникнення співавторства на музичні твори. Підкреслено, що основними аспектами співавторства є наявність творчого вкладу двох або більше осіб у створенні твору та творча праця кожного з авторів, що спрямована на створення єдиного спільного твору. Визначені моменти, коли не виникає співавторство на музичні твори. Окрему увагу приділено питанню щодо виникнення співавторства, коли одна особа замовляє іншій особі музичний твір «під ключ». Зазначено, що у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. В статті наведено, що кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину музичного твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Зазначено, що має містити в собі договір співавторства на музичні твори. Проаналізовано судові рішення та постанови на території України за період 2011 - 2016 рр. щодо порушень виключних і особистих немайнових спільних авторських прав співавторів на музичні твори та визначено, що законодавство України стосовно співавторства на твори (в тому числі на музичні) має більш деклараційний характер, внаслідок чого виникають проблеми врегулювання правовідносин між співавторами. Наявність проблем обумовлюють актуальність глибшого розуміння виникнення співавторства, дослідження договірної практики використання музичних творів, створених декількома авторами, а також міжнародного досвіду регулювання співавторства. -
Оценка нематериальных активов.
У роботі обґрунтовано актуальність оцінки нематеріальних активів підприємств для сучасного бізнесу. Відзначено складність їх обліку, яка викликана високою швидкістю старіння знань, що акумульовані у таких активах.Також відзначено, що англомовний термін «intangible assets» має більш широке трактування. З метою надання більш широкого розуміння терміну «нематеріальні активи» запропоновано розділити нематеріальні активи на дві групи. До першої групи, яку запропоновано називати «відчутні активи», віднести ті нематеріальні активи, що вже відображають в балансі підприємств. До другої групи - або «невловимим активів» - віднести ті активи, які поки ще не можна відобразити в бухгалтерській звітності, тому що їх монетарна оцінка та операції над нею неможливі в правилах традиційної алгебри.Виконаний аналіз можливостей оцінки нематеріальних активів показав, що існує безліч методів їх немонетарній оцінки, наприклад, бальних, які дозволяють організувати внутріфірмове управління такими активами, але не дозволяють оцінити ринкову вартість бізнесу.Вивчені методи монетарної оцінки нематеріальних активів не можуть повною мірою відобразити ринкову вартість бізнесу, хоча можуть бути використані при злиттях, продажах й операціях на фондових біржах. Також в роботі зроблено висновок про доцільність переходу до нових стандартів обліку, що орієнтовані на зацікавлені сторони підприємства та безперервнузвітність за вартістю. -
Анализ и совершенствование организационной культуры высшего учебного заведения.
Розглянуті визначення «організаційної культури» різних авторів, відмічено, що основою культури організації є внутрішні цінності, переконання, установки - все те, що формує особу людини. Тому питанням формування організаційної культури ВНЗ повинна приділятися особлива увага, оскільки молоді люди багато в чому визначають свої ціннісні орієнтації і вибирають життєву позицію саме в період навчання в навчальному закладі. Відповідно до моделі конкуруючих цінностей було визначено, що нині в ДВНЗ «ПДТУ» переважає бюрократичний і ринковий типи організаційної культури. Основний напрям зміни в культурі ВНЗ, на думку співробітників університету, що брали участь в соціологічному опитуванні, має бути пов'язаний з посиленням кланової та адхократичної складових. Для аналізу культури в студентському середовищі була використана клінічна методика Е. Шейна. Більшість студентів, що брали участь в опитуванні, позитивно оцінили зовнішні атрибути організаційної культури, проте оцінка ефективності використання якісних чинників, що визначають студентську культуру, дозволила виявити значний невикористаний потенціал. Питання вдосконалення культури університету повинні стати пріоритетними в діяльності адміністрації і викладацького складу учбового закладу, також в цю роботу слід залучити органи студентського самоврядування.
-
Екологічна складова інноваційних процесів на промислових підприємствах України.
Було досліджено природоохоронний механізм функціонування народного господарства. Доведено, що розробка такого механізму повинна охоплювати три взаємозв'язані стадії відтворення природних ресурсів: відновлення, експлуатацію і переробку. Усі ці елементи повинні сформувати систему екологічного управління на підприємстві. Але існуюча система інформації про природоохоронну діяльність різко відстає від потреби в ній. Екологічний облік є важливою системою, яка повинна використовуватися для виявлення, організації, регулювання і представлення даних і інформації про стан довкілля в натуральних і вартісних показниках. Система екологічного обліку повинна давати об'єктивну картину стану і динаміки природної спадщини, взаємодії між економікою, довкіллям і витратами на профілактичні заходи, охорону довкілля і відшкодування екологічного збитку. Відмінною рисою екологічного обліку має бути його істинна регульованність, при якій перевага віддається внутріфірмовим потребам. Основна діяльність в області екологічного обліку має бути зосереджена у рамках вдосконалення системи розподілу витрат на охорону природного середовища, у тому числі вдосконалення системи обліку. Трудність введення екологічного обліку на підприємствах полягає у відсутності методичних розробок з цієї проблеми, в складності визначення ряду показників, що враховують стан і динаміку зміни компонентів природного середовища. -
Моніторинг ефективності маркетингової діяльності підприємства чорної металургії (на прикладі ПАТ «ММК ім. Ілліча»).
У статті розглянуто проблему визначення економічної ефективності маркетингової діяльності підприємства. З’ясовано, що на даний час немає загальноприйнятої методики визначення економічної ефективності маркетингових структур управління. Виявлено, що недостатньо вивчався вплив рівня сформованості творчого підходу персоналу маркетингових структур на ефективність їх діяльності. Була застосована методика вдосконалення маркетингових структур та оцінки ефективності їх функціонування. Дана методика дозволяє виявити рівень сформованості показників ефективності шляхом експертного оцінювання. Вивчалися рівні сформованості таких показників ефективності маркетингової діяльності, як: сформованість творчого підходу; якість підготовки маркетингових заходів; конкурентноздатність маркетингової служби; виконання в строк маркетингових заходів; використання цільової аудиторії споживачів; точність підготовки маркетингових заходів; сформованість команди; психологічний клімат колективу; інноваційність маркетингових заходів; створення іміджу; знання співробітників маркетингової служби; діяльність маркетингової служби з дослідження ринку продукції; розмір бюджету маркетингової діяльності; перспективність роботи маркетингової служби. Проведене дослідження показало, що ефективність діяльності маркетингової служби по ряду показників є недостатньою. Такі показники ефективності як оцінка обсягу бюджету маркетингової діяльності, інноваційність маркетингових заходів, якість підготовки маркетингових заходів, конкурентноздатність маркетингової служби потребують удосконалення. -
Імперативи сталого розвитку телекомунікаційних підприємств в умовах актуалізації змін.
Для підтримки стійкої конкурентної переваги підприємства обов’язково повинні враховувати імперативи сталого розвитку, які є актуальними на даний момент часу. Метою статті є удосконалення наукового обґрунтування імперативів сталого розвитку телекомунікаційними підприємствами з урахуванням системних тенденцій трансформації сучасного бізнес-середовища. Запропоновано наукове обґрунтування імперативів сталого розвитку підприємствами, яке базується на розкритті принципових особливостей стратегічних змін: безперервність, циклічність, системність, природна послідовність, проактивність, унікальність, адекватність трансформаціям у зовнішньому середовищі. Узагальнено тенденції трансформації сучасного бізнес-середовища та визначено характер їх впливу на процеси сталого розвитку телекомунікаційними підприємствами.Проведено структуризацію макротрендів сучасних умов господарювання з виокремленням макро-, мезо-, мікро- та нанорівнів. Це дозволило встановити перелік найбільш актуальних інституційних та структурних перетворень, які визначають систему сталого розвитку телекомунікаційними підприємствами. Отримані результати створюють практичну основу для підвищення загальної ефективності сталого розвитку підприємствами та сприяє досягненню їх цілей в процесі реалізації стратегії. -
Методологічні підходи до розвитку організаційно-економічного механізму інвестиційних проектів підприємств харчової промисловості.
В статті розглянуто питання щодо аналізу існуючих науково-методичних підходів до формування та удосконалення організаційно-економічного механізму. Проаналізовано практичне застосування організаційно-економічних механізмів в діяльності підприємств та запропоновано науково-методичний підхід до розвитку організаційно-економічного механізму інвестиційних проектів на промислових підприємств, який ґрунтується на розробці системи управління інвестиційними проектами та на перерозподілі інвестиційних проектів за встановленими критеріями ефективності. Охарактеризована система управління інвестиційними проектами на основі організаційно-економічного механізму реалізації проектів промислових підприємств, визначені її переваги. -
Трансфер технологій – головний механізм інноваційного розвитку України.
В статті розкрито особливості інноваційного процесу та охарактеризовано фази перетворення інноваційного процесу у товарний. Наведено різноманітні підходи щодо визначення поняття «трансфер технологій». Перераховано та розкрито основні форми передачі технологій, а саме: патентні угоди, ліцензійні угоди, «ноу-хау», інжиніринг, франчайзинг. Представлено класифікацію трансферу технологій на промислових підприємствах за такими ознаками: за формою; за призначенням; за засобами передачі технологій; за сферою розповсюдження; за типом передачі технологій; за змістом технологічних досягнень, що передаються підприємством. Проаналізовано динаміку впровадження інновацій на промислових підприємствах України за період 2000-2014 рр. Зазначено тенденцію до зниження інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств. Визначено основні проблеми підприємств в сфері трансферу технологій. Охарактеризовано провайдинг інновацій та наведено схему системи інноваційного провайдингу. Наведено основних вітчизняних посередників у передачі технологій. Перераховано основні напрямки діяльності центрів трансферу технологій, наприклад: дослідження кон'юнктури ринку технологій; здійснення заходів, спрямованих на передачу інноваційних технологій зі сфери їхнього розроблення в сферу практичного застосування у межах науково-виробничої кооперації й інвестиційного співробітництва, здійснення технологічного аудиту підприємств та надання консультаційних послуг та інше. Представлено модель роботи мереж UTTN та NTTN. Відзначено проблеми, які перешкоджають розвитку як національного, так і міжнародного трансферу технологій в Україні. -
Недобросовісна конкуренція в сфері інтелектуальної власності.
В статті розглянуто визначення поняття « недобросовісна конкуренція» відповідно до норм міжнародного права та чинного Закону України « Про захист від недобросовісної конкуренції». Перераховано та охарактеризовано відповідно до чинного законодавства дії, що розглядаються як недобросовісна конкуренція. Зазначено погляд науковців, щодо недоліків законодавства в сфері недобросовісної конкуренції. Наведено дії, які пов’язані із дискредитацією конкурента ( дискредитація конкурента; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; порівняльна реклама; схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта та інше). Зазначено, що проблеми, пов'язані з недобросовісною конкуренцією найбільше на ринку інтелектуальних продуктів. Представлено аналіз порушень в сфері інтелектуальної власності. Вказано чинники впливу на вибір методів захисту підприємства від недобросовісної конкуренції, а саме: розробленість законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції; наявність добросовісних конкурентних відносин на ринку; проінформованість суб’єктів господарювання про права щодо захисту від проявів недобросовісної конкуренції; прагнення учасників ринку до отримання надприбутків; надійність захисту прав суб’єктів господарювання; налагодження стабільних ділових стосунків з партнерами; ступінь сформованості конкурентного середовища; недоліки в управлінській системі; залежність від постачальників сировини з-за кордону. Наведено напрями щодо вдосконалення системи захисту інтересів суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні.
-
Мотивация инновационной деятельности персонала в системе управления постоянным развитием предприятия.
В статье определены основные категории мотивационного процесса, особенности формирования механизма мотивационной активности персонала. Анализ современных научных взглядов по поводу понятия «мотивация» персонала доказал, что мотивация инноваций является совокупностью нужд и мотивов, которые побуждают персонал и руководство к активной деятельности творческого характера, направленной на создание инновационных продуктов, услуг, форм их использования, внедрение новых технологий с целью обеспечения повышения уровня качества рабочей силы и конкурентоспособности труда. Для осуществления инновационной деятельности важным является высокий уровень образования и интеллектуальной активности, чем больше творческих задач и интеллектуальных функций в работе, тем заметнее возрастает роль нематериальных стимулов в процессе инновационной деятельности. Главными определяющими причинами снижения творческой активности украинских работников в большинстве случаев следует считать отсутствие развитой системы материальных стимулов и определенных гарантий социальной защиты, усовершенствованных средств оценки результатов трудовой деятельности и поощрений к творческой и активной работы. Каждая стадия инновационного процесса находится под влиянием различных мотивационных факторов, которые способствуют или препятствуют реализации идеи. По результатам опроса работников предприятий транспортной отрасли основными мотивационными факторами, способствующими развитию инновационной деятельности являются: возможность профессионального и личностного роста и понимание направления развития организации, вера в ее будущее. Предложены направления совершенствования использования мотивационных факторов в сфере управления инновационной деятельностью, применение которых будет способствовать повышению производительности труда персонала и уровню инновации предприятия. -
Система управління інтелектуальним капіталом підприємства.
В статті розглянута важливість формування системи управління інтелектуальним капіталом, досліджені літературні джерела, щодо сутності інтелектуального капіталу. Розглянуто механізм і особливості управління, а саме аспекти та системні елементи. Визначені та обґрунтовані складові системи управління. Проаналізовано вплив інтелектуального капіталу на стратегічну ефективність підприємства, також залежність підприємства від зовнішнього та внутрішнього середовища, розглянута цінність стратегії управління для підприємства. Визначено, що фундаментом системи управління є цілі, також розглянуті вимоги до них та їх види. Розглянуті завдання системи, котрі є основою її формування. Зазначені принципи управління, які є основоположними правилами формуванняуправління інтелектуальним капіталом. Також розглянуті та проаналізовані функціональні дії, які включають: діагностику, планування, інвестування, мотивацію, використання і розширене відтворення та моніторинг. В статті окрему увагу приділено послідовності дій при побудові системи управління інтелектуальним капіталом, що є універсальною для більшості підприємств.
-
Оценка инновационного потенциала и ее использование при управлении металлургическим предприятием.
Відповідно до пріоритетної державної політикою входження України в ЄС у статті обґрунтовано необхідність дослідження і розвитку ІП вітчизняних підприємств, що забезпечить виробничому бізнесу стійкі конкурентні позиції на європейських і світових ринках. Результати дослідження існуючих методів оцінки ІП підприємств дозволили зробити висновок про те, що вітчизняні автори при оцінці ІП практично не беруть до уваги рівень розвитку інноваційної інфраструктури регіону дислокації підприємств. Автори з економічно розвинених країн враховують вплив інноваційної інфраструктури, але тільки у вигляді окремих показників без об'єднання їх групу.З огляду на вплив зовнішнього інноваційної інфраструктури на ІП підприємств, в роботі було віддано перевагу методу, в якому була запропонована модель, що включає зовнішню і внутрішню складову ВП. Обраний метод був апробований при розрахунку ІП великого металургійного підприємства. Кількісні значення показників ІП були отримані експертним методом, де в якості експертів виступили провідні фахівці інвестиційного відділу досліджуваного підприємства. Для більш адекватного відображення кінцевого результату розрахунку, узагальнюючі значення показників зводилися в інтегрований показник з урахуванням їх вагових значень, отриманих в результаті рішення лінійних рівнянь. Отримані кількісні значення ІП та його складових дозволять менеджменту приймати зважені рішення щодо стратегічного розвитку підприємства і зміцнення його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках високоякісної продукції. Запропонований і апробований метод розрахунку ІП може бути використаний для оцінки інноваційного потенціалу промислових і непромислових підприємств, проте відкритими для подальших досліджень залишаються проблеми, пов'язані з більш глибокою деталізацією складових ІП підприємств. -
Аналіз інноваційних розробок на ПАТ «МК «Азовсталь».
У статті охарактеризована робота комбінату « Азовсталь» по впровадженню інноваційних проектів, спрямованих на випуск сертифікованої продукції високої якості. Комбінат - єдиний в Україні виробник високоякісного товстолистового прокату для суднобудування, енергетичного і спеціального машинобудування, мостобудування, виготовлення труб великого діаметру для магістральних газо- і нафтопроводів. У статті проведений аналіз діяльності ПАТ «МК «Азовсталь» в області інвестицій і інновацій, спрямованих на збільшення об'єму і ефективності виробництва, підвищення якості продукції і зниження витрат. -
Регулювання контрактних відносин на національному та міжнародному рівнях.
В статті систематизовано основні документи, що регулюють контрактні відносини на міжнародному рівні, приведено їх характеристику; описано основні сфери впливу. Виокремлено роль інвестиційних договорів як регулятора контрактних відносин; зазначено, що у випадку, коли пряме інвестування опосередковане контрактними відносинами, то і контрактні відносини можуть бути предметом регулювання інвестиційного договору. Було розкрито роль ГАТС в сфері нормативно-правового забезпечення контрактних відносин, в першу чергу через механізми зниження бар’єрів у торгівлі послугами. Відзначено, що з огляду на те, що контрактні відносини включають в себе аспект інтелектуальної власності, то й міжнародні договори, що регулюють питання її захисту, можуть активно застосовуватись при регулюванні контрактних відносин. Було відзначено особливу роль міжнародних організацій в регламентації контрактних відносин; описано основні з них, що безпосередньо мають вплив на процес розвитку контрактних відносин. Особливу увагу було приділено регулюванню контрактних відносин в контексті глобальних виробничих мереж ТНК; наведено основні міжнародні договори, що безпосередньо регулюють діяльність ТНК та опосередковано контрактні відносини. Окремо проаналізовано законодавчу базу України в сфері зовнішньоекономічної діяльності; визначено закони та нормативно-правові акти, що визначають правовий режим на території України окремі види контрактних відносин; визначено сутність контрактних відносин відповідно до законодавства України. -
Формування матриці стратегій забезпечення фінансово-інвестиційного потенціалу промислових підприємств.
У статі розглянуто процес взаємодії фінансово-інвестиційної стійкості та інтегральної оцінки фінансово-інвестиційного потенціалу підприємств за рахунок критеріїв та принципів оцінки цих показників. Представлено методику оцінки, яка дозволяє здійснити кількісну та якісну оцінку фінансово-інвестиційного потенціалу з урахуванням різноманітних показників згрупованих за блоками оцінки та з урахуванням рівня ризику. За рахунок нормативних значень розраховано інтегральний показник та допустимі межі показника. Залежно від можливого фактичного рівня розглянуті чинники впливу, що в подальшому дало змогу визначити найважливіші чинники та побудувати модель оцінки. На основі двох параметрів оцінки фінансово-інвестиційного потенціалу, а саме інтегральної оцінки та фінансово-інвестиційної стійкості потенціалу запропоновано матрицю вибору стратегій забезпечення фінансово-інвестиційного потенціалу на прикладі промислових підприємств. В дослідженні доводиться, що оптимальну фінансово-інвестиційну модель сталого економічного зростання можна побудувати використовуючи синергетичний ефект взаємодії показників фінансово-інвестиційної стійкості і рентабельності, ліквідності та прибутковості, а так само ділової активності, коли комбінуються за розміром самофінансування, боргове фінансування і економія витрат на ефекті масштабу, що технічно забезпечує відновлення фінансово-інвестиційної стійкості за рахунок представлених показників. Формування фінансово-інвестиційного потенціалу в рамках стратегії забезпечення спрямовано на відновлення стійкого стану підприємств, в тому числі в результаті інвестування. І включає ефект спільної дії фінансових і інвестиційних важелів, комбінування поточних і стратегічних потреб і норм їх покриття з виділенням поточних і постійних активів і пасивів. Запропонована модель формування стратегії забезпечення фінансово-інвестиційного потенціалу дозволяє встановити відповідність політики управління ресурсами на підприємстві, майбутній кон'юнктурі ринку послуг і кон'юнктурі ринку. -
Сучасний стан підприємництва в Україні.
В статті розглянуто проблеми сучасного стану підприємницької діяльності в Україні. Зазначено, що розвиток малого та середнього бізнесу є однією з найважливіших сучасних ознак ринкової економіки і основною передумовою розвитку національної економіки будь - якої країни світу, незалежно від рівня її розвитку. Підприємницька діяльність є індикатором національної економіки, своєрідним « лакмусовим папером». Наведено ознаки та принципи підприємницької діяльності. Наведено аналіз сучасного стану підприємницької діяльності в Україні. Наведено основні проблеми та перешкоди, що існують на шляху розвитку підприємництва. Наведено основні причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні, до яких можна віднести: недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому; високі податки, що примушує деяких суб’єктів дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку; недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств; відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу; недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств; обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення; недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності; відсутність стимулів для інвестицій. Зроблено висновок, що серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту України найбільш значним є вміла реалізація підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентноздатності і суспільного процвітання.
-
Інноваційна складова розвитку автомобілебудування в Україні.
У статті досліджено сучасний стан промисловості України. Проаналізовано основні показники діяльності підприємств машинобудування та вітчизняного автомобілебудування. Визначено причини спаду виробництва як у машинобудуванні, так і автомобілебудуванні. Проаналізована частка автомобілебудування в економіці країни. Визначено аспекти зовнішнього та внутрішнього середовища автомобілебудування. Проведено порівняний аналіз ведучих світових виробників автомобілебудування. Проаналізовано обсяги наукових та науково-технічних робіт, які було виконано підприємствами для підвищення конкурентоспроможності автовиробників та їх інвестиційної привабливості. Визначено частку промислових підприємств, що займались впровадженням інновацій у виробничу діяльність та реалізовували інноваційну продукцію. Проведено дослідження джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств та проаналізовано структуру науково-технічних робіт. Досліджено закордонний попит підтримки виробника автомобілебудування. Виявлено фактори впливу на інноваційну складову підприємств вітчизняного автомобілебудування. Запропоновано рекомендації відносно виходу із складного становища машинобудівної галузі та її подальшого розвитку. Висновки дослідження полягають у тому, що для інноваційної складової розвитку галузі машинобудування, виконанню цільової концепції розвитку промисловості України необхідна державна підтримка вітчизняного виробника, яка буде сприяти розвитку української автомобільної галузі. Підвищення інноваційної складової підприємств вітчизняного автомобілебудування сприятиме: збільшенню оборотних активів підприємства, розвитку промислового виробництва, створенню нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень до бюджету, модернізації промислових засобів, автоматизації робочих місць, підвищенню кількості нових видів продукції, розробок, екологічних та енергозберігаючих ресурсів та технологій, залученню додаткових інвестицій. -
Теоретичні аспекти правової охорони торгівельної марки в Україні.
З переходом до ринкової економіки відношення до зазначених об'єктів стало докорінно змінюватися. У цих умовах дуже важливо забезпечити можливість індивідуалізації пропонованих товарів і послуг. Ідентифікація суб'єктів господарювання та право охорони торгівельної марки роблять розпізнавальну продукцію і створюють репутацію для господарюючого суб'єкта. Відомі торгові марки мають купівельні привілеї, які забезпечують їм практично повну прихильність покупців. Товарний знак для споживача - це візитна картка, це обличчя певного підприємства або фірми. Прототипи сучасних знаків з'явилися в період рабовласницького ладу. У середні віки з’являлася нова форма торгівельної марки, що відображала характер торгівля того часу,- марка гільдії. Створення марок товару - явище не нове (втім, в останні сто років це мистецтво отримало значний розвиток). Законодавчі системи визнають торгову марку власністю в самому буквальному сенсі цього слова. Торгова марка несе покупцю визначений набір властивостей, переваг і послуг, це складний символ. Торгова марка це символ, слово або словосполучення, зображення, або комбінація всього перерахованого вище, які використовує їх власник для того, щоб відрізнити свої товари (послуги) від товарів (послуг) конкурентів в рамках однієї галузі. Поняття «торговельна марка» в маркетингу являє собою сукупність певних властивостей, асоціацій, образів, які дозволяють товару даної торгової марки виділятися на ринку від конкурентів. -
Оцінка формування амортизаційної політики підприємств машинобудування з урахуванням стратегії їх розвитку.
В статті досліджено особливості формування амортизаційної політики підприємств машинобудування при застосування різних стратегій розвитку підприємства. Визначено переваги та недоліки інвестиційної стратегії та стратегії максимізації прибутку підприємств. Визначено фактори, що впливають на амортизаційну політику та визначено використання інструментів амортизаційної політики для досягнення підприємством встановленої мети. Запропонована схема використання інструментів амортизаційної політики з метою підвищення ступеня фінансової стійкості підприємств. Зроблено висновок, що амортизаційна політика є складовою частиною державної інвестиційної політики. Вона визначає основні засади формування амортизаційної політики окремого підприємства та повинна створювати умови ефективного управління процесом оновлення основних засобів та впровадження наукових розробок та новітніх технологій у виробництво з урахуванням стратегії розвитку підприємства. Амортизаційна політика визначається на макрорівні як сукупність заходів в сфері управління основними засобами та як відносини в процесі формування та здійснення процесу оновлення основних засобів підприємств за допомогою таких інструментів, як методи та норми амортизації, що забезпечують максимізацію грошових потоків та інвестиційного потенціалу підприємства. Реалізація амортизаційної політики підприємства з урахуванням стратегії його розвитку дозволить підвищити її ефективність, створити сприятливі умови для модернізації технічної бази виробництва, подальшого розвитку підприємства та досягнення стійкого фінансового стану.
